Рішення № 28224039, 18.12.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2012 р. Справа 14/84/2012/5003

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Дмитрова, 5 корп. 2)

до: публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (21036, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 27)

про стягнення заборгованості 529 911,44 грн. згідно договору фінансового лізингу № 294/06/2006 від 21.06.2006р.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: Гавриленко М.К.- довіреність №56 від 20.09.2012 року, паспорт серії АА 620404 виданий Ленінським РВ УМВС України в Вінницькій області 22.11.1997року,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" заборгованості в сумі 529911 грн. 44 коп. згідно договору фінансового лізингу №294/06/2006 від 21.06.2006 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.10.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №14/84/2012/5003 та призначено до розгляду.

З об'єктивних причин розгляд справи неодноразово відкладався, про що свідчать відповідні ухвали суду від 23.10.2012р, від 08.11.2012р., від 22.11.2012р., від 04.12.2012р. Окрім того, відповідно до ухвали суду від 04.12.2012 року за клопотанням сторін, продовжено строк розгляду спору на 15-днів з призначенням судового засідання на 18.12.2012 року.

В судове засідання на визначену дату (18.12.2012р.) з"явився представник відповідача, який визнав позов в частинні стягнення основного боргу в сумі 464489 грн. 89 коп., стосовно заявлених позивачем до стягнення решти позовних вимог заперечував в частинні їх стягнення до 60-го періоду.

Судом прийнято до розгляду визнання відповідачем основного боргу як таке, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України.

Представник позивача повторно не з"явився, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений ухвалою від 04.12.2012р., яка надсилалась останньому рекомендованою кореспонденцією. Натомість, 18.12.2012р. від останнього до суду супровідним листом №780-12/12 від 14.12.2012р. надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання, в якому він просить суд позов задольнити в повному обсязі, при цьому провівши розгляд справи за його відсутності. Судом, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, задоволено зазначене клопотання позивача щодо розгляду справи за відсутності останнього.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.06.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (в договорі "лізингодавець") та публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" (в договорі "лізингоодержувач") укладено договір фінансового лізингу №294/06/2006 (а.с. 7-16).

Відповідно до п. 1.1. Договору лізингодавець (позивач) зобов'язується придбати у свою власність транспортний засіб (далі по тексту - "майно") у відповідності до встановленої лізингоодержувачем (відповідачем) специфікації: тип: вантажний автомобіль; марка, модель: екскаватор планувальник УДС-114R, № шасі: буде встановлений в акті здачі-приймання майна; рік випуску 2006 р.; пробіг на момент придбання: до 2000 км; специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 21.06.2006р. і передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації лізингоодержувачу як предмет лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах Договору.

Згідно із п.п. 2.1.- 2.3. Договору майно набувається лізингодавцем у продавця (ВАТ "Кредмаш") на умовах договору купівлі-продажу; вартість майна, переданого лізингодавцем лізингоодержувачу складає суму, еквівалентну 220180,00 "у.о.", в тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 36696,67 "у.о.", відображена у гривнях України. Вартість майна (враховуючи ПДВ), переданого лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного відповідно до п. 7.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, зазначену в "Графі 4 "Графіку внесення платежів по "Курсу 1" та викупну вартість, зазначену в Додатку № 1 до Договору по "Курсу 1".

Відповідно до п. п. 3.1. - 3.4. Договору передача лізингодавцем майна, а також необхідного приладдя і документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Приймання майна лізингоодержувачем повинно бути здійснено протягом 5 робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізингоотримувача шляхом направлення відповідного повідомлення по факсу; здача-приймання майна і документів здійснюється двосторонньою комісією у складі по одному представнику від лізингодавця та лізингоодержувача; акт здачі-приймання майна підписується уповноваженими на те особами лізингодавця та лізингоодержувача у 2-х (двох) оригінальних примірниках, по одному примірнику для лізингодавця та лізингоодержувача; лізингодавець передає майно і документи лізингоодержувачу в місці передачі майна за договором купівлі-продажу з складу продавця на протязі 5 робочих днів з моменту фактичного прийняття від продавця.

Згідно із п. 3.7. Договору з моменту підписання акту здачі-приймання майна права володіння і користування майном переходять до лізингоодержувача, а зобов'язання лізингодавця з передачі майна в фінансовий лізинг лізингоодержувачу вважаються виконаними.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що майно обліковується на балансі лізингоодержувача.

Відповідно до п. п. 5.2. - 5.3. Договору термін фінансового лізингу складається з періодів, які вказані в "Графі 1" Додатку № 1 до Договору. Термін дії Договору відраховується від дати підписання його сторонами. Договір припиняється після виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, а також у інших випадках встановлених законом або Договором.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що протягом усього терміну дії договору право власності на майно належить лізингодавцю. Права володіння та користування майном в обсязі і на умовах Договору належать лізингоодержувачу.

Згідно з п. 7.8. Договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом терміну лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.

Пунктом 7.11. Договору передбачено, що зобов'язання за Договором вважаються виконаними лізингоодержувачем тільки після оплати всіх платежів, встановлених умовами Договору.

Відповідно до п. 9.5. Договору у випадку, якщо лізингоодержувач у встановлені строки не здійснить оплати встановлених Договором платежів, то лізингодавець має право вимагати сплати неустойки в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

До договору №294/06/2006 від 21.06.2006р. сторонами укладено графік внесення платежів, згідно з яким платежі розбиті на 60 періодів та визначена належна до сплати сума у кожному періоді (а.с. 17).

Додатковими угодами №294/06/2006-ДС/1 від 21.06.2006р., №294/06/2006-ДС/2 від 02.01.2008р., №294/06/2006-ДС/3 від 01.10.2008р., №294/06/2006-ДС/4 від 01.02.2010р., №294/06/2006-ДС/К/Г від 20.04.2007р. сторони вносили зміни до графіку внесення платежів, останній з яких передбачає 67 періодів фінансового лізингу з 26.07.2006р. по 25.01.2012р. (а.с. 18-27).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу предмет лізингу, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000166 від 28.07.2006р., довіреністю на отримання товарно -матеріальних цінностей №219974 від 28.07.2006р. (а.с. 28-29).

Відповідач взяті на себе зобов'язання по договору належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на день розгляду справи його заборгованість по простроченим лізинговим платежам за періоди передбачені графіком викладеним в додатковій угоді від 01.02.2010р. в т. р. з 60-го по 67-ий періоди складає 464489,89 грн.

Невиконання відповідачем зобов"язань за договором фінансового лізингу, стало підставою для звернення позивача з вказаним позовом за захистом порушеного права до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

З урахуванням вищезазначеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 464489 грн. 89 коп. заборгованості за прострочені лізингові платежі підлягає задоволенню як обґрунтована та правомірна. При цьому, суд відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, приймає до уваги визнання позову відповідачем в цій частині.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21331 грн. 21 коп., 21394 грн. 88 коп. 3% річних та 22695 грн. 46 коп. інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, перевіркою за допомогою програми "Ліга-Закон" поданий позивачем розрахунок пені нарахованої з 63-ого по 67-ий періоди несплати відповідачем лізингових платежів, судом помилок не виявлено, відтак вказана вимога позивача є правомірною і обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку позивачем заявлено до стягнення 22695 грн. 46 коп. інфляційних втрат та 3% в сумі 21394 грн. 88 коп. за порушення відповідачем графіку внесення лізингових платежів з 39-ого по 67-ий періоди. Однак, дослідивши матеріали справи та вказаний розрахунок, судом встановлено наявність у відповідача заборгованості лише з 60-ого по 67-ий періоди графіку внесення лізингових платежів, відтак при проведенні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних слід брати до уваги заборгованість лише з 60-го по 67-ий періоди.

Таким чином, заявлені позивачем до стягнення 3% річних в сумі 8264 грн. 21 коп. та інфляційні втрати в сумі 22695 грн. 46 коп. з 39-ого по 60-ий періоди лізингу, є безпідставним, відтак такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин прострочення лізингових платежів у вказаних періодах. З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні 3% річних в сумі 8264 грн. 21 коп. та інфляційних втрат в сумі 22695 грн. 46 коп. заявлених позивачем з 39-ого по 60-ий періоди лізингу як таких, що заявлені безпідставно.

Разом з тим, в наданому суду позивачем розрахунку інфляційні втрати з 60-го по 67-ий періоди лізингу значаться "0" (нульовими), при цьому при перевірці даних втрат за допомогою програми "Ліга-Закон" судом встановлено відсутність за вказані періоди інфляційного збільшення, так як в даний період були наявні дефляційні показники індексу інфляції. Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд, відмовляючи в задоволенні заявлених позивачем інфляційних втрат з 39-ого по 60-ий періоди лізингу в сумі 22695 грн. 46 коп., відмовляє в задоволенні заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат у повному обсязі.

В розрахунку 3% річних за період з 01.07.2011р. по 18.09.2012р. за прострочення грошового зобов"язання по оплаті лізингових платежів з 60-го по 67-ий періоди судом помилок не виявлено, тому дані вимоги підлягають задоволенню в сумі 13130 грн. 67 коп., оскільки підтвердженні належними доказами наявними в матеріалах справи.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.3 ч. 5 ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (21036, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 27, код ЄДРПОУ 03449841) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Дмитрова, 5 корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) 464489 грн. 89 коп. основного боргу; 21331 грн. 21 коп. пені; 13130 грн. 67 коп. 3% річних; 9979 грн. 03 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні 3% річних в сумі 8264 грн. 21 коп., інфляційних втрат в сумі 22695 грн. 46 коп. та 619 грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 24 грудня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (03150, м. Київ, вул. Дмитрова, 5 корп. 2)

3 - відповідачу (21036, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 27)