Рішення № 28225472, 18.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" грудня 2012 р. Справа № 6/5007/1216/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. - довіреність №89/16 від 10.01.2012 р.;

від відповідача: Капелюх В.О. - довіреність №3861 від 19.11.2012 р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомир (м. Житомир)

про стягнення 965589,53 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.12.12 до 18.12.12 о 12:00 год.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 956589,53грн. за неналежне виконання договору №466/22 від 19.01.2012р. про закупівлю послуг за державні кошти з надання послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагрегатами), з яких: 940101,84грн. - основний борг, 25487,69грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду позов визнав, подав письмове клопотання про долучення до матеріалів справи копії виписки з рахунку та копії платіжних доручень, як доказ погашення суми основного боргу. Крім того, представник відповідача зазначив, що Квартирно - експлуатаційний відділ міста Житомир є державною установою. В зв'язку з чим заявив усне клопотання про зменшення 3% річних.

Представник позивача проти заявленого представником відповідача клопотання щодо зменшення суми 3% річних заперечив з причин необґрунтованості та безпідставності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2012р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" (учасник/позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомир (замовник/відповідач) було укладено договір №466/22 про закупівлю послуг за державні кошти з надання послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (а.с.7-15), за умовами якого учасник зобов'язується в 2012 році поставити замовникові товари, зазначені в п.1.2 даного договору, а саме: послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п.1.1, п.1.2 договору).

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

В пункті 4.1 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Бюджетні установи проводять оплату до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Послуги оплачуються безготівково на розрахунковий рахунок виконавця (п.4.2 договору).

Сторони домовились, що всі платежі за надані послуги, що вносяться замовником на поточний рахунок учасника, погашають заборгованість попереднього періоду, при її наявності, не залежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документі (п.4.3 договору).

Не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, замовник повинен отримати рахунок, акт виконаних робіт на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Не отримання замовником рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору (п.4.6 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунки з надання послуг з теплопостачання за період з січня по вересень 2012 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день пред'явлення позову утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги в сумі 940101,84гн., що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 940101,84грн. є правомірними.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач здійснив повне погашення заборгованості в сумі 940101,84грн., що підтверджується відповідними виписками банку та платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи (а.с.54-57, 61-65).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 940101,84грн. підлягає припиненню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних становить 25487,69грн.

Розрахунок обґрунтований, відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено лише право суду на зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу/пені).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов в частині основного боргу визнав, доказів сплати 3% річних не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 25487,69грн. 3% річних обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в сумі 940101,84грн. провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору в зв'язку зі сплатою.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомир (10014, м. Житомир, вул. Адмірала Щасного, 20, код 08492505) на користь

- Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, код 35343771) - 25487,69грн. - 3% річних, а також 19311,79грн. сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 940101,84грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24 грудня 2012 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу