Ухвала суду № 28219088, 31.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р.

справа № 2а/0470/7175/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Дурасової Ю.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Песенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі №2а/0470/7175/11

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС-Метал»

до

про

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська

скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВС-Метал»(далі по тексту - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту –відповідач), в якому просило, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 р. № 0000052301/0 в сумі 10822,50 грн. та від 14.09.2010 р. № 0000042301/0 в сумі 20047,50 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/7175/11. (а.с.2)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 р. № 0000052301/0 на загальну суму 10822,50 грн. та від 14.09.2010 р. № 0000042301/0 на загальну суму 20047,50 грн. суперечать вимогам діючого законодавства та підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі №2а/0470/7175/11 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВС-Метал»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 р. № 0000052301/0 на загальну суму 10822,50 грн. та від 14.09.2010 р. № 0000042301/0 на загальну суму 20047,50 грн. (суддя –Рябчук О.С.) (а.с.251-253)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «ВС-Метал»з товариством з обмеженою відповідальністю «Ялонз»та товариством з обмеженою відповідальністю «Содес». Крім того, відповідачем не надано доказів порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ВС-Метал»вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р.

Відповідач –Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року по справі № 2а/0470/7175/11 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року по справі № 2а/0470/7175/11 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі №2а/0470/7175/11 залишити без змін.

У судовому засіданні, заслухавши представників сторін, кожного окремо, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Спірні правовідносини між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підприємство позивача зареєстроване 29 листопада 2006 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06 грудня 2006 року за №5842 і перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 серпня 2010 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ВС-Метал»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Ялонз»за період з 01 листопада 2008 року по 30 листопада 2008 року, результати якої оформлено актом від 13 серпня 2010 року №1665/233-34735091.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ВС-Метал»ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Також встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у листопаді 2008 р. на суму 7215,00 грн.

На підставі актів перевірок №№1665/233-34735091, 1664/233-34735091від 13.08.2010 р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 р. № 0000052301/0 на загальну суму 10822,50 грн. та від 14 вересня 2010 р. № 0000042301/0 на загальну суму 20047,50 грн., які були отримані позивачем 19 вересня 2010 р.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, послуг (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР).

Крім того, відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «ВС-Метал»з товариством з обмеженою відповідальністю «Ялонз»та товариством з обмеженою відповідальністю «Содес».

Первинні документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Товар був придбаний товариством з обмеженою відповідальністю «ВС-Метал»для використання в господарській діяльності підприємства.

Відповідачем не доведено належними засобами доказування відсутність реальних господарських операцій з постачання товарів та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, а також не доведено неналежність податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит. Таким чином, позивачем було виконано всі умови для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та заявлення цієї суми до бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідачем не було доведено правомірність його дій.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Крім того, колегія суддів вказує, що відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховним Судом України при розгляді заяви ОДПІ про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2010 року у справі справи справу за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було застосовано рішення Європейського суду з прав людини. В результаті розгляду колегія суддів ВСУ дійшла висновку: «Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності»(Постанова Верховного Суду України від 31 січня 2011 року (головуючий - Панталієнко В.П.).

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 01 серпня 2011 року у справі №2а/0470/7175/11 необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись.ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська –залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі №2а/0470/7175/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 27 листопада 2012 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.М. Нагорна