Рішення № 28229218, 31.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.12 Справа№ 5015/3650/12

За позовом: Спільно українсько - німецьке підприємство «МАРКОМ»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Реліквія», м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 13 082,66 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Меркулова К.О.-представник за довіреністю № 132/08 від 20.08.2012р.;

Від відповідача: не з'явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Спільно українсько - німецьео підприємство «МАРКОМ»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Приватного підприємства «Реліквія»про стягнення заборгованості в сумі 13 082,66 грн.

Ухвалою суду від 03.09.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 18.09.2012 р.

В судовому засіданні 18.09.2012р. представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобам.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 18.09.2012р. розгляд справи відкладено на 16.10.2012р., а 16.10.2012р. на 31.10.2012р.

В судове засідання 31.10.2012р. позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві та просить позов задоволити повністю.

В судове засідання 31.10.2012р. відповідач повторно явку повноважного представника не забезпечив, про причини не прибуття суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, 24.09.2012р. подав відзив вх.№ 21237/12 в якому визнає заборгованість перед позивачем в сумі 13 082,33 грн., проте заперечує проти заявлених позовних вимог у зв'язку з тим, що 27.04.2011р. порушено провадження у справі №5015/2298/11 про банкрутство ПП «Реліквія», вимога позивача є конкурсною, оскільки виникла до порушення справи про банкрутство.

З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду всіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

Між спільним українсько-німецьким підприємством «МАРКОМ»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі договором -Позивач, за договором Продавець) та ПП «Реліквія»(надалі -Відповідач, за договором Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №1/1052 (на умовах відстрочки платежу) від 01 вересня 2007 року.

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язується продати у власність Покупцю за його заявками товари народного споживання належної якості, а Покупець зобов'язується протягом дії цього Договору купувати товар і своєчасно сплачувати його вартість. Згідно з п.1.2. Договору конкретний сортимент (номенклатура), кількість і вартість товару вказуються в накладних на товар, які після оформлення є невід'ємною частиною Договору. Асортимент, що вказаний в накладних, може бути змінений, при цьому загальна сума договору перед та після заміни товару одного асортименту на інший залишається незмінною.

Відповідно до п.2.2. Договору датою купівлі -продажу вважається дата прийняття товару Покупцем. Доставка товару здійснюється зі складу Продавця транспортним засобом Продавця в межах асортименту і кількості, зазначеній у видатковій накладній (специфікації). Згідно з п.4.3. Договору Покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 21-ї (двадцяти однієї) доби від дати приймання товару.

Матеріалами справи підтверджується (довідкою з ПАТ «Креді Агріколь Банк», рухами коштів, випискою з ПАТ «ВіЕйБі Банк», меморіальними ордерами та платіжними дорученнями з ПАТ «Укрсоцбанк», є в матеріалах справи), що Відповідач оплатив товар на загальну суму 116 378,16грн.

Відповідно до п.4.5. Договору при перерахуванні грошових коштів за одержаний товар, Покупець зобов'язується вказати в платіжному дорученні номер та дату накладної, згідно з якою він одержав конкретну сплачену партію товару. До повного остаточного розрахунку за кожну партію раніше одержаного товару (за кожною накладною), будь-яке наступне перерахування Покупцем грошових коштів в оплату за товар, зараховується Продавцем як сплата за партію товару (за накладною), яку одержав Покупець раніше від інших партій товару, незалежно від того, який номер накладної (або інше формулювання про сплату) вказано в платіжному дорученні Покупця.

У матеріалах справи є видаткові накладні про прийняття товару, підписані сторонами та скріплені печатками, зокрема: №7У002229 від 06.05.2011р. на суму 643,08грн.; №7У002230 від 06.05.2011р. на суму 1 074,90грн.; №7У002231 від 06.05.2011р. на суму 1 153,98грн.; №7У002238 від 06.05.2011р. на суму 838,50грн.; №7У002394 від 13.05.2011р. на суму 1 299,00грн.; №7У003203 від 20.06.2011р. на суму 695,52грн.; №7У003303 від 23.06.2011р. на суму 400,08грн.; №7У003384 від 29.06.2011р. на суму 1 785,96грн.; №7У003433 від 30.06.2011р. на суму 521,34грн.; №7У003710 від 14.07.2011р. на суму 444,12грн.; №7У003750 від 15.07.2011р. на суму 361,86грн.; №7У003766 від 15.07.2011р. на суму 671,34грн.; №7У003765 від 15.07.2011р. на суму 560,04грн.; №7У003954 від 26.07.2011р. на суму 727,62грн.; №7У003955 від 26.07.2011р. на суму 311,82грн.; №7У003988 від 27.07.2011р. на суму 793,14грн.; №7У004354 від 11.08.2011р. на суму 234,84грн.; №7У004587 від 23.08.2011р. на суму 213,12грн.; та частково проплачена в розмірі 422,32 грн., накладна №7У002228 від 06.05.2011р. на суму 774,72грн.

Заборгованість Відповідача за Договором складає 13 082,66грн., що стверджується самим Відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх..№21237/12 від 24.09.12р.) та Актом звіряння взаємних розрахунків за період 3 квартал 2011р. між Спільним українсько-німецьким підприємством «Марком»у формі товариства з обмеженою відповідальністю та приватним підприємством «Реліквія», підписаним сторонами та скріпленим печатками.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч.2 цієї ж статті покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10). (п.1 Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав товар у проміжку часу з 06.05.2011р. по 23.08.2011р. При цьому судом береться до уваги, що відповідно до п.4.5. Договору до повного остаточного розрахунку за кожну партію раніше одержаного товару (за кожною накладною), будь-яке наступне перерахування Покупцем грошових коштів в оплату за товар, зараховується Продавцем як сплата за партію товару (за накладною), яку одержав Покупець раніше від інших партій товару, незалежно від того, який номер накладної (або інше формулювання про сплату) вказано в платіжному дорученні Покупця.

Тому доводи відповідача про те, що, оскільки ухвалою від 27.04.2011р. у справі №5015/2298/11 порушено провадження у справі про банкрутство, вимога позивача є конкурсною, оскільки виникла до порушення справи про банкрутство, судом не береться до уваги. Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. У зв'язку з цим, вимога позивача вважається поточною, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав товар за видатковими накладними у проміжку часу з 06.05.2011р. по 23.08.2011р., тобто після порушення справи про банкрутство. Належних та допустимих доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень п.54 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18.12.2009р. №15, п. 8.13 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.2004 № 04-5/1193 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону (в редакції Закону від 07.03.2002) вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр кредиторів. Припис частини 2 статті 14 Закону поширюється виключно на конкурсних кредиторів, а тому права вимоги поточних кредиторів не припиняються (8.14. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.2004 № 04-5/1193).

Згідно з статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу, що, зокрема, вбачається з видаткових накладних, підписаних сторонами та скріпленими печатками, без жодних застережень.

Доказів здійснення відповідачем повної оплати вартості поставленого йому товару на момент розгляду спору суду не подано, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 13 082,66 грн. основного боргу, оскільки такі обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 610-612, 626, 629, 655, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Реліквія»(79053, м. Львів, вулиця Володимира Великого, 71, квартира 76; ідентифікаційний код 31291589) на користь Спільного українсько -німецького підприємства «Марком»у формі Товариста з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, провулок Нестеровський, будинок 7/9; ідентифікаційний код 1436457) 13 082,66 основного боргу та 1609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.11.2012 року.

Суддя Коссак С.М.