Рішення № 28224759, 18.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.12 р. Справа № 5006/41/109/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: приватного підприємства «Агентство «Скела», м. Черкаси

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Маріґїнський Укрпромзбут», м. Маріґїнка

про стягнення заборгованості в розмірі 233805,00 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Солодкова С.І.

Від відповідача: не з'явився

Приватне підприємство «Агентство «Скела», м. Черкаси, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Маріґїнський Укрпромзбут», м. Маріґїнка, про стягнення заборгованості в розмірі 233805,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання послуг з охорони №158 від 29.08.2011р.

Разом з позовною заявою позивач надав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача, в тому числі статутний Фонд відповідача в розмірі суми позову.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги вкладені у позовній заяві.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2011р. позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір про надання послуг з охорони №158 (далі договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по забезпеченню перепускного режиму, безпеки, охорону майна та матеріальних цінностей, території та приміщень підприємства замовника, що знаходиться за адресою: Україна, Вінницька область, Козятинський район, смт. Бродецьке, вул. Робітнича, 44 (далі об'єкт) в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).

Термін дії договору встановлено до 31.12.2012р. (п.3.2. договору в редакції додаткової угоди №1 до договору).

Розрахунки та порядок сплати визначені за взаємною згодою сторін в розділі 4 договору.

Вартість послуг охорони по даному договору є звичайною і складає 10,00 гривень за одну чол/годину (в тому числі ПДВ 1, 67 гривня). Виконавець проводить замовнику оплату протягом 10 банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт (п.4.1., п.4.2. договору).

В редакції додаткової угоди №1 до договору п.4.1. договору викладений в наступній редакції: «Вартість послуг охорони починаючи з 01.01.2012р. по даному договору є звичайною і складає у разі залучення до охорони не більше 4 осіб 12, 00 гривень за одну люд/годину в тому числі ПДВ, а у разі збільшення кількості осіб які здійснюють охорону більш як на 4 особи, вартість надання послуг охорони буде складати 10,00 гривень за одну люд/годину в т.ч. ПДВ».

Оплата за цим договором здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування суми, вказаної в п.4.1. даного договору, з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця (п.4.3 договору).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених спірним договором, його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір охорони.

Як встановлено ст. 978 Цивільного кодексу України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Таким чином, договір про надання послуг з охорони №158 від 29.08.2011р. є належною підставою для виникнення у відповідача по справі грошових зобов'язань, визначених умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з двосторонніх актів наданих послуг позивач виконав свої зобов'язання, надав відповідачу послуги з охорони.

Відповідач в свою чергу порушив умови договору, а саме отримані з 29.08.2011р. по 15.03.2012р. послуги охорони на загальну суму 331392,00 гривень сплатив не в повному обсязі, а тільки в розмірі 120000,00 гривень, що вбачається з наданої позивачем картки рахунку №361.

На підставі наведеного, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 211392,00 гривень боргу.

Дослідивши всі наявні у справі документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення боргу в сумі 211392,00 гривень є доведеними, що підлягають задоволенню в повному обсязі та такими, що не спростовані відповідачем.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 16071,31 гривень за невиконання останнім своїх договірних зобов'язань.

Згідно п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У випадку несвоєчасної оплати замовником виконаних робіт, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент затримки, від суми прострочених грошових зобов'язань по Договору за період прострочення. (п.5.4. договору).

Судом встановлено, що позивачем невірно визначений період нарахування пені, тому суд перерахував суму пені з урахуванням шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в зв'язку з чим сума пені розрахована судом склала більшу ніж яку просить стягнути позивач.

На підставі викладеного суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 16071,31 гривень у відповідності до ч. 2 ст. 83 ГПК України.

Крім того позивачем були заявлені вимоги про стягнення 3% річних в сумі 6341,76 гривень.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що позивачем не вірно нараховану 3% річних, перевіривши розрахунок позивача за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд зазначає, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 3140,00 гривень

Як вже зазначалось, позивачем при зверненні до суду було надано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача, в тому числі статутний Фонд в розмірі суми позову.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

При вивченні позову та наданих до нього документів, суд дійшов висновку, що загроза того, що невжиття заходів до забезпечення позову може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду відсутня, в зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволені зазначеної заяви.

Відповідач також просить суд стягнути з позивача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000,00грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Солодковою Світланою Іванівною підтверджуються договором б/н про надання юридичних послуг від 16.09.2012р., відповідно до п.4.1 договору, сума гонорару адвоката за цією угодою встановлюється за згодою сторін в сумі 4000,00 гривень.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією від 10.09.2012р. на суму 4000грн.00коп.

Одночасно, для того, щоб витрати сторони на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України «Про адвокатуру», адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №213 від 25.04.2005р. на ім`я Солодкова Світлана Іванівна.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що наявні в матеріалах справи документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу, сума заявлена до відшкодування є розумною та співмірною із заявленими позовними вимогами, що зумовлює висновки суду про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрати за послуги адвоката в розмірі 4000,00 гривень.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача стягується судовий збір в розмірі 4676,10 гривень, оскільки спір, виник внаслідок неправильних дій відповідача. Що стосується судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1609,50 гривень, то ця сума покладається на позивача, в зв'язку з відмовою у задоволені даної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Сума зайво сплаченого судового збору становить 186,13 гривень, що мають бути повернуті позивачу з бюджету.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 66, 67, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги приватного підприємства «Агентство «Скела», м. Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю «Маріґїнський Укрпромзбут», м. Маріґїнка - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Маріґїнський Укрпромзбут» (85600, м. Марґїнка, пр-т. Ворошилова, 16, код ЄДРПОУ 35740940 ) на користь приватного підприємства «Агентство «Скела» (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код ЄДРПОУ 35955437) - заборгованість в розмірі 211392,00 гривень, пеню в розмірі 16071,31 гривень, 3% річних в розмірі 3140, 00 гривень, витрати за послуги адвоката в розмірі 4000,00 гривень, судовий збір в розмірі 4676,10 гривень.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути приватному підприємству «Агентство «Скела» (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код ЄДРПОУ 35955437) зайво сплачену суму судового збору в розмірі 186,13 гривень.

У судовому засіданні 18.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 20.12.2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.