Рішення № 28229330, 17.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2012 р.Справа № 5017/3072/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Пац В.О. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Натогаз України»;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська ТЕЦ»;

про стягнення 38 975 579,04грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач -Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача -Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ», в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 38 975 579,04 грн., з яких: 32 890 278, 25грн. - основний борг, 271 742,35 грн. -інфляційні, 2 559 490, 62 грн. -пеня, 755 748, 34 грн. 3% річних, 2 498 319, 48 грн. -штрафу та покласти на відповідача судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між сторонами у справі договір про купівлю-продаж природного газу №14/2300/11 від 30.09.2011р., згідно умов якого, позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично поставлений позивачем природний газ у період з жовтня 2011р. по грудень 2011р. не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження по справі №5017/3072/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

У судовому засіданні 21.11.2012р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, надавши відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №35339/2012 від 21.11.2012р.), позовні вимоги в частині суми основного боргу, у розмірі 32 890 278,25грн. визнав у повному обсязі. При цьому, відповідач зазначив, що оскільки підприємство з 15.06.2001р. знаходиться у стадії банкрутства та ухвалою суду було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, ТОВ „Одеська ТЕЦ" вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 2 559 490, 62грн. та штрафу у розмірі 2 498 319,48грн. не визнає, з огляду на положення ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не підлягають задоволенню. Разом з тим, відповідач зазначає, що визначена у позовній заяві сума заборгованості виникла в зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості з контрагентами підприємства відповідача. Крім того, у судовому засіданні 10.10.2012р. представник відповідача викладені у відзиві заперечення підтримав, позов визнав частково заперечував щодо стягнення з ТОВ „ОДЕСЬКА ТЕЦ" 3% річних у розмірі 755 748,34 грн., інфляційних у розмірі 271 742,35грн., пені у розмірі 2 559 490, 62грн. та штрафу у розмірі 2 498 319,48грн.

В судове засідання 17.12.2012р., призначене на 14:20 представник відповідача не з'явився, хоч повідомлявся про час та місце розгляду справи особисто під розпис, між тим, після прийняття господарським судом рішення в нарадчій кімнаті та оголошення вступної та резолютивної частини рішення, представник відповідача надав наручно до канцелярії господарського суду Одеської області заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій просив суд зменшити розмір неустойки, а саме пені та штрафу до 100 000 грн. Враховуючи що дана заява була подана після оголошення вступної та резолютивної частини рішення, суд не надає даній заяві правової оцінки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (покупець) укладено договір про купівлю-продаж природного газу №14/2300/11, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у VI кварталі 2011р. та у 2012р. імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.12р. газ в обсязі до 46 000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Умовами п. 3.4 договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотрнаспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 (п'ять) днів до початку здійснення поставки. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.12р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування -до повного погашення заборгованості.

На виконання умов вищезазначеного договору НАК „Нафтогаз України" у період з жовтня 2011р. по грудень 2011р., включно, поставив, а відповідач прийняв природний газ у обсязі 9 405,347 тис. куб. м., загальною вартістю 35 856 944,92 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, в порушення умов вищезазначеного договору, ПАТ „Одеська ТЕЦ" за фактично отриманий природний газ у спірний період не розрахувалось належним чином (здійснено лише часткові проплати у розмірі 2 966 666,67грн.), у зв'язку з чим, станом на момент звернення з позовом, за відповідачем рахується заборгованість за поставлений природний газ протягом періоду з жовтня 2011р. по грудень 2011р., включно, у розмірі 32 890 278,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором про купівлю-продаж природного газу №14/2300/11 від 30.09.2011р., пені, штрафу, 3% річних та інфляційних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За результатами розгляду даної справи, судом встановлено, що станом на момент розгляду спору за ПАТ „Одеська ТЕЦ" рахується заборгованість перед позивачем за використаний природний газ у період з жовтня 2011р. по грудень 2011р. за договором №14/2300/11 від 30.09.2011р. у розмірі 32 890 278,25 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Досліджуючи правомірність визнання відповідачем позову, суд виходить з норм ст.13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав:

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства;

- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Приймаючи до уваги, що ПАТ "ОДЕСЬКА ТЕЦ" позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 32 890 278,25 грн. визнало у повному обсязі, а також те, що позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" в цій частині підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог НАК "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 2 559 490,62грн. - пені, 271 742,35 грн. - інфляційних, 755 748,34 грн. - 3% річних та 2 498 319,48 грн. - штрафу, суд зазначає наступне:

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми ріевиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Щодо посилань відповідача на дію положень ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд зазначає наступне:

За приписами п. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, визначаючи категорію мораторію на задоволення вимог кредиторів та зміст цієї правової категорії, законодавець в ст. 1 вказаного закону конкретизує грошові зобов'язання боржника, на які такий мораторій розповсюджується, в залежності від того, коли виникли такі зобов'язання.

Отже, мораторій на задоволення вимог кредиторів -зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Також законодавець згідно норми ст. 1 зазначеного розмежовує кредиторів в залежності від моменту виникнення вимог -на конкурсні (кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство) та поточні (кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, провадження в справі про банкрутство відповідача і відповідне введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відбулося - 15.06.2001р. (справа №17-2-18/01-5010, а.с.52), тобто задовго до виникнення спірних правовідносин та виникнення у відповідача боргу, отже застосування до відповідача санкцій у вигляді пені та штрафу, виходячи із характеру та розміру заборгованості, є таким, що відповідає вказаним нормам законодавства.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 06.06.2012р. по справі №29/5005/16170/2011.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача, щодо сплати відповідачем 2 559 490,62грн. пені та 2 498 319,48 грн. штрафу у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 755 748,34 грн. нарахованих за період з 14.11.2011р. по 01.10.2012р. та інфляційних у розмірі 271 742,35 грн. нарахованих за період з листопада 2011р. по квітень 2012р., суд вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, та не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, в зв'язку з чим дія мораторію відповідно до ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на них також не розповсюджується.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 08.11.2010 р. по справі № 4/719 та від 23.01.2012р. по справі № 37/64, висновки якого є обов'язковими для суду, згідно положень ст.ст. 82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог НАК "Нафтогаз України" та стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 32 890 278,25грн., 3% річних у розмірі 755 748,34 грн., інфляційних у розмірі 271 742,35 грн., пені у розмірі 2 559 490,62 грн. та штрафу у розмірі 2 498 319,48 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 32 890 278/тридцять два мільйони вісімсот дев'яносто тисяч двісті сімдесят вісім/грн. 25 коп. боргу, 271 742/двісті сімдесят одну тисячу сімсот сорок дві/ /грн. 35 коп. інфляційних, 2 559 490/два мільйони п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто/грн. 62 коп. пені, 755 748/сімсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сорок вісім/грн. 34 коп. 3% річних та 2 498 319/два мільйони чотириста дев'яносто вісім тисяч триста дев'ятнадцять/грн. 48 коп. штрафу у розмірі 7%

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 64380/шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят/грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту підписання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.12.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.