Ухвала суду № 28229443, 19.12.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

19 грудня 2012 року справа № 5020-489/2012

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" про надання розстрочки виконання судового рішення по справі №5020-489/2012

За позовом В.о прокурора Ленінського району міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, будинок 11),

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3),

в особі Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" (99029, м. Севастополя, вул. Бірюзова, 1, ідентифікаційний код 22287692)

про стягнення 34489,89 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

Представники:

Прокурор - Почка А.А., посвідчення №005826 від 25.09.2012;

Позивач (Севастопольська міська Рада) -не з'явився;

Позивач (КП "Севтеплоенерго" СМР) - Іванов П.П., довіреність № 7654 від 28.12.2011;

Відповідач (ТОВ "Нефтіда") -не з'явився.

Суть спору:

В.о прокурора Ленінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради в особі Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради до ТОВ "Нефтіда" про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 34489,89 грн.

Рішенням суду від 10.09.2012 позов в.о. прокурора Ленінського району міста Севастополя було задоволено, стягнуто з ТОВ "Нефтіда" на користь КП "Севтеплоенерго" СМР 1747,87 грн. основного боргу, 134,18 грн. пені та 25,97 грн. - 3% річних, стягнуто з ТОВ "Нефтіда" на користь Державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору.

Відповідно до положень статті 116 Господарського процесуального кодексу України 01.10.2012 судом були видані накази на примусове виконання рішення.

04.12.2012 на адресу суду надійшла заява ТОВ «Нефтіда»про надання розстрочки виконання рішення строком на 6 місяців із сплатою боргу щомісячними пропорційними платежами.

Відповідно до вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України, заява про розстрочку виконання судового рішення підлягає розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 05.12.2012 заяву ТОВ «Нефтіда» було прийнято судом до розгляду.

Заява мотивована скрутним фінансово-господарським станом підприємства, яке пов'язано із передачею гуртожитку по вул. Бирюзова 1 Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, а також боргами мешканців за комунальні послуги у розмірі 540991,00 грн.

Представник стягувача у судовому засіданні 19.12.2012 проти задоволення заяви про надання розстрочки заперечував з огляду на важке фінансове становище підприємства.

Дослідивши матеріали заяви та подані докази, заслухавши пояснення представника стягувача та прокурора, суд дійшов висновку про те, що заява боржника про надання розстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Із зазначених положень випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Вивчивши матеріали заяви про надання розстрочки, суд вважає, що викладені в ній обставини та представлені докази не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 121 ГПК України, при вирішенні питання про надання розстрочки виконання судового рішення на певний строк господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Отже, при вирішенні питання щодо можливої доцільності надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Вивчивши матеріали заяви про надання розстрочки, суд вважає, що викладені в ній обставини та представлені докази не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду. Нестача грошових коштів для погашення боргів підприємства не звільняє його від обов`язку виконувати рішення суду.

З огляду на зазначене, заява боржника про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Ухвалив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" про надання розстрочки виконання судового рішення по справі №5020-489/2012 відмовити.

Суддя підпис О.С. Погребняк