Ухвала суду № 28227098, 21.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"21" грудня 2012 р. Справа № 5017/3642/2012

За позовом: 1.ОСОБА_5;

2.ОСОБА_6;

3.Малого приватного підприємства "Юридичне бюро "Лексус";

4.ОСОБА_7;

До відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.С. Термінал"

2. ОСОБА_4

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товар 1638390 грн.;

Суддя Погребна К.Ф.

Суть спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Мале приватне підприємство „Юридичне бюро „ЛЕКСУС" звернулись до господарського суду одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.С. Термінал" та ОСОБА_4 про визнання недійним договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства та стягнення коштів в сумі 1638390грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2012р. порушено провадження по справі №5017/3642/2012.

19.12.2012р. до суду надійшла заява позивачів про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 (65029, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), а саме: на квартиру АДРЕСА_2.

Обґрунтовуючи свою заяву, позивачі посилається на те що відповідач у справі, а саме ОСОБА_4, з метою уникнення обов'язку повернення грошових коштів, отриманих за недійсними правочинами, може відчужити належне йому на праві власності майно. Такі дії відповідача можуть суттєво ускладнити виконання можливого у цій справі рішення або взагалі зробить його виконання неможливим, адже майно, яке належне відповідачу на праві приватної власності, може слугувати підставою для задоволення вимог позивачів на стадії виконавчого провадження: при реалізації державним виконавцем майна в рахунок погашення боргу.

В положеннях постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. містяться рекомендації "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р.)

Аналізуючи обставини, викладені у письмових поясненнях позивача, та додані до позовної заяви докази, суд приходить до висновку, що разі відчуження ОСОБА_8 належного йому на праві власності майна створить юридичні наслідки для сторін, які можуть ускладнити виконання рішення суду у справі, в разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що вжиття заходів забезпечення позову є процесуальною гарантією захисту прав сторін у справі в зв'язку із чим не може порушувати їх прав та інтересів і не є вирішенням судового спору по суті, а не забезпечення позову може утруднити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду, суд вважає, що вимоги позивачів про вжиття заходів забезпечення позову підлягають задоволенню шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 (65029, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), а саме: на квартиру АДРЕСА_2 до розгляду справи №5017/3642/2012 по суті.

Крім того, щодо направлення ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову до Одеської філії Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Першої Одеської державної нотаріальної контри, Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" та Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції суд повідомляє, що у разі прийняття господарським судом рішення або винесення ним ухвали, пов'язаних з накладенням заборони та арешту на об'єкти нерухомого майна або із зняттям заборони та звільненням таких об'єктів з-під арешту, заінтересована сторона - учасник судового процесу, - одержавши відповідне судове рішення (за необхідності - й виданий на його підставі наказ), має можливість, звертатися з ним в установленому порядку до органу Державної виконавчої служби, а останній зобов'язаний вжити заходів до виконання такого рішення, в тому числі й до внесення належних відомостей до названого Реєстру.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Малого приватного підприємства „Юридичне бюро „ЛЕКСУС" про вжиття заходів до забезпечення позову -задовольнити.

2. Накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 (65029, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), а саме: на квартиру АДРЕСА_2.

Стягувачі: ОСОБА_5 (АДРЕСА_5.);

ОСОБА_6 (65080, АДРЕСА_3)

ОСОБА_7 (АДРЕСА_6)

Мале приватне підприємство „Юридичне бюро „ЛЕКСУС" (65010, м. Одеса, вул. Краснова, 2"в")

Боржники: Товариства з обмеженою відповідальністю „Б.С. Термінал" (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2 „Б").

ОСОБА_8 (65029, АДРЕСА_4)

Відповідно до п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" ухвала набрала чинності 21.12.2012р. та підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає чинності з моменту винесення та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень і може бути пред'явлена до виконання протягом одного року.

Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання у строк, передбачений ст. 22 Закону України „Про виконавче провадження" 21 квітня 1999 року N 606-XIV (в редакції від 04.11.2010р.).

В силу ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 67, ст. 106, 111-13 ГПК України ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Погребна К.Ф.