Рішення № 28226823, 18.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.12 р. Справа № 5006/12/204пн/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рікон», м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка

про зобов'язання відповідача виконати умови договору відповідального зберігання №40/1 від 01.01.2011р.

за участю представників сторін:

від позивача: Фумельов І.О. - довіреність

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рікон» м.Київ, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка про зобов'язання відповідача виконати умови договору відповідального зберігання №40/1 шляхом повернення на користь позивача риби свіжомороженої, а саме: - хек тушка 150-250 перел у кількості 477,3кг, по ціні 29,00 грн. з ПДВ за 1кг. згідно видаткової накладної №1076 від 02 квітня 2012р., разом становить 13480,82грн; оселедець с/м 350+Норвегія NP у кількості 2180кг, по ціні 11,50грн. з ПДВ за 1кг, згідно видаткової накладної №638 від 26.03.2012р., разом становить 75618,09грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору відповідального зберігання №40/1 від 01.01.2011р. безпідставно відмовляється повернути належний ТОВ «Компанія «Рікон» товар на загальну суму 89458,91грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Ухвалу про порушення провадження по справі та ухвалу про відкладення розгляду справи було направлено за адресою, зазначеною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_2, який наявний у матеріалах справи.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Зберігач), діючого на підставі свідоцтва, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рікон» (Власник) в особі директора Джяурова В., діючого на підставі статуту, було укладено договір відповідального зберігання №40/1 від 01.01.2011р.

Відповідно до п.1.1. договору Зберігач зобов'язується прийняти на зберігання на свої склади і забезпечити схоронність переданих йому риби свіжомороженої й морепродуктів заморожених, що належить Власнику та знаходяться в його господарському володінні, в асортименті та кількості, згідно актів приймання-передачі, що додаються до договору.

Згідно п.1.2. договору вартість переданого на зберігання товару, зазначається власником в видаткових накладних приймання-передачі товару на відповідальне зберігання, що додаються до цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що зберігач зобов'язується приймати та відвантажувати у відповідності до заявок власника, вести облік залишків товару і звітувати перед власником за зберігання товару.

Як вказано у п.2.5. договору зберігач не має права самостійно розпоряджатися переданим йому на зберігання товаром. У випадку часткового або повного пошкодження товару або його втрати по вині Зберігача, Зберігач відшкодовує Власнику повну вартість пошкодженого товару.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і дійсний до 31.12.2011р. (п.5.1. договору)

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

01.01.2012 між тими ж сторонами до укладеного договору було підписано додаткову угоду, якою сторони домовились дію договору відповідального зберігання №40/1 від 01.01.2011р. продовжити до 31.12.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було передано на зберігання відповідачу товар на суму 113425,25грн., згідно видаткової накладної №638 від 26.03.2012р. та відповідно до видаткової накладної №1076 від 02.04.2012р. - товар на суму 87867,71грн.

Згідно накладної на повернення №БК-0000075 від 17.05.2012р. відповідачем на користь ТОВ «Компанія «Рікон» було повернуто товар, що перебував на зберіганні на загальну суму 111834,06грн. Решта товару на загальну суму 89458,91грн не була повернута відповідачем.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором відповідального зберігання, позивачем на його адресу була направлена претензія, яка отримана ним 11.10.2012р., з вимогою повернення решту товару на загальну суму 89458,91грн. протягом трьох днів з дати її отримання. Претензія була залишена відповідачем без розгляду.

У матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за договором відповідального зберігання №40/1 від 01.01.2011р. за період з 23.03.2012р. по 19.10.2012р., де відповідач підтвердив наявність боргу станом на 19.10.2012р. в сумі 89458,91грн. Акт підписаний сторонами договору.

28.09.2012р. комісією позивача складено акт ревізії фінансово-господарських відносин між ТОВ «Компанія «Рікон» та ФОП ОСОБА_1, яким підтверджено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 89458,91грн.

У зв'язку із тим, що відповідач відмовляється у добровільному порядку повернути, переданий йому на зберігання товар, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом даного спору є вимога позивача про повернення майна зданого відповідачу на зберігання з підстав передбачених в умовах договору № 40/1 від 01.01.2011р. та приписах ЦК України.

Зазначені правовідносини регулюються приписами Глави 66 «Зберігання» ЦК України.

Статтею 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За своєю правовою природою договір № 40/1 від 01.01.2011р. є договором про зберігання на товарному складі.

Згідно приписів частини 1 ст.956 ЦК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності, у даному випадку послуги надавались фізичною особою підприємцем ОСОБА_1

Відповідно до умов п.1.1 Договору №40/1 від 01.01.2011р. сторони домовились, що відповідач зобов'язується прийняти на відповідальне зберігання на свої склади товар в асортименті та кількості відповідно до Актів прийому-передачі. Обумовлений товар, позивачем по справі передано на відповідальне зберігання відповідачу згідно видаткових накладних, які додані до матеріалів справи у якості належних доказів.

Частиною першою статті 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Умовами п.2.2. Договору №40/1 від 01.01.2011р. сторони передбачили, що вартість зберігання складає 100грн за один місяць зберігання. Зазначені умови співпадають з приписами ст.957 ЦК України, в якій зазначено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Між сторонами 01.01.2012р. к Договору №40/1 від 01.01.2011р. підписано додаток згідно якого сторони продовжили строк договірних відносин до 31.12.2012р.

02.10.2012р., позивачем, направлена претензія, яку отримано відповідачем 11.10.2012р. про повернення товару переданого на зберігання або повернення грошової суми, в еквіваленті зданого на зберігання товару. Відповідачем по справі не надано належної відповіді та не вчинено дій щодо повернення товару або грошей та як наслідок позивач по справі був вимушений звернутися з позовом до суду.

Відповідно до приписів ст.953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №40/1 від 01.01.2011р. належним чином не виконав, отриманий на зберігання товар згідно видаткових накладних на вимогу позивача завчасно не повернув. Будь-яких документів у підтвердження повернення товару відповідачем суду надано не було, таким чином вимоги позивача про повернення товару є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 530, 598, 610, 612, 626, 627, 629, 936, 946, 953, 956, 957 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рікон», м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка про зобов'язання відповідача виконати умови договору відповідального зберігання №40/1 шляхом повернення на користь позивача риби свіжомороженої, а саме: - хек тушка 150-250 перел у кількості 477,3кг, по ціні 29,00 грн. з ПДВ за 1кг. згідно видаткової накладної №1076 від 02 квітня 2012р., разом становить 13480,82грн; оселедець с/м 350+Норвегія NP у кількості 2180кг, по ціні 11,50грн. з ПДВ за 1кг, згідно видаткової накладної №638 від 26.03.2012р., разом становить 75618,09грн., задовольнити повністю.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рікон» (04655, м. Київ, вул. Богатирська, 1-Д, код ЄДРПОУ 25641088) рибу свіжоморожену, а саме:

- Хек тушка 150-250 перел у кількості 477,3кг, по ціні 29,00 грн. з ПДВ за 1кг. згідно видаткової накладної №1076 від 02 квітня 2012р., разом становить 13480,82грн;

- Оселедець с/м 350+Норвегія NP у кількості 2180кг. по ціні 11,50грн. з ПДВ за 1кг, згідно видаткової накладної №638 від 26.03.2012р., разом становить 75618,09грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рікон» (04655, м. Київ, вул. Богатирська, 1-Д, код ЄДРПОУ 25641088) витрати по сплаті судового в сумі 1789,20грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 20.12.2012р.

Суддя Тоцький С.В.