Рішення № 28225258, 18.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.12 р. Справа № 5006/12/203/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Новоазовськ, Донецької області

до відповідача: Управління державтоінспекції Головного управління МВС України в Донецькій області,

м.Донецьк

про стягнення 18000,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (адвокат);.

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Новоазовськ Донецької області, до Управління державтоінспекції Головного управління МВС в Донецькій області, м.Донецьк про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 18000,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору суборенди б/н від 21.08.2009р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 18000,00грн.

Відповідач, у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №06-20/43862 від 06.11.2012р., яке було отримано відповідачем 29.10.2012р. Однак, відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Приватним підприємством «Хуторок» (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 20 серпня 2009р. було укладено договір оренди б/н, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне володіння та користування частину приміщень, загальною площею 100,00кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.2.1. договору Орендар вступає в строкове платне володіння та користування приміщенням на строк, зазначений в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі приміщення.

Пунктом 5.3. договору передбачено право Орендаря передавати зі згоди Орендодавця приміщення в суборенду.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 01.09.2010р. Даний договір підписано обома сторонами. Враховуючи приписи ст. 764 ЦК України та відсутність заперечень ПП «Хуторок» щодо продовження користування орендарем приміщенням даний договір за висновком суду є продовженим.

Між тими ж сторонами 20.08.2009р. був підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове користування частину приміщення - площею 100,00кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

21 серпня 2009р. ПП «Хуторок» була надана письмова згода СПД ОСОБА_1 на передачу об'єкта оренди в суборенду.

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м.Новоазовськ Донецької області (Орендодавець), діючого на основі свідоцтва про реєстрацію В02 №820286 та Управлінням державтоінспекції Головного управління МВС України в Донецькій області, м.Донецьк (Суборендар) в особі керівника Управління Блаживський М.І., діючого на основі положення про ДАІ було укладено договір суборенди б/н від 21.08.2009р.

За умовами укладеного договору Орендодавець передає, а Суборендатор приймає у строкове платне володіння та користування частину площадки загальною площею 100,00кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. (п.1.1. договору)

Відповідно до п.1.2. договору вказана площадка передається в суборенду для організації спеціальної площадки ДАІ по зберіганню затриманого автотранспорту.

За приписами п.2.1. договору Суборендатор вступає в строкове платне володіння та користування площадкою на строк, вказаний в дійсному договорі зі згоди власника даної площадки і не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі площадки.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата в місяць складає 1000грн. Орендна плата перераховується Суборендатором щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно п.4.2. договору обов'язком Суборендатора є своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату згідно Додатку №1.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до рішення про довгострокове розторгнення договору сторонами спільно або за заявою однієї з сторін з повідомленням не меньше ніж за 10 днів.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печаткою сторін.

До укладеного договору 21.08.2009р. між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкту суборенди, відповідно до якого Орендатор передав, а Суборендатор прийняв площадку, площею 100кв.м., вищевказана площадка передається згідно з договором суборенди б/н від 21.08.2009. Акт підписано обома сторонами.

28.08.2012р. відповідачу було надіслано претензію про сплату орендної плати в строк до 20.09.2012р. згідно договору б/н від 21.08.2009р. в сумі 12150грн.

13.09.2012р. відповідачем було надано відповідь на претензію, в якій розписано оплату відповідно до наданих актів виконаних робіт та повідомлено позивача про те, що за вересень-жовтень 2009р. не були надані акти виконаних робіт, тому кредиторської заборгованості у відповідача щодо позивача не існує.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р., яка на момент звернення до суду із позовом складає за суборенду частини площадки загальною площею 100кв.м. - 18000,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Тобто відповідно до приписів вищезазначеної норми наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця, в свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.3.1. договору, в якому передбачено, що орендна плата в місяць складає 1000грн. Орендна плата перераховується Суборендатором щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором суборенди №б/н від 20.08.2009р. належним чином не виконав, орендну плату у період з квітня 2011р. по вересень 2012р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 18000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за суборенду приміщення в сумі 18000,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1100,00грн.

Відповідно до приписів ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з суми, пов'язаною з оплатою послуг адвоката.

Згідно вимог передбачених статтею 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Пунктом 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» (в редакції від 12.03.2009р.) передбачено, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

В якості доказів понесених витрат на послуги адвоката позивачем надані наступні документи: договір №17 від 05.10.2012р. про надання правової допомоги адвокатом, предметом якого є уповноваження адвоката (ОСОБА_2) на підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості по орендній платі з Управління Державтоінспекції УМВС України в Донецькій області за договором суборенди від 21.08.2009р. та здійснення представництва інтересів в господарському суді Донецької області; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №1540.

Як вбачається з матеріалів справи адвокат позивача, ОСОБА_2, був присутній в судових засіданнях та виконував взяті на себе за вищевказаним договором зобов'язання. Також в якості доказів понесених витрат на послуги адвоката позивачем надані квитанція до прибуткового касового ордеру №17/1 від 05.10.2012р. на суму 600,00грн. та квитанція до прибуткового касового ордеру №17/3 від 18.12.2012р. на суму 500,00грн.

Таким чином, витрати на сплату послуг адвоката в рамках даної господарської справи в сумі 1100,00 грн. позивачем доведені (Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002р. по справі N30/63).

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України, в тому числі витрати на послуги адвоката.

На підставі вимог передбачених пунктом 5 Листа Вищого господарського суду України 14.07.2004р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», ст.12 Закону України «Про адвокатуру», ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610, 612, 626, 629, 632, 759, 761, 762, 774 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 44, 48, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Новоазовськ Донецької області до Управління державтоінспекції Головного управління МВС в Донецькій області, м.Донецьк про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 18000,00грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Управління державтоінспекції Головного управління МВС в Донецькій області (83023, м.Донецьк, вул. Ходаковського, 10, р/р №35224001000003 та №352220030200003 в ДУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 23312222) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) борг по орендній платі в сумі 18000,00грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 1100,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.12.2012р.

Суддя Тоцький С.В.