Вирок № 28225423, 16.10.2012, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 1-105/12

В И Р О К

іменем України

16.10.2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської областів складі:

головуючого Лисенко В. В.,

при секретарі: Ярмольській І.В.

за участі прокурора: Литвиненка Р.В., Холодницького Н.І.

захисника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Боярки, Києво-Святошинського району Київської області, українця, громадянина України, що має середню освіту, не одруженого, приватного підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.04.2011 року за ч 1 ст. 289 КК України до 1 року обмеження волі з випробуванням - іспитовим строком 1 рік

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190; ч 3 ст. 190; ч 3 ст. 190; ч 3 ст. 190; ч 3 ст. 190; ч 3 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, маючи прямий умисел, спрямований на власне незаконне збагачення шляхом шахрайського заволодіння автомобілем марки «ISUZU NQR-71P» д/н НОМЕР_1 ринкова вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи станом на 16.11.2010 року складала 142298 гривні 46 копійок належним на праві приватної власності ОСОБА_3, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагатитись, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, користуючись довірою, породженою тривалим знайомством, повідомив ОСОБА_3 неправдиву інформацію про свої дійсні можливості і наміри по продажу вказаного автомобіля та під приводом виконання посередницьких послуг по пошуку покупців і продажу вказаного автомобіля, переконав останнього у вигідності продажу автомобіля і 16.11.2010 року отримав від ОСОБА_3 генеральне доручення на право користування та продаж вказаного автомобіля, посвідчене приватним нотаріусом ОСОБА_4 Після чого, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, з метою завалювання своїх дійсних злочинних намірів, надав ОСОБА_3 розписку, згідно якої зобов'язався здійснити продаж вказаного автомобіля до 31.01.2011 року і повернути виручені за нього кошти. В подальшому 02.12.2010 року ОСОБА_2 за грошову винагороду передав право користування і розпорядження вказаним автомобілем, надавши генеральне доручення, посвідчене приватним нотаріусом ОСОБА_4, а грошовими коштами заволодів і розпорядився на власний розсуд, не повернувши ОСОБА_3, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 142298 гривні 46 копійок, що на момент вчинення злочину становить великий розмір.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 повторно, маючи прямий умисел, спрямований на власне незаконне збагачення шляхом шахрайського заволодіння готівковими коштами, належними ОСОБА_3, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагатитись, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, користуючись довірою породженою тривалим знайомством, шляхом повідомлення ОСОБА_3 неправдивої інформації щодо своїх дійсних можливостей та намірів по здійсненню бізнесу, який мав полягати у купівлі транспортних засобів, їх ремонту і подальшого перепродажу, та закупівлі сировини для деревообробного цеху, обробки її та продажу, вигідності і прибутковості вкладення ОСОБА_3 готівкових коштів у зазначені проекти, яка мала полягати у швидкому отриманні ним прибутку у вигляді восьми відсотків в місяць від наданих коштів, в результаті чого ввів в оману ОСОБА_3, викликавши у нього хибну впевненість у законності і вигідності передачі йому готівкових коштів. Після чого, 26.11.2011 року ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, отримав від ОСОБА_3 за адресою: м. Боярка Києво-Святошинського району, Київської області, більш точна адреса в ході слідства не встановлена, готівкові кошти в розмірі 15 000 доларів США терміном до 26.02.2011 року. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, з метою завалювання своїх дійсних злочинних намірів, ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 розписку від 26.11.2010 року, згідно якої зобов'язався повернути отримані кошти в розмірі 15 000 доларів США та виплачувати вісім відсотків від вказаної суми щомісяця строком до 26.02.2011 року. В подальшому ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_3 не повернув і розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 15000 доларів США, що при встановленому Національним банком України на момент отримання грошових коштів курсі долара США, який складав станом на 26.11.2010 року за 1 долар США 7,93 гривень, складає 11 8950 грн., що на момент вчинення злочину становить великий розмір.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 повторно, маючи прямий умисел, спрямований на власне незаконне збагачення шляхом шахрайського заволодіння готівковими коштами, належними ОСОБА_3, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагатитись, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, користуючись довірою породженою тривалим знайомством, шляхом повідомлення ОСОБА_3 неправдивої інформації щодо своїх дійсних можливостей та намірів по здійсненню бізнесу, який мав полягати у купівлі транспортних засобів, їх ремонту і подальшого перепродажу, та закупівлі сировини для деревообробного цеху, обробки її та продажу, вигідності і прибутковості вкладення ОСОБА_3 готівкових коштів у зазначені проекти, яка мала полягати у швидкому отриманні ним прибутку у вигляді восьми відсотків в місяць від наданих коштів, в результаті чого ввів в оману ОСОБА_3, викликавши у нього хибну впевненість у законності і вигідності передачі йому готівкових коштів, після чого 30.11.2010 року ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, отримав від ОСОБА_3 за адресою м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, біль точна адреса в ході слідства не встановлена, готівкові кошти в розмірі 15 875 доларів США терміном до 30.02.2011 року. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, з метою завалювання своїх дійсних злочинних намірів ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 розписку від 30.11.2010 року, згідно якої зобов'язався повернути отримані кошти в розмірі 15 875 доларів США та виплачувати вісім відсотків від вказаної суми щомісяця строком до 30.02.2011 року. В подальшому ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_3 не повернув і розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 15875 доларів США, що при встановленому Національним банком України на момент отримання грошових коштів курсі долара США, який складав станом на 30.11.2010 року за 1 долар США 7,93 гривень, складає 125 888 гривень, що на момент вчинення злочину становить великий розмір.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2, повторно маючи прямий умисел, спрямований на власне незаконне збагачення шляхом шахрайського заволодіння готівковими коштами, належними ОСОБА_3, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагатитись, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, користуючись довірою породженою тривалим знайомством, шляхом повідомлення ОСОБА_5 неправдивої інформації щодо своїх дійсних можливостей та намірів по здійсненню бізнесу, який мав полягати у купівлі транспортних засобів, їх ремонту і подальшого перепродажу, та закупівлі сировини для деревообробного цеху, обробки її та продажу, вигідності і прибутковості вкладення ОСОБА_3 готівкових коштів у зазначені проекти, яка мала полягати у швидкому отриманні прибутку у вигляді восьми відсотків в місяць від наданих коштів, в результаті чого ввів в оману ОСОБА_3, викликавши у нього хибну впевненість у законності і вигідності передачі йому готівкових коштів, після чого 30.11.2010 року ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, отримав від ОСОБА_3 за адресою: м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, більш точна адреса в ході слідства не встановлена, готівкові кошти в розмірі 15 000 доларів США терміном до 03.03.2011 року. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, з метою завалювання своїх дійсних злочинних намірів ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 розписку від 03.12.2010 року, згідно якої зобов'язався повернути отримані кошти в розмірі 15 000 доларів США та виплачувати вісім відсотків від вказаної суми щомісяця строком до 03.03.2011 року. В подальшому ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_3 не повернув і розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 15000 доларів США, що при встановленому Національним банком України на момент отримання грошових коштів курсі долара США, який складав станом на 03.12.2010 року за 1 долар США 7,94 гривень, складає 119 100 гривень, що на момент вчинення злочину становить великий розмір.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2, повторно маючи прямий умисел, спрямований на власне незаконне збагачення шляхом шахрайського заволодіння готівковими коштами, належними ОСОБА_3, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагатитись, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, користуючись довірою породженою тривалим знайомством, шляхом повідомлення ОСОБА_5 неправдивої інформації щодо своїх дійсних можливостей та намірів по здійсненню бізнесу, який мав полягати у купівлі транспортних засобів, їх ремонту і подальшого перепродажу, та закупівлі сировини для деревообробного цеху, обробки її та продажу, вигідності і прибутковості вкладення ОСОБА_3 готівкових коштів у зазначені проекти, яка мала полягати у швидкому отриманні прибутку у вигляді восьми відсотків в місяць від наданих коштів, в результаті чого ввів в оману ОСОБА_3, викликавши у нього хибну впевненість у законності і вигідності передачі йому готівкових коштів, після чого 08.12.2010 року ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, отримав від ОСОБА_3 за адресою: м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, більш точна адреса в ході слідства не встановлена, готівкові кошти в розмірі 15 000 доларів США терміном до 08.03.2011 року. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, з метою завалювання своїх дійсних злочинних намірів ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 розписку від 08.12.2010 року, згідно якої зобов'язався повернути отримані кошти в розмірі 15 000 доларів США та виплачувати вісім відсотків від вказаної суми щомісяця строком до 08.03.2011 року. В подальшому ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_3 не повернув і розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 15000 доларів США, що при встановленому Національним банком України на момент отримання грошових коштів курсі долара США, який складав станом на 03.12.2010 року за 1 долар США 7,95 гривень, складає 119 250 гривень, що на момент вчинення злочину становить великий розмір.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2, повторно маючи прямий умисел, спрямований на власне незаконне збагачення шляхом шахрайського заволодіння готівковими коштами, належними ОСОБА_3, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагатитись, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, користуючись довірою породженою тривалим знайомством, шляхом повідомлення ОСОБА_5 неправдивої інформації щодо своїх дійсних можливостей та намірів по здійсненню бізнесу, який мав полягати у купівлі транспортних засобів, їх ремонту і подальшого перепродажу, та закупівлі сировини для деревообробного цеху, обробки її та продажу, вигідності і прибутковості вкладення ОСОБА_3 готівкових коштів у зазначені проекти, яка мала полягати у швидкому отриманні прибутку у вигляді восьми відсотків в місяць від наданих коштів, в результаті чого ввів в оману ОСОБА_3, викликавши у нього хибну впевненість у законності і вигідності передачі йому готівкових коштів, після чого 14.12.2010 року ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, отримав від ОСОБА_3 за адресою: м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, більш точна адреса в ході слідства не встановлена, готівкові кошти в розмірі 28375 доларів США терміном до 14.03.2011 року. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, з метою завалювання своїх дійсних злочинних намірів ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 розписку від 14.12.2010 року, згідно якої зобов'язався повернути отримані кошти в розмірі 28375 доларів США та виплачувати вісім відсотків від вказаної суми щомісяця строком до 14.03.2011 року. В подальшому ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_3 не повернув і розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 28375 доларів США, що при встановленому Національним банком України на момент отримання грошових коштів курсі долара США, який складав станом на 14.12.2010 року за 1 долар США 7,95 гривень, складає 225 581 гривень, що на момент вчинення злочину становить великий розмір.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину не визнав та суду пояснив, що з ОСОБА_3 він познайомився в 2009 році. На той час в нього був власний бізнес і він займався продажем автомобілів. ОСОБА_3 про це знав та запропонував йому продати його вантажний автомобіль марки „Ісузу". Він погодився і в травні 2010 року ОСОБА_3 дав йому доручення на продаж його автомобіля. Вказаний автомобіль він вирішив поміняти на мікроавтобус марки „Шевроле", щоб переобладнати його з вантажного в пасажирський та згодом продати дорожче. Даний автомобіль марки „Шевроле" згодом продав ОСОБА_6, якому він був винен гроші.

В кінці 2009 року він став займатись продажем автомобілів разом з ОСОБА_7 Він купував розбиті автомобілі, а ОСОБА_7 їх ремонтував і вони їх продавали дорожче. Для придбання автомобілів він позичав кошти у ОСОБА_3, який позичав йому гроші під відсотки. Відсотки він йому віддавав щомісячно. Згодом ОСОБА_7 його обманув та продав автомобілі, які він придбав, а йому гроші за них не віддав. В подальшому ОСОБА_7 зник і де знаходиться на даний час невідомо. В зв'язку з цим він не мав можливості віддати гроші ОСОБА_3 і останній звернувся з заявою до міліції.

- потерпілий ОСОБА_3, суду пояснив, що він познайомився з ОСОБА_2 в кінці 2009 року і в них зав'язались дружні стосунки. Йому було відомо, що ОСОБА_2 займається продажем та ремонтом автомобілів. ОСОБА_2, дізнавшись, що йому належить вантажний автомобіль марки „ISUZU" просив продати його йому. Вони домовились, що він дасть доручення ОСОБА_2 на розпорядження автомобілем і ОСОБА_2 продасть його. З продажу автомобіля ОСОБА_2 повинен був віддати йому 19500 доларів США, про що написав йому відповідну розписку, що віддасть йому 8500 доларів США відразу після продажу автомобіля, а потім буде віддавати щомісяця по 1000 доларів США протягом року. Однак, ОСОБА_2 так нічого йому і не віддав.

Також в листопаді 2010 року ОСОБА_2 повідомляв, що йому потрібні гроші для ведення бізнесу, в тому числі і для віддачі попереднього боргу, та просив позичити йому різні суми коштів. Він позичав йому під розписки 15 000 доларів США, 15875 доларів США, 15 000 доларів США, 15 000 доларів США, 28 375 доларів США, про що ОСОБА_2 писав відповідні розписки.

З січня 2011 року він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогою повернути грошові кошти, однак, останній ніяких грошових коштів йому не повернув і він був змушений звернутись з заявою до міліції. З приводу наданих суду підсудним квитанцій про переказ грошових коштів стверджує, що жодних грошей він не отримував, а ОСОБА_2 нібито переказуючи йому кошти умисно неправильно вказував адресу отримувача, тому гроші повертались;

- показами свідка ОСОБА_6, який суду пояснив, що в кінці 2009 року до нього звернувся його знайомий ОСОБА_8, який познайомив його з ОСОБА_2 та попросив позичити йому коштів. Так як він ОСОБА_2 не знав, то вони домовились, що останній віддасть йому в заставу позичених грошей вантажний автомобіль марки „Ісузу". ОСОБА_2 дав йому доручення від імені власника автомобіля. Доручення було і на нього, і на ОСОБА_2 Згодом ОСОБА_2 запропонував обміняти даний автомобіль на мікроавтобус марки „Шевроле", щоб в подальшому переробити мікроавтобус з вантажного на пасажирський та продати його. Він погодився і ОСОБА_2 надав йому доручення від власників автомобіля марки „Шевроле". Згодом він зрозумів, що у ОСОБА_2 виникли проблеми і гроші він йому не віддавав. Тоді він продав автомобіль марки „Шевроле" та забрав собі гроші за нього.

- показами свідка ОСОБА_9, яка суду пояснила, що з кінця 2009 року вона співмешкала з ОСОБА_3 Йому відомо, що на той час він товаришував з ОСОБА_2, який в кінці 2010 року неодноразово позичав у ОСОБА_3 грошові кошти. Точні дати та які суми їй невідомі, але пам'ятає, що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 близько 100 000 доларів США. На даний час ОСОБА_2 ОСОБА_3 гроші не повернув;

- показами свідка ОСОБА_10, який суду пояснив, що ОСОБА_2 - його син. Взимку 2009 року ОСОБА_2 вирішив зайнятись своїм бізнесом. Для організації свого бізнесу ОСОБА_2 позичав періодично гроші у ОСОБА_3, про що йому відомо зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Крім того, судом були досліджені докази, які є в матеріалах справи а саме:

В томі № 1:

- заява ОСОБА_3, в якій він просить прийняти міри до ОСОБА_2, який в період часу з листопада по грудень 2010 року заволодів його власним автомобілем марки „Ісузу, д/н НОМЕР_2 та грошовими коштами в сумі близько 90 000 доларів США, зловживаючи його довірою та шляхом введення його в оману. На даний час ОСОБА_2 ні автомобіль, ні грошові кошти не повернув (а.с. 30);

- копія розписки, згідно якої ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_3 автомобіль марки „Ісузу, д/н НОМЕР_1 Гроші за автомобіль зобов'язався повернути частинами: 8500 доларів США в строк до 31.01.2011 року, решту зобов'язався повернути по 1000 доларів США щомісячно до 20 числа кожного послідуючого місяця (а.с. 39);

- копія розписки, згідно якої ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_3 в кредит 15 000 доларів США та зобов'язався повернути всю суму в строк до 26.02.2011 року (а.с. 40);

- копія розписки, згідно якої ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_3 в кредит суму в розмірі 15875 доларів США для особистих потреб. Зобов'язався в строк до 30.02.2011 року повернути вищевказану суму (а.с. 41);

- копія розписки, згідно якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 в кредит 15 000 доларів США для особистих цілей. Гроші зобов'язуюсь повернути до 03.03.2011 року (а.с. 42);

- копія розписки, згідно якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 в кредит гроші в сумі 15000 доларів США. Гроші зобов'язався повернути до 08.03.2011 року (а.с. 43);

- копія розписки, згідно якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 в кредит сумі в розмірі 28375 доларів США для особистих потреб. Гроші зобов'язався повернути до 14.03.2011 року (а.с. 44);

- довіреність ОСОБА_3, якою він уповноважує ОСОБА_2, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 розпоряджатися належним йому автомобілем марки „Ісузу, д/н НОМЕР_2 (а.с. 65);

- довіреність ОСОБА_3, якою він уповноважує ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 розпоряджатися належним йому автомобілем марки „Ісузу, д/н НОМЕР_2 (а.с. 72);

- довіреність, якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_11 та ОСОБА_6 розпоряджатися автомобілем марки „Шевроле", транзитний номер 05ВР7476 (а.с. 81);

- копія довіреності, якою ОСОБА_15 уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатись її автомобілем марки „Шевроле, д/н АН 3999 ВТ (а. с. 82);

- довідка, згідної якої станом на 26.11.2011 року вартість 1 долара США становить 7,93 грн. (а.с. 91);

- довідка, згідної якої станом на 30.11.2011 року вартість 1 долара США становить 7,93 грн. (а.с. 93);

- довідка, згідної якої станом на 03.12.2010 року вартість 1 долара США становить 7,94 грн. (а.с. 95);

- довідка, згідної якої станом на 08.12.2010 року вартість 1 долара США становить 7,95 грн. (а.с. 97);

- довідка, згідної якої станом на 14.12.2010 року вартість 1 долара США становить 7,95 грн. (а.с. 99);

- звіт товарознавчої експертизи по визначенню ринкової вартості автомобіля марки «ISUZU NQR-71P» д/н НОМЕР_1 згідно якого вартість об'єкта оцінки становить 142298,46 грн. (а.с. 107-111);

- висновок експерта № 413-ВКД від 20.07.2011 року, згідно якого рукописні записи в розписках від імені ОСОБА_2 від 15.11.2010 року; від 30.11.2010 року; від 26.11.2010 року; від 14.12.2010 року; від 08.12.2010 року ; від 03.12.2010 року виконані ОСОБА_2 Підписи від імені ОСОБА_2 в розписках від 15.11.2010 року; від 30.11.2010 року; від 26.11.2010 року; від 14.12.2010 року; від 08.12.2010 року; від 03.12.2010 року виконані ОСОБА_2 (а.с. 122-124).

Суд визнає, що потерпілий ОСОБА_3, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 давали правдиві покази суду, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими в ході судового слідства.

Суд визнає, що підсудний ОСОБА_2 давав в основному правдиві покази суду, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими в ході судового слідства. Невизнання вини підсудним ОСОБА_2 та його посилання на те, що він не мав умислу на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілого, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки судом враховано що ОСОБА_2 неодноразово отримував кошти від ОСОБА_3 та протягом тривало часу ніяких дій, щоб повернути вказані грошові кошти. Крім того підсудний повідомляв потерпілому на думку суду завідомо неправдиві відомості, про, те, що він займається бізнесом і кошти він поверне, коли бізнес запрацює, в тому числі і відсотками. Маючи борг перед потерпілим за автомобіль марки «Ісудзу», який ОСОБА_2 не продав, а фактично обміняв з власних корисних міркувань, підсудний продовжував вводити в оману потерпілого беручи в нього в борг значні суми, і не маючи наміру, на думку суду, їх повернути, оскільки жодних даних, що він займався бізнесом, мав стабільний прибуток, і фактично взагалі мав заробіток підсудний суду не надав.

Тому, оцінивши зібрані по справі та досліджені в ході судового слідства докази, суд приходить до переконання, що вина підсудного ОСОБА_2 повністю доведена і за кожним з інкримінованих йому епізодів заволодіння грошовими коштами потерпілого, його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинено повторно у великих розмірах.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2, відповідно до ст.ст. 66; 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину і особу підсудного ОСОБА_2, який вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, тому з урахуванням обставин справи і даних про особу підсудного, суд приходить до переконання про необхідність призначити підсудному ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статті 190 ч. 3 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_2 судимий вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.04.2011 року за ч 1 ст. 289 КК України до 1 року обмеження волі з випробуванням - іспитовим строком 1 рік та до постановлення вказаного вироку вчинив даний злочин, суд призначає ОСОБА_2 остаточне покарання за правилами, передбаченими ч 4 ст. 70 КК України.

Враховуючи особу підсудного ОСОБА_2, який намагався відшкодувати збитки потерпілому ОСОБА_3, шляхом укладення договору міни земельної ділянки, а також згідно наданої суду розписки частково повертав грошові кошти потерпілому, а також намагався частково відшкодувати збитки шляхом поштового переказу, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання, тому суд на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням, покладаючи на нього частину обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд визнає що злочинними діями підсудного ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 заподіяно матеріальну шкоду, яка складається з грошових коштів, якими заволодів ОСОБА_2 та вартості автомобіля, яким заволодів ОСОБА_2 і ця шкоду відповідно до ст. 1166 ЦК України повинна бути відшкодована особою, що її заподіяла, тобто підсудним, тому суд задовольняє цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди з підсудного.

Судові витрати по справі суд відповідно до ст. 93 КПК України стягує підсудного ОСОБА_2

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.04.2011 року більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком 2 (два) роки.

Зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти кримінально-виконавчу інспекція про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 16 жовтня 2012 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної змінити з взяття під варту та тримання в СІЗО Управління ДДУ з ПВП в м. Києві на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 851 067 (вісімсот п'ятдесят одну тисячу шістдесят сім) гривень завданого матеріального збитку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області ( м. Київ, вул. Воздвиженська, 2, одержувач: НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області, ЄДРПОУ: 25574713, розрахунковий рахунок № 31250272210700, МФО 821018 в УДК у Київській області) 1641 (одну тисячу шістсот сорок одну) гривню 12 (дванадцять) копійок судових витрат.

Речові докази: доручення бланк ВРА 506998, копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру на ім'я ОСОБА_3, довідка з КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль», витяг з реєстру серія РХ № 895793, доручення бланк ВРА 507139, ксерокопія паспорту і ідентифікаційного коду ОСОБА_2, копія доручення бланк ВРА 506998, витяг з єдиного реєстру доручень бланк ТД № 357006, інформаційна довідка бланк ВРА 506998, витяг про реєстрацію в єдиному реєстрі доручень бланк ТД № 357011, доручення бланк ВРД № 061097, доручення бланк ВРД № 584657, інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів за запитом бланк ВРД 584657, скорочений витяг з єдиного реєстру довіреностей бланк ОУ № 649615, ксерокопія паспорту ідентифікаційного коду ОСОБА_2, витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей бланк ОУ № 649634, розписка від імені ОСОБА_2 від 15.11.2010 року на суму 19 500 доларів США на одному аркуші, розписка від імені ОСОБА_2 від 30.11.2010 року на суму 15 875 доларів США на одному аркуші, розписка від імені ОСОБА_2 від 26.11.2010 року на суму 15 000 доларів США на одному аркуші, розписка від імені ОСОБА_2 від 14.12.2010 року на суму 28 375 доларів США на одному аркуші, розписка від імені ОСОБА_2 від 08.12.2010 року на суму 15 000 доларів США на одному аркуші, розписка від імені ОСОБА_2 від 03.12.2010 року на суму 15 000 доларів США на одному аркуші, розписка від імені ОСОБА_2 від 15.11.2010 року з зобов'язанням продати автомобіль марки «ISUZU NQR-71P» д/н НОМЕР_3 за 19500 доларів США, поручительство ОСОБА_10 від 13.12.2010 року за ОСОБА_2, що знаходяться при матеріалах справи залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області прокурором, потерпілим, захисником, а засудженим - в той же термін з моменту вручення йому копії вироку.

СУДДЯ: В.В. Лисенко