Ухвала суду № 28218630, 17.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року справа №2а/0570/11979/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.

за участю представників сторін по справі:

від позивача:Помяловій Я.О.,

від відповідача: Захарчука В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012р. по справі № 2а/0570/11979/2012 (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Красноармійський машинобудівний завод» до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 серпня 2012 за № 0002372340 та № 0013141740,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 серпня 2012р. за № 0002372340 та № 0013141740.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012р. позов задоволено частково, внаслідок чого скасовано податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2012р. за № 0002372340 та № 0013141740.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Донарахування сум податкового зобов'язання вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України №889-ІV від 22 травня 2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб» та ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.2, п.4, п.9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року №303, п.п.6.4 п.6 та п.п.7.1 п.7 Інструкції про порядок числення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затв. наказом Мінекобезпеки, ДПАУ від 19 липня 1999р. №162.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт № 263/22-2/04719432 від 24 липня 2012 року та згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2012р., а саме:

- № 0002372340, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 3435,20 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 858,80 грн.;

- № 0013141740, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 926,20 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 231,55 грн. на загальну суму 1157,75 грн.

Підставою для донарахування податку з доходів найманих працівників послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України №889-ІV від 22 травня 2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 926,2 грн., п.п 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2012 року №2755-VІ зі змінами - не утримано податок з суми грошового відшкодування витрат робітника без наданих підтверджуючих документів у 2010-2011 р..

Актом перевірки встановлено, що до авансових звітів підзвітних осіб не прикладені документи які б підтвердили оплату готівковими коштами в оригіналі витрати вказані у звіті підзвітної особи, а це могли б бути прибуткові касові ордери, розрахункові квитанції встановленої форми, пронумеровані друкарським способом, утримуючі необхідні реквізити і зареєстровані в ДПІ, або касові чеки.

Відповідно до п.п. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними; г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно до п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а)вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору(контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; б) вартості майна та харчування,безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств, в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи,членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належить таким особам або використовується ними; г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; ґ)суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);д) суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства,до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації; е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг),визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем видавались грошові кошти робітникам підприємства для придбання запчастин та інших необхідних товарно-матеріальних цінностей для використання в роботі підприємства, що засвідчується, зокрема, звітами про використання коштів та товарними чеками, які досліджувались відповідачем під час проведення перевірки. Тобто, працівниками не отримувався дохід від працедавця.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем грошові кошти робітникам не можна вважати доходом, як додатковим благом у розумінні п.п.4.29 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на з доходів фізичних осіб» та п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, а тому правомірно задоволено позов в цій частині.

Підставою для донарахування суми грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища послужив висновок суду першої інстанції про порушення позивачем вимог ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.2, п.4, п.9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року №303 (із змінами та доповненнями), п.п.6.4 п.6 та п.п.7.1 п.7 Інструкції про порядок числення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки. ДПАУ від 19 липня 1999р. №162 (зі змінами та доповненнями) у частині заниження збору у сумі 3 435,20грн.

При здійсненні перевірки встановлено, що позивачем не було включено до розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища надзвичайно небезпечних відходів 1 класу небезпечності - лампи ДРЛ у кількості 6 штук. Як зазначено в акті перевірки, лампи ДРЛ в кількості 6 штук списані за матеріальним звітом по матеріально відповідальним особам у 3 кварталі 2010р., та були тимчасово розміщені до передачі на утилізацію спеціалізованому підприємству ТОВ «Микитртуть» згідно укладеного договору № Л-913 від 29.09.2010 і фактично передані 08.08.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за накладною № 62431/05 від 09.12.2009 та рахунку про сплату № 55971/05 від 08.12.2009 були придбані у ВАТ «Донецькелектрооптторг» лампи ДРЛ 1000 вт Е40 в кількості 6 штук. вартістю 702,72 грн.

Зазначені лампи за вимогою №132 від 25.09.2010р. були списані з матеріально відповідальної особи ОСОБА_5, де знаходились на зберіганні, та передані матеріально відповідальній особі ОСОБА_6 для використання їх у роботі за призначенням. Згідно картки -рахунку: МЦ місце зберігання ОСОБА_5 лампи ДРЛ 1000 вт Е40: партії: ПН-00364 за 3 квартал 2010 року 27.10.2010 були введені в експлуатацію.

Відповідно до оборотно-сальдовій відомості спірні лампи рахувались за матеріально-відповідальною особою ОСОБА_6 з 01.04.2010 по 31.03.2012р.

За актом списання № СпТ-000078 від 15.08.2011 лампи ДРЛ 1000 вт Е40: в кількості 6 штук були списані комісію підприємства та передані ТОВ «Микитртуть» для утилізації, що підтверджується актом -прийняття відходів № 686 від 15.08.2011.

Викладеним спростовується висновок податкового органу про розміщення позивачем відходів - ртуть-вміщуваних ламп ДРЛ в період 01.04.2010 по 31.12.2010р. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012р. по справі № 2а/0570/11979/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012р. по справі № 2а/0570/11979/2012- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 грудня 2012 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 19 грудня 2012р.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: М.Г.Сухарьок

С.В. Білак