Рішення № 28229156, 17.12.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.12 Справа № 19пд/5014/2867/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Луганської міської ради, м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шарм-Авто-Прим", м.Луганськ

про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.03.2003 № 1847, державна реєстрація від 25.03.2003 № 4315, зі змінами, та стягнення 2301 грн. 98 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - Бабкіна Н.В., головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 01-03-31/1775/0/2-12 від 19.03.2012;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.03.2003 № 1847, державна реєстрація від 25.03.2003 № 4315, зі змінами до нього, укладеного між Луганською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Шарм-Авто-Прим" та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю в сумі 2280 грн. 51 коп. і пені в сумі 21 грн. 47 коп.

Позивач в судовому засіданні 17.12.2012 підтримав позовні вимоги, зазначивши, що відповідач 23.11.2012 сплатив суму заборгованості та пені у повному обсязі, однак позивач наполягає на задоволенні позовних вимог стосовно розірвання договору оренди земельної ділянки.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки відповідач суду не повідомив.

В п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2012 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п.3.9.2 зазначеної постанови передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З п.3.13 цієї ж постанови вбачається, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

У наведених в даному пункті випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

В п.3.14 постанови визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Тобто до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Рішенням Виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.02.2003 № 53/9 громадянці Антіпіній Наталії Анатоліївні була надана в оренду земельна ділянка терміном на 49 років, загальною площею 0,1225 га, за адресою: м.Луганськ, вул.Оборонна (біля будинку № 112-а), під будівництво та розміщення авторинку.

Між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та громадянкою України Антіпіною Н.А. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 13.03.2003 № 1874, державна реєстрація від 25.03.2003 № 4315, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.02.2003 № 53/9 за плату передає в оренду земельну ділянку, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, площею 0,1225 га за адресою: м.Луганськ, вул.Оборонна (біля будинку № 112 „А"), в межах, визначених проектом відведення земельної ділянки. Невід"ємною частиною договору оренди є план-схема земельної ділянки (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору земельна ділянка надається орендарю терміном (строком) на 49 років під будівництво та розміщення авторинку.

В п.2.1 договору зазначено, що річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного), який діє на момент укладення договору оренди земельної ділянки збільшеного на коефіцієнт 2.5, що визначений рішенням Луганської міської ради від 02.04.1999 № 7/9 (розрахунок розміру земельного податку (річного), який діє на момент укладення договору оренди земельної ділянки додається до даного договору та є його невід"ємною частиною).

В п.2.1.1 договору сторони дійшли згоди, що на момент укладення договору річна орендна плата складає 7931,93 грн. Орендна плата може змінюватись (переглядатись) по узгодженню сторін.

Орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.2.2.1 договору).

Щомісячна орендна плата розраховується орендарем самостійно на підставі довідки Управління земельними ресурсами Луганської міської ради, або іншого органу Луганської міської ради до повноважень якого віднесене це питання, яка свідчить про розмір орендної плати з врахуванням індексації грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України (п.2.3 договору).

Щороку, станом на 1 січня поточного року річна орендна плата попереднього року індексується на коефіцієнт, який застосовується для індексації грошової оцінки земель, порядок проведення якої затверджений Кабінетом Міністрів України. Якщо розрахований згідно цього порядку коефіцієнт менше чи дорівнює одиниці, індексація орендної плати не проводиться (п.2.4 договору).

В п.2.4.1 договору сторони домовились, що у разі зміни земельного податку пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення змін у договір. Про зміни земельного податку орендодавець письмово повідомляє орендаря або робить про це оголошення в місцевих засобах масової інформації.

Згідно п.2.5 договору у разі несвоєчасного внесення орендної плати орендар повинен сплатити пеню, яка нараховується на суму боргу (включаючи суму штрафу санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого боргу, або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті, згідно з законом України „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-111.

На момент укладення договору грошова оцінка земельної ділянки складає 317277,45 грн. (п.2.10 договору).

З п.3.4.2, п.3.4.9 договору вбачається, що орендар зобов"язаний: своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, а також щорічно з 15 вересня до 15 грудня поточного року звіряти з орендодавцем платежі за оренду землі; щорічно, в місячний термін, після проведення у встановленому законодавством порядку індексації грошової оцінки звертатися до органу, зазначеному у п.2.3 договору для одержання довідки, про яку йдеться мова у вищевказаному пункті.

Згідно до п.4.4 договору договір оренди може бути розірвано за взаємною згодою сторін, або судом на вимогу однієї із сторін, у разі невиконання сторонами їх зобов"язань.

Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 08.02.2012 по справі № 2-1110/12 (з додатковим рішенням суду від 17.04.2012) були внесені зміни у договір оренди земельної ділянки від 13.03.2003 № 1874, державна реєстрація від 25.03.2003 № 4315, а саме: викладено п.2.1 розділу 2 „Орендна плата" договору у новій редакції: „2.1. Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 5"; доповнено п.2.10 розділу „Орендна плата" договору новим абзацом наступного змісту: „2.10. На момент укладення цього договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки складає - 798736,75 грн."; доповнено п.п.2.1.1 п.2.1 розділу 2 „Орендна плата" договору новим абзацом наступного змісту: „2.1.1. На момент укладення цього договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.03.2003, реєстрація від 25.03.2003 за № 4315, розмір річної орендної плати у гривнях, згідно мети використання земельної ділянки, складає -39936,00 грн."; п.2.5 розділу 2 „Орендна плата" договору викладено в наступній новій редакції: „2.5. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, з орендаря справляється пеня у розмірі пені, передбаченої діючим законодавством, за несвоєчасну сплату земельного податку від несплаченої суми за кожний день прострочення"; змінено у п.2.3 розділу 2 „Орендна плата" та п.6.1 розділу 6 „Інші умови" договору слова „Управління земельними ресурсами Луганської міської ради" на слова „Управляння Луганської міської ради з питань земельних ресурсів, або інший орган, уповноважений Луганською міською радою"; змінено у преамбулі та по тексту договору слова „виконавчий комітет Луганської міської ради" на слова „Луганська міська рада"; змінено у преамбулі договору слова, цифри та знаки „громадянка України -Антіпіна Наталія Анатоліївна, що мешкаю за адресою: м.Луганськ, квартал Пролетаріата Донбаса, будинок № 6, квартира № 5" на слова, цифри та знаки „товариство з обмеженою відповідальністю „Шарм-Авто-Прим" в особі директора Баранцева Володимира Васильовича, юридична адреса: 91017, м.Луганськ, вул.Остапенко, б.41"; змінено у розділі „Підписи сторін" договору слова „Антіпіна Наталія Анатоліївна" на слова та знаки „товариство з обмеженою відповідальністю „Шарм-Авто-Прим" в особі директора Баранцева Володимира Васильовича".

Договір про внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 13.03.2003, державна реєстрація від 25.03.2003 № 4315, пройшов державну реєстрацію 19.06.2012 № 441010004001082 та за актом приймання-передачі передано вищевказану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю „Шарм-Авто-Прим".

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов даного договору, за період з червня по вересень 2012 року за ним утворилась заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 2280 грн. 51 коп., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Луганської області з даним позовом.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади безпосередньо або через органи самоврядування, в межах їх повноважень, визначених законом, шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Згідно до ст.33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Луганська міська рада, на підставі ст.33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", стягує плату за землю, яка в повному обсязі надходить до місцевого бюджету. Несвоєчасне надходження таких платежів призводить до невиконання доходної частини бюджету і, внаслідок цього, - неналежного фінансування закладів освіти, охорони здоров'я та інших соціальних програм, чим завдається істотна шкода державним інтересам.

Частиною 1 ст.206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст.9 Податкового кодексу України плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п.14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, відповідно до ст.274 Податкового кодексу України, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 2 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що платником орендної плати є орендар.

Відповідно до ст.ст.13-15 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. До істотних умов договору, зокрема, віднесено орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 21 зазначеного Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.24 Закону України „Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов"язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.2.5 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, з орендаря справляється пеня у розмірі пені, передбаченої діючим законодавством, за несвоєчасну сплату земельного податку від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов"язання на суму податкового боргу.

Згідно п.4 ст.129 Податкового кодексу України, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

В п.5 цієї ж статті передбачено, що зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов"язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Виходячи з цього, позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня загальна сума якої за період з 01.08.2012 по 31.10.2012 складає 21 грн. 47 коп.

Як було встановлено судом під час розгляду справи і підтверджено позивачем документально випискою з рахунку (а.с.31) та листом відповідача № 5 від 11.12.2012, відповідач після звернення позивача з позовом до суду сплатив суму заборгованості та пені у повному обсязі.

Тобто провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Як передбачено ст.32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п.4.4 договору договір оренди може бути розірвано за взаємною згодою сторін, або судом на вимогу однієї із сторін, у разі невиконання сторонами їх зобов"язань.

Враховуючи вищезазначені умови договору оренди землі, приписи вищевикладених норм законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач не в повному обсязі проводив оплату за користування земельною ділянкою, тобто не виконував обов'язки, передбачені договором, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

За вказаних обставин вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати, в частині задоволених позовних вимог, покладаються на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011 (з наступними змінами) позивачу, у зв'язку з частковим припиненням провадження по справі, підлягає поверненню, на підставі відповідної ухвали господарського суду, з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1609,50 грн., сплачений за платіжним дорученням № 532 від 19.10.2012, яке знаходиться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 17.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 80 ч.1 п.11, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Луганської міської ради, м.Луганськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шарм-Авто-Прим", м.Луганськ, задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 13.03.2003 № 1874, зареєстрований від 25.03.2003 за № 4315, укладений між Луганською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Шарм-Авто-Прим".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шарм-Авто-Прим", м.Луганськ, вул.Остапєнко, б.41, код 36073618, на користь Луганської міської ради, м.Луганськ, вул.Коцюбинського, б.14, код 26070794 судовий збір в розмірі 1073 грн. 00 коп. на р/р 35413001003410, МФО 804013, код 35079336, УДКС у м.Луганськ ГУДКСУ у Луганській області, видати наказ позивачу.

4. Провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шарм-Авто-Прим" заборгованості у розмірі 2280 грн. 51 коп. та пені 21 грн. 47 коп. припинити на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.12.2012

Суддя Т.В.Косенко