Рішення № 28225053, 17.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" грудня 2012 р. Справа № 5/5007/1001/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванкевич С.Л., довіреність №2 від 24.05.2012 р.,

від відповідача: Скиданчук І.В., довіреність №924 від 10.08.2012 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (с.Горщик, Коростенський район Житомирська область)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 91073,44 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 13.12.2012 р.)

з перервами в судовому засіданні, оголошеними згідно ст.77 ГПК України

з 06.12.2012 р. до 13.12.2012 р. та з 13.12.2012 р. до 17.12.2012 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (с.Горщик, Коростенський район Житомирська область) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир) про стягнення 95753,44 грн. заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних товар.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.08.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/1001/12 та призначено її розгляд на 04.10.2012 р.; зобов'язано сторони надати необхідні для розгляду справи докази.

Зважаючи на нез'явлення представника відповідача та заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, з метою витребування додаткових доказів для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи ухвалою суду від 04.10.2012 р. продовжено строк вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 30.10.2012 р.

Згідно пояснень представника та відзиву на позов, відповідач не заперечує проти усних домовленостей філії "Коростенський райавтодор" з позивачем про відпуск щебеневої продукції, проте, посилається на те, що надані позивачем до суду видаткові накладні на суму 65568,00грн., які не містять підпису, розшифровки підпису уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних, не є належними доказами по справі та не підтверджують факт отримання філією відповідача відсіву.

Враховуючи пояснення сторін та з'ясовану необхідність надання сторонами додаткових доказів для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 30.10.2012р. розгляд справи відкладено на 13.11.2012 р. Проте, з об'єктивних та поважних причин, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді по справі, розгляд справи, призначений на 13.11.2012 р. не відбувся (довідка, а.с.72). Ухвалою суду від 20.11.2012 р. слухання справи призначено на 06.12.2012 р. (а.с.73).

При розгляді справи в засіданні суду згідно положень ст.77 ГПК України оголошувались перерви з 06.12.2012р. до 13.12.2012р. та з 13.12.2012 р. до 17.12.2012р.

13.12.2012р. повноважний представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№17128 від 13.12.2012 р., а.с.129), в якій зазначено, що як виявлено в ході розгляду справи, відповідач не отримував продукцію за видатковими накладними №2127 від 12.10.2009 р. на суму 3600 грн. та №1905 від 09.09.2009 р. на суму 1080 грн., тому позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 91073,44 грн.

За змістом ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідно до ч.6 ст.22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Встановивши, що зменшення розміру позовних вимог, у даному випадку, не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та інтересів, враховуючи, також, положення ч.3 ст.55 ГПК України, за якою ціну позову вказує позивач; господарський суд прийняв до розгляду заяву позивача від 13.12.2012 р. про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим розгляд справи здійснються в межах позовних вимог, зазначених у заяві від 13.12.2012 р.

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач подав суду письмовий відзив на позовну заяву про стягнення 95753,44грн. (вх.№14308/12 від 30.10.2012 р.), долучений судом до матеріалів справи. У відзиві представник відповідача просить відмовити частково ТзОВ "Омелянівський кар'єр" в задоволенні позову до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а саме в сумі 65568,00грн. Згідно пояснень представника та відзиву на позов, відповідач не заперечує проти усних домовленостей філії "Коростенський райавтодор" з позивачем про відпуск щебеневої продукції, проте, посилається на те, що надані позивачем до суду видаткові накладні на суму 65568,00грн., які не містять підпису, розшифровки підпису уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних, не є належними доказами по справі та не підтверджують факт отримання філією відповідача відсіву.

В засіданні суду представник відповідача проти позовних вимог, в т.ч. з урахуванням зменшення їх розміру, заперечила.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі протягом 2008 - 2010 р.р. існували договірні зобов'язання, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" передавало, а Філія "Коростенський Райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський Облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - приймала за видатковими накладними товар (щебеневу продукцію - відсів) в узгодженій сторонами та зазначеній у видатковій накладній кількості та за погодженою і вказаною у видаткових накладних ціною.

Звертаючись з позовом у даній справі позивач вказав, що відповідач (юридична особа, до структури якого входить отримувач товару) не оплатив товар, отриманий за наступними видатковими накладними:

- №2127 від 12.10.2009 р. на суму 3600, 00 грн.,

- №2198 від 22.10.2009 р. на суму 1800,00 грн.,

- №1525 від 10.08.2009 р. на суму 3600,00 грн.,

- №831 від 05.06.2009 р. на суму 3600,00 грн.,

- №929 від 16.06.2009 р. на суму 5448,00 грн.,

- №2031 від 02.10.2009 р. на суму 3600,00 грн.,

- №48 від 06.02.2009 р. на суму 1800,00 грн.,

- №153 від 11.03.2009 р. на суму 1800,00 грн.,

- №274 від 03.04.2009 р. на суму 2520,00 грн.,

- №1125 від 03.07.2009 р. на суму 5400,00 грн.,

- №613 від 14.05.2009 р. на суму 2880,00 грн.,

- №1750 від 02.08.2009 р. на суму 3600,00 грн.,

- №1905 від 09.09.2009 р. на суму 1080,00 грн.,

- №2293 від 09.11.2009 р. на суму 3600,00 грн.,

- №2468 від 14.12.2009 р. на суму 1800,00 грн.,

- №ОК-0000974 від 03.09.2010 р. на суму 2880,00 грн.;

- №566 від 15.06.2010 р. на суму 1800,00 грн.;

- №ОК-0001021 від 13.09.2010 р. на суму 3600,00 грн.;

- №ОК-0000731 від 16.07.2010 р. на суму 2880,00 грн.;

- №217 від 20.04.2010 р. на суму 1800,00 грн.;

- №311 від 06.05.2010 р. на суму 7200,00 грн.;

- №ОК-0001128 від 04.10.2010 р. на суму 3600,00 грн.;

- №ОК-0000846 від 10.08.2010 р. на суму 2880,00 грн.;

- №72 від 09.03.2010 р. на суму 3600,00 грн.;

- №ОК-0001263 від 17.11.2010 р. на суму 7200,00 грн.;

- №2732 від 03.12.2008 р. на суму 3600,00 грн.;

- 2648 від 17.11.2008 р. на суму 8585,44 грн., на загальну суму заборгованості 95753,44 грн.

Як уже зазначалось, у відзиві на позов просив частково відмовити у позові ТзОВ "Омелянівський кар'єр", а саме, в сумі 65568,00 грн. Відповідач обгрунтовував свої заперечення тим, що надані позивачем до суду видаткові накладні на суму 65568,00грн. не містять підпису, розшифровки підпису уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних, а тому, на думку представника відповідача, не є належними доказами по справі та не підтверджують факт отримання філією відповідача відсіву.

При цьому, в акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2012 р. між ТОВ "Омелянівський кар'єр" та філією "Коростенський Райавтодор" ДП "Житомир Облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", підписаному обома сторонами, зазначено, що за даними філії "Коростенський райавтодор", заборгованість останнього перед позивачем становить 92493,60 грн. (а.с.126).

Розглядаючи правомірність доводів та вимог позивача та, в свою чергу, обгрунтованість заперечень відповідача по справі, господарський суд викликав для участі в судовому процесі безпосередньо представника філії "Коростенський райавтодор" ДП "Житомирський Облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (ухвали від 30.10.2012р., 20.11.2012р.), а також, витребовував книгу реєстрації довіреностей та книгу обліку придбання товарів, робіт, послуг ДП "Житомирський облавтодор" філії "Коростенський райавтодор" для з'ясування обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.

Порядок видачі, реєстрації довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регулюється Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99.

Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

З дослідження зібраних у справі доказів, судом з'ясовано та позивачем підтверджено, що відповідач не отримував продукцію за видатковими накладними №2127 від 12.10.2009 р. на суму 3600 грн. та №1905 від 09.09.2009 р. на суму 1080 грн. (заява про зменшення позовних вимог, а.с.129).

Разом з тим, отримання товару відповідачем за рештою із зазначених у позовній заяві видаткових накладних, на загальну суму 91073,44 грн., підтверджується наявними у справі матеріалами в сукупності, оскільки всі вищевказані господарські операції з передачі-приймання продукції за видатковими накладними співвідносяться та узгоджуються з виданими відповідачем на отримання товарно-матеріальних цінностей довіреностями, що зафіксовано у відповідній книзі обліку на виписку довіреностей за 2008-2011 р.р. (а.с.132-155).

За таких обставин, оцінивши докази у справі в їх сукупності відповідно до вимог ст.43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що недоліки у оформленні первинних бухгалтерських документів, допущені посадовими особами обох сторін, на яких наголошує відповідач, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов"язку по оплаті фактично отриманої ним продукції.

Так, свої зобов"язання по оплаті отриманого товару відповідач належним чином не виконав, що стало підставою для звернення позивача до відповідача з претензією, зокрема, від 14.10.2011 р. за №1990, отриманою боржником 18.10.2011 р. (а.с.14-15, 12), а, в подальшому, для звернення з даним позовом до суду.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати отриманої продукції на суму 91073,44 грн.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Водночас, доказів погашення існуючої суми заборгованості відповідачем суду до справи не надано.

Таким чином, аналіз наведених норм права та встановлених обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 91073,44 грн. заборгованості; позов підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, Житомирська область, м.Житомир, вул.Перемоги,75, ідентифікаційний код 32008278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (11560, Житомирська область, Коростенський район, с.Горщик, ідентифікаційний код 00292400):

- 91073,44 грн. заборгованості,

- 1821,47 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.12.12

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2, 3 - сторонам (прост.)