Рішення № 28228777, 17.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.12 Справа№ 5015/4571/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія», м. Жидачів

про стягнення заборгованості в сумі 10 298, 03 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Шевчик О.І. -представник за довіреністю №06-6407 від 31.08.2012р.;

Від відповідача: не з'явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія»про стягнення заборгованості в сумі 10 298, 03 грн.

Ухвалою суду від 05.11.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 30.11.2012 р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 30.11.2012р. розгляд справи відкладено на 17.12.2012р.

В судовому засіданні 17.12.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 10 298,03 грн. з яких: 7 374,94 грн. -основний борг, 1 870,49 грн. -пеня, 169,62 грн. інфляційні втрати, 366,73 грн. - 3% річних за користування чужими коштами та 516,25 грн. -7% від суми заборгованості. Також, подав акт звірки взаємних розрахунків від 10.10.2012р., в якому зазначається, що станом на 30.09.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 374,94 грн., підписаний двома сторонами і скріплений печатками.

В судове засідання 17.12.2012р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідом, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, відзиву на позов не подав.

З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду всіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. З врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву (пояснень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні 17.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

31.12.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Львівгаз»(Облгаз) - позивач по справі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна Компанія»(Споживач) - відповідач по справі, було укладено договір з постачання природного газу №32 (надалі по тексту -договір).

Договір набирає чинності з 01 січня 2011 року і діє в частині надання послуг до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення. Термін дії даного договору може бути продовжений додатковою угодою до даного договору. Договір за погодженням сторін може бути розірваним достроково. (п.10.1 договору).

Предметом договору є постачання Облгазом природного газу Споживачу та здійснення Споживачем оплати згідно умов цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1.4 договору Споживач зобов'язується здійснювати оплату за природний газ згідно договору.

Оплата за надання послуг здійснюється Споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок Облгазу в наступному порядку: 100% від запланованих обсягів надання послуг - до 25 числа місяця, що передує звітному; остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним. (п.5.1 договору).

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав, що підтверджується актом приймання -передачі природного газу за лютий 2011р.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений газ в сумі 7 374,94 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 01.04.2012р. та актом звірки взаємних розрахунків від 10.10.2012р., підписаних двома сторонами та скріплених печатками, без жодних застережень.

Проте, станом на день розгляду справи доказів такої проплати сторонами не подано.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті товару, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував три відсотки річних у розмірі 366,73 грн. та інфляційні втрати у розмірі 169,62 грн.

Крім цього, відповідно до п.6.2. договору позивачем нарахував пеню в сумі 1 870,49 грн. та штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості, що складає 516,25 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплати за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Доказів здійснення відповідачем оплати вартості поставлений йому газ на момент розгляду спору суду не подано, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7 374,94 грн. основного боргу, оскільки такі обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.2 договору за порушення строків виконання зобов'язань зазначених у розділі 5 договору, Споживач сплачує на користь Облгазу, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Суд, з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день та розпорядження Кабінету міністрів України від 15 листопада 2010р. №2130-р «Про перенесення робочих днів у 2011 році», дійшов висновку, про нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені з 10.03.2011р. (Отже, згідно договору остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним. Останній день сплати 05.03.2011р. припадає на суботу, який переноситься на перший робочий день. Згідно розпорядження Кабінету міністрів України № 2130-р понеділок 07.03.2011р. робочий день переноситься на суботу 12.03.2011р. і 07.03.2011р. був вихідним днем, згідно ст. 73 Кодексу законів про працю 8 березня -святковий і не робочий день. Отже, першим робочим днем є 09.03.2011р.).

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає 364,30 грн. - 3% річних та 169,62 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.2 договору за порушення строків виконання зобов'язань зазначених у розділі 5 договору, Споживач сплачує на користь Облгазу, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Відповідно до п.6.2 договору позивач нарахував відповідачу 1 870,49 грн. -пені (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Щодо нарахованої суми пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 8.4 договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором припиняється через 12 (дванадцять) місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, позивач в порушення вимог п.8.4 договору нарахував пеню за період, більший, ніж 12 місяців. Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що її сума становить 1 146,25 грн., яка підлягає стягненню.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 ЦК України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому стягнення 7% штрафу нараховані відповідно п.6.2. договору в розмірі 516,25 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 193, 216, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 254, 509, 526, 549, 610-612, 625, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія»(81700, Львівська область, Жидачівськи йрайон, місто Жидачів, вулиця Будівельна, будинок 1; ідентифікаційний код 31579043) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(79039, місто Львів, вулиця Золота, будинок 42; ідентифікаційний код 03349039) 7 374,94 грн.. -основного боргу, 364,30 грн. - 3% річних, 169,62 грн. - інфляційних втрат, 1 146,25 грн. -пені, 516,25 грн. -7% штрафу та 1609,50 грн. -судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.12.2012р.

Суддя Коссак С.М.