Постанова № 28225530, 13.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. Справа № 55/225-38/139-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

на рішення та на постанову у справі господарського суду господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року №55/225-38/139-2012 міста Києва

за позовом до третя особаПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Приватного акціонерного товариства "Енран" Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіге Україна"простягнення 1 107 068,01 грн.За участю представників: ПП "Енран" -Бовсуновська Т.С.; ПАТ "Комерційний банк "Надра" -Шабанов С.В.; ТОВ "Фіге Україна" - Кисельов Д.С.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 1 107 068,01 грн. заборгованості за договором на виготовлення та поставку продукції № Н08/06-01 від 08.06.2007 року.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року у справі №55/225-38/139-2012 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року у справі № 55/225-38/139-2012 залишено без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року у справі № 55/225-38/139-2012 залишено без змін.

Не погодившись із процесуальними актами попередніх судових інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року у справі №55/225-38/139-2012, та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення та невірне застосування судами приписів ст. ст. 663, 664, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 24.03.2007 року позивачем та третьою особою було укладено угоду про надання складських послуг №1/20070324/015, відповідно до умов якої третя особа зобов'язалась надати позивачу складські послуги, такі як зберігання, управління запасами, підготовлення до відправлення, транспортування, на складі третьої особи у м. Бориспіль по вул. Запорізька, пов'язані з товаром в об'ємі та в порядку, передбаченому цією угодою, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до визначення зазначеного в договорі складські послуги або послуги - послуги, такі як зберігання, управління запасами, підготовка товару до його відправки зі складу та транспортуванню.

Відповідно до п.1.2 договору об'єм послуг що надавались третьою особою, зазначені у додатку №1 до цієї угоди, який є невід'ємною частиною. При цьому, третя особа несе відповідальність за зберігання товару та за ведення обліку відповідно з даною угодою.

Згідно із п.1.4 договору список товару, його найменування та види, інша довідкова інформація, включаючи кількість та якість товару, наводилась в акті приймання-передачі товару на зберігання, який повинен бути належним чином підписаний обома сторонами.

У відповідності до п.2.1 додатку №1 до угоди №1/20070324/015 позивач організовує відправку товару постачальниками на склад.

За приписами п.2.4 додатку №1 позивач зобов'язався надавати третій особі попереднє повідомлення за 24 години до прибуття товару з вказівкою кількості та типу товару, маси брутто та нетто і детального списку позицій товару, що відправляється, по кожному бренду.

Відповідно до п.2.5 додатку №1 третя особа повинна була розвантажити товар з транспортного засобу протягом 6 робочих годин з моменту його прибуття.

Згідно з п.2.6 додатку № 1 третя особа зобов'язалась перевіряти фактичну кількість та стан всієї партії товару згідно інформації, зазначеної в транспортних документах.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно з вказаним договором третя особа отримувала продукцію, яка поставлялась відповідачем та надавала послуги зі збереження цієї продукції та її передачі позивачу, що підтверджується, зокрема, квитанціями та іншими матеріалами справи.

Встановлено, що у період з листопада 2009 року по квітень 2011 року третя особа повернула позивачу товарно-матеріальні цінності з відповідального збереження.

08.06.2007 року між позивачем (далі - покупець) та відповідачем (далі - постачальник) був укладений договір на виготовлення та поставку продукції №Н08/06-01 (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого відповідач мав здійснювати роботи по договору: розробку продукції для обладнання приміщень площадок позивача; розробку виробів за індивідуальними розробленнями позивача; виробництво продукції; постачання продукції на склад позивача згідно графіку поставки (додаток №2 до договору), а відповідач мав сплачувати та приймати роботу згідно з умовами договору.

За приписами п.2.3 договору сторони погодили, що за цим договором відповідач мав здійснювати виготовлення, поставку продукції на склад позивача для переобладнання 300 площадок.

Згідно з п.2.5 договору вартість, порядок виконання, умови монтажу продукції на площадках позивача, права та обов'язки сторін по монтажу, відповідальність сторін та графік монтажу погоджувались сторонами шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору загальна вартість виготовлення та поставки продукції на склад позивача для обладнання 300 площадок позивача становила 48430160,73 грн., ПДВ 9 686 032,12 грн., всього 58 116 192,88 грн.

За умовами п.4.2 договору оплата за цим договором повинна здійснюватись в національній валюті України шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів позивача на поточний рахунок відповідача.

Сторонами у п.4.3 договору було погоджено, що днем оплати вважається надходження коштів позивача на рахунок відповідача. Згідно з п.4.3.1. договору, якщо оплата згідно з п.4.4.1 договору не надходить, графік поставки відстрочується на кількість робочих днів відповідно затримці оплати.

Відповідно до п.4.4. договору оплата вартості виготовлення, поставки продукції на склад позивача мала здійснюватись позивачем в наступному порядку: 4.4.1. позивач перераховує відповідачу авансовий платіж протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами цього договору та надання відповідачем відповідного рахунку-фактури в сумі, що становить 60% від вартості виготовлення та поставки продукції на склад позивача для обладнання 300 площадок, визначеної в п. 4.1. цього договору; 4.4.2. остаточний розрахунок за поставку продукції на склад позивача здійснює поетапно після кожної поставки партії продукції на склад позивача по факту відвантаження партії продукції в розмірі 40% від суми, вказаної у відповідній товарній накладній, протягом 3 банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідної товарної накладної, акту приймання-передачі продукції на складі позивача та надання відповідачем відповідного рахунку-фактури.

Згідно з ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до п.5.1 договору позивач направляє відповідачу письмове замовлення на виробництво та поставку продукції на бланках, зразок котрих узгоджується сторонами.

За умовами п.5.4. договору сторони погодили наступний порядок та умови поставки виробів продукції за індивідуальним розробленням: п. 5.4.1. отримавши узгоджену технічну документацію разом з замовленням відповідач розраховує вартість виробів продукції за індивідуальним розробленням, та надсилає позивачу відповідні додатковий договір та рахунок-фактуру; 5.4.2. відповідач зобов'язується виготовити та поставити на склад позивача продукцію за індивідуальним розробленням протягом 43 робочих днів з моменту отримання від позивача оплати відповідного рахунку-фактури на умовах п.4.2., 4.3. договору.

Згідно з п.5.7 договору пунктом прийому продукції по цьому договору є склад позивача, яким являється склад третьої особи у м. Бориспіль по вул. Запорізька.

Датою поставки є дата прийняття Позивачем за кількістю та цілісністю упаковки продукції на складі позивача за актом приймання-передачі по кількості та цілісності упаковки та дата підписання відповідної товарної накладної (п.5.11 договору).

Як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями у додатку №1 до договору №Н08/06-01 позивачем та відповідачем погоджено специфікацію на поставку продукції згідно замовлення №1/300 за якою вартість всієї продукції складає 58 116 192,88 грн.

Відповідно до додатку №2 до договору №Н08/06-01 сторонами погоджено графік поставки, за яким сторони домовились щодо строків 10 поставок.

У подальшому 25.09.2007 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №ДН25/09-01 до договору №Н08/06-01, відповідно до якої сторони погодили в тому числі викласти п.4.1. договору в новій редакції: "Загальна вартість виготовлення та поставки продукції на склад позивача для обладнання 300 площадок позивача становить 49 944 355,00 грн., крім того ПДВ 9 988 871,00 грн., всього 59 933 226,00 грн.".

Відповідно до п.1.6 вказаної додаткової угоди у зв'язку із зміною кодів та кількості частини продукції відповідач скорегував графік поставки продукції та виклав його в новій редакції.

Згідно додатку №2 до додаткової угоди №ДН25/09-01 - специфікації на поставку продукції згідно замовлення №1/300, вартість всієї продукції складала 59 933 226,00 грн.

Відповідно до додатку №4 до додаткової угоди №ДН25/09-01 сторонами погоджено графік поставки, за яким сторони домовились щодо строків 10 поставок.

12.11.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №ДНМ12/11-01 до договору №Н08/06-01, за умовами якої сторони погодили, що відповідач здійснює роботи по монтажу продукції на 300 площадках позивача згідно графіку монтажних робіт, та замовлень на монтаж, але не більше 7 площадок на тиждень.

Згідно з п. 2.3 додаткової угоди позивач надає відповідачу площадки для виконання монтажних робіт в строк, узгоджений у графіку монтажних робіт (додаток № 1 до цієї додаткової угоди) та остаточно затверджений в замовленні на монтаж (за формою, визначеною в додатку № 2 до цієї додаткової угоди), в стані згідно вимогам до стану приміщення, викладеним у додатку № 4 до цієї додаткової угоди, оплачує та приймає роботи згідно з умовами цієї додаткової угоди.

Відповідно до п. 3.1 додаткової угоди загальна вартість монтажних робіт згідно розділу 2 цієї додаткової угоди відображена в додатку № 3 до цієї додаткової угоди та становить 4 015 526,14 грн.

Пунктом 3.2 додаткової угоди встановлено, що днем оплати монтажних робіт за цією додатковою угодою вважається день надходження коштів покупця на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до умов п. 3.3.1 додаткової угоди, покупець перераховує постачальнику авансовий платіж, що становить 60 % від загальної вартості виконання монтажних робіт на 300 (трьохсот) площадках покупця згідно п. 3.1. цієї додаткової угоди, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання сторонами цієї додаткової угоди та надання постачальником відповідного рахунку-фактури.

Згідно з п. 3.3.2 додаткової угоди остаточний розрахунок за виконання монтажних робіт здійснюється поетапно, по факту закінчення монтажних робіт на відповідній площадці, в розмірі 40% від суми, вказаної у замовленні на монтаж, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі виконаних монтажних робіт та надання постачальником відповідного рахунку-фактури.

Пунктом 4.2 додаткової угоди передбачено, що монтажні роботи проводяться згідно графіку монтажних робіт (додаток № 1 до цієї додаткової угоди), в якому відзначаються дата початку і кінця робіт, адреси, номера площадок, відповідальні особи та їх контактні телефони.

За умовами п. 5.5 додаткової угоди підписання акта приймання-передачі виконаних монтажних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами згідно п. 3.3.2 цієї додаткової угоди.

Також 17.01.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №17/01-02 до договору №Н08/06-01, за умовами якої сторони погодили нову загальну вартість виготовлення та поставки продукції у сумі 59 746 386,00 грн.

Відповідно до п.4 додаткової угоди Відповідач корегує графік поставки продукції та викладає його в новій редакції та складає графік поставки складових частин продукції.

07.04.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №ДН7/04-01 до договору №Н08/06-01, відповідно до якої сторони погодили що відповідач змінює графік поставки продукції та графік поставки складових частин продукції та викладає їх в новій редакції. Згідно з додатком №2 до додаткової угоди №ДН7/04-01 сторонами погоджено графік поставки, за яким сторони домовились щодо строків 11 поставок.

Крім того, судами встановлено, що 18.08.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №ДН18/08-02 до договору №Н08/06-01, за якою сторони дійшли згоди внести зміни до договору та викласти п.4.4 в наступній редакції: "Позивач здійснює оплату по даному договору за продукцію після кожної поставки партії продукції на склад покупця по факту відвантаження партій продукції в розмірі 100% від суми вказаної у відповідній товарній накладній, протягом 3 банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акту приймання-передачі продукції на складі позивача".

Відповідно до п.1.2. додаткової угоди відповідач мав здійснити поставку продукції згідно нового графіку поставки продукції, додаток 1 до цієї додаткової угоди. Згідно з п.2 додаткової угоди станом на 18.08.2008 року залишок непоставленого товару становить 5 976 048,00 грн., сума невикористаного авансу за договором становить 3 697 732,80 грн.

Сторони дійшли згоди достроково поставити продукцію згідно специфікації в кількості, найменуванні передбачений в додатку № 2 до цієї додаткової угоди на суму 3 697 732,80 грн., зарахувати залишок невикористаного авансу, як розрахунок за продукцію.

У додатку №1 до додаткової угоди №ДН18/08-02 "Графік постачання продукції" сторонами було погоджено графік поставок, відповідно до якого узгоджено строки 11 поставок продукції.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи та, на виконання вказаного договору та додаткових угод до нього у період з вересня 2007 рок по листопад 2008 року відповідач поставив згідно графіку поставок, а позивач прийняв продукцію, на загальну суму 58 447 644,02 грн., що підтверджується видатковими накладними №К386001 від 28.09.2007 року на суму 946 392,00 грн., №Ш00723433 від 28.09.2007 року на суму 4 864 632,00 грн., №Ш00723434 від 29.10.2007 року на суму 4 864 566,00 грн., №00723513 від 29.10.2007 року на суму 946 392,00 грн., №А435028 від 02.11.2007 року на суму 26 628,00 грн., №А472022 від 27.11.2007 року на суму 4 933 248,00 грн., №00723514 від 27.11.2007 року на суму 946 392,00 грн., №Ш00723436 від 24.12.2007 року на суму 4 934 280,00 грн., №00723515 від 24.12.2007 року на суму 946 392,00 грн., №Ш00723437 від 25.01.2008 року на суму 5 103 600,00 грн., №00723516 від 25.01.2008 року на суму 958 764,00 грн., №Ш00723438 від 27.02.2008 року на суму 5 105 130,00 грн., №00723517 від 27.02.2008 року на суму 958 764,00 грн., №Ш00723531 від 15.04.2008 року на суму 5 111 118,00 грн., №00723518 від 15.04.2008 року на суму 958 764,00 грн., №Ш00723533 від 21.05.2008 року на суму 5 159 664,00 грн., №00723519 від 21.05.2008 року на суму 964 950,00 грн., №00723520 від 20.06.2008 року на суму 958 764,00 грн., №Ш00723534 від 20.06.2008 року на суму 5 081 898,00 грн., №07145803 від 18.08.2008 року на суму 417 294,00 грн., №07145804 від 18.08.2008 року на суму 416 070,00 грн., №Ш00723535 від 18.08.2008 року на суму 2 864 358,00 грн., №00269 від 07.11.2008 року на суму 53 058,00 грн., №00270 від 07.11.2008 року на суму 926 526,00 грн. та актами прийому-передачі продукції по кількості та цілісності пакування.

11.02.2009 року між позивачем та відповідачем був підписаний зведений акт звірки взаєморозрахунків з 08.06.2007 року по 11.02.2009 року за договорами №Н27/11/01 від 27.11.2007 року та №Н08/06-01 від 08.06.2007 року яким підтверджено, що відповідач здійснив поставку продукції на суму 58 447 644,02 грн., а позивач оплатив 57 468 070,80 грн.

18.11.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №ДН18/11-01 до договору №Н08/06-01, відповідно до умов якої сторони домовились зарахувати залишок авансового платежу згідно додаткової угоди №ДНМ12/11-01 від 12.11.2007 року до договору в сумі 1 107 068,01 грн. як частину доплати за поставку № 11 по даному договору (додаток №1 до додаткової угоди №ДН18/18-02 від 18.08.2008 року) та доплатити після поставки партії продукції на склад позивача по факту відвантаження партії продукції в сумі 191 663,19 грн. протягом 3 банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідної товарної накладної, акту приймання-передачі продукції на складі позивача та надання відповідачем відповідного рахунку-фактури.

Згідно з доводами позивача відповідач свої зобов'язання за умовами додаткової угоди №ДН18/11-01 до договору №Н08/06-01 від 08.06.2007 року не виконав, поставка №11 не відбулась, товарна накладна та акти приймання-передачі продукції сторонами не підписано.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст.526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У травні 2011 року ПАТ "Комерційний банк "Надра" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Екран" про стягнення залишку авансового платежу в сумі 1 108 068,01 грн. за додатковою угодою №ДН18/11-01 від 18.11.2011 року до договору №Н8/06-01 від 08.06.2007 року.

Як встановлено у попередніх судових інстанціях, свої вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем щодо поставки продукції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2008 року відповідач в рахунок поставки №11 поставив, а третя особа прийняла продукцію на загальну суму 1 644 192,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №В454031 від 13.11.2008 року на суму 565 224,00 грн., №В463027 від 19.11.2008 року на суму 342 862,00 грн., №ЭН4177 від 21.11.2008 року на суму 211 840,00 грн., №В472027 від 25.11.2008 року на суму 321 768,00 грн., №4217 від 25.11.2008 року на суму 74 232,00 грн., №В475037 від 28.11.2008 року на суму 128 376,00 грн.

В подальшому вказана продукція була передана позивачу третьою особою, що підтверджується листом третьої особи №151 від 03.10.2011 року, іншими матеріалами справи та, як встановили суди, не заперечується позивачем.

Крім того, 27.11.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №Н27/11-01, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався здійснити наступні роботи: розробка продукції для обладнання приміщень, площадок позивача; розробка виробів за індивідуальними розробленнями позивача; виробництво продукції; постачання продукції на склад позивача згідно графіку поставки.

Відповідно до п.2.2. договору позивач зобов'язався оплатити та прийняти роботи згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.4.1 договору загальна вартість виготовлення та поставки продукції на склад позивача становила 28 409 450,00 грн., крім того ПДВ 5 681 890,00 грн., всього 34 091 340,00 грн. Відповідно до п.4.2 договору оплата за цим договором здійснювалась в національній валюті України шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів позивача на поточний рахунок відповідача за реквізитами, що вказані в цьому договорі. Днем оплати вважається день надходження коштів позивача на рахунок відповідача (п.4.3. договору).

За умовами п.5.1 договору строк поставки продукції на склад погоджувався сторонами у графіку поставок. Відповідно до п.5.2. договору поставка продукції мала здійснюватись партіями, що складаються зі складових частин продукції. Асортимент, кількість продукції у одній партії зафіксовано у графіку поставки продукції.

Згідно з п.5.9 договору сторони домовилися, що у разі неможливості прийняття позивачем продукції за складовими частинами, такий прийом здійснює третя особа на умовах окремо укладеного договору відповідального зберігання на території складу позивача. По завершенні поставки певної партії продукції, що відповідає кількості, вказаної у графіку поставки продукції (додаток 2 до цього договору), позивач підписує відповідну видаткову накладну на партію продукції.

Відповідно до п.5.11 договору датою поставки відповідної партії продукції є дата підписання відповідної видаткової накладної. 25.02.2008 року у додатковій угоді №ДН25/02-01 до договору №Н27/11-01 позивач та відповідач погодили загальну вартість виготовлення та поставки продукції на суму 34 371 540,00 грн. Додатковими угодами до договору №Н27/11-01 сторони узгоджували графік поставки та строки оплати продукції.

Як встановлено судами, на виконання вказаного договору №Н27/11-01 відповідачем з січня по жовтень 2008 року було поставлено, а позивачем прийнято продукцію на суму 34 371 540,00 грн., проте позивачем частково сплачено вказану продукцію в сумі 32 581 368,00 грн., що підтверджується зведеним актом звірки взаєморозрахунків з 08.06.2007 року по 11.02.2009 року.

Як вбачається із матеріалів справи у січні 2009 року відповідач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до позивача про стягнення заборгованості в сумі 979 584,00 грн. за поставлену продукцію за договором на виготовлення та поставку продукції №Н08/06-01, укладеного 08.06.2007 року між позивачем та відповідачем та нараховану за прострочення строку оплати пеню в сумі 12 882,20 грн., а також 841 706,23 грн. заборгованості за поставлену продукцію за договором на виготовлення та поставку продукції №Н27/11-01, укладеного 27.11.2007 між позивачем та відповідачем та нараховану пеню в сумі 26 565,63 грн., а всього 1 860 738,06 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2010 року у справі №34/71, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 року, позовні вимоги відповідача задоволені, стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ВАТ "Енран" за поставлену продукцію за договором №Н08/06-01 кошти в сумі 979 584,00 грн. та за поставлену продукцію за договором №Н27/11-01 кошти у сумі 841 706,23 грн., що також підтверджує факт належного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором №Н08/06-01.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що факти встановлені у рішенні господарського суду міста Києва від 13.01.2010 року у справі № 34/71, є преюдиційними для даної справи, в силу приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, вбачається, що між позивачем та відповідачем був укладений договір на виготовлення та поставку продукції №Н08/06-01, відповідно до умов якого у період з 2007 року по листопад 2008 року відповідач поставив згідно графіку поставок, а позивач прийняв продукцію, на загальну суму 58 447 644,02 грн., за яку розрахувався в сумі 57 468 070,80 грн.

Після цього, сторони підписали до вказаного договору додаткову угоду №ДН18/11-01 про зарахування авансового платежу в сумі 1 107 068,01 грн. в рахунок оплати поставки №11, та відповідач з 13.11.2008 року по 28.11.2008 року поставив на погоджений сторонами склад третьої особи товар вартістю 1 644 192,00 грн., який в подальшому був отриманий позивачем, що підтверджується третьою особою та позивачем.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами вірно встановлено про недоведеність отримання позивачем за договором №Н27/11-01 від 27.11.2007 року вказаного товару в сумі 1 644 192,00 грн., оскільки на час поставки відповідачем даного товару договір №Н27/11-01 від 27.11.2007 року, в частині поставки товару був виконаний в повному обсязі, відповідно, зобов'язання з поставки товару за цим договором припинились його виконанням.

Також, правомірно відхилено доводи позивача про те, що вказані поставки товару з 13.11.2008 року по 28.11.2008 року були фактичним довезенням товару, який вже раніше був поставлений та прийнятий позивачем за відповідними накладними та актами, оскільки позивачем не подано жодних доказів на підтвердження даних обставин.

Доводи позивача, що поставлений відповідачем у листопаді 2008 року товар в сумі 1 644 192,00 грн. був поставлений не за договором №Н08/06-01, оскільки не відповідав за комплектністю товару, обумовленому сторонами у договорі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, на час даної поставки відповідачем вказаного товару між сторонами не існувало інших чинних договорів на поставку даного товару крім договору №Н08/06-01.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, які підтримав апеляційний господарський суд про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 107 068,01 грн. є необґрунтованими, всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України, недоведеними та такими що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарських судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків господарських судів, які містяться в оскаржуваних судових актах.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року у справі №55/225-38/139-2012 та рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року та залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

А.О. Заріцька

Судді

В.Ю. Поліщук