Постанова № 28217084, 07.08.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 року Справа № 5002-34/901-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області);

відповідача -Качуровський Володимир Іванович, паспорт ЕЕ № 860474 від 02.12.2003 (Фізична особа-підприємець Качуровський Володимир Іванович);

третьої особи -не з'явився (Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Рівненської дирекції УДППЗ "Укрпошта");

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Качуровського Володимира Івановича на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 28 квітня 2012 року у справі № 5002-34/901-2011

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (вул.16 Липня, 77, м. Рівне, 33028)

до фізичної особи-підприємця Качуровського Володимира Івановича (вул. Робоча, 27, м. Євпаторія, 97400; вул. Ст. Бандери, буд. 67-а, кв. 12, м. Рівне, 33027)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Рівненської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (вул. Чорновола, 1, м. Рівне, 33028)

про стягнення 36466,29 грн.,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2011 позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (далі- Фонд) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, фізичної особи - підприємця Качуровського Володимира Івановича (далі- ФОП Качуровський В.І.), про стягнення збитків у вигляді недоотриманої орендної плати у сумі 10 468,20 грн., пені у сумі 1 171,11 грн. та неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди у сумі 24 826,98 грн.

Позовні вимоги з посиланнями на приписи статей 16, 785, 1166 Цивільного кодексу України, статей 193, 208 Господарського кодексу України мотивовані тим, що укладений між сторонами договір оренди від 26.08.2008 р. № 664-2008 був визнаний недійсним рішенням господарського суду Рівненської області від 19.02.2009 р. у справі № 3/1, яке набрало законної сили, але відповідач продовжує безпідставно користуватись об'єктом оренди.

Справа розглядалась повторно після скасування постановлених по ній судових актів судів першої та апеляційної інстанції Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2012 через неповне з'ясування обставин справи.

По результатам повторного розгляду справи, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.04.2012 позов задоволено частково:

Стягнуто з фізичної особи - підприємця Качуровського Володимира Івановича до державного бюджету України 10 468,20грн. збитків.

В частині стягнення 1 171,11грн. пені та 24 826,98грн. неустойки відмовлено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Качуровського Володимира Івановича в доход державного бюджету 104,68грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи вимоги в частині стягнення збитків, суд першої інстанції виходив з того, що визнаний судом недійсним правочин, є недійсним з моменту його вчинення, однак це не впливає на виникнення обов'язку повернути отримане за таким правочином, а у випадку неможливості -відшкодувати вартість отриманого - фактично недоотриманої орендної плати.

Відмовляючи в задоволенні вимог в частині стягнення неустойки та пені, суд виходив з того, що недійсний договір не є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, зокрема, й обов'язку повернути майно, невиконання якого передбачає відповідальність, встановлену частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України та додаткового (акцесорного) договірного зобов'язання по оплаті пені.

Не погодившись з постановленим судовим актом, Фонд та ФОП Качуровський В.І. звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Апеляційна скарга ФОП Качуровського В.І. мотивована порушенням судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням її обставин.

Зокрема, зазначений апелянт вказує на те, що його не було повідомлено про місце та час розгляду справи, що позбавило його можливості реалізації ним своїх процесуальних прав, визначених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Також даний апелянт зазначає, що висновок суду щодо законності стягнення з нього 10468,20 грн. на користь позивача в рахунок відшкодування вартості користування майном, а фактично недоотриманої орендної плати не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки після Постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 на підставі наказу з нього було стягнуто до державного бюджету України 10468,20 грн. збитків, 104,68 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу, що підтверджують додані ним до скарги розпорядження та постанови органу виконавчої служби. Повторне стягнення цих коштів відповідач вважає таким, що суперечить чинному законодавству, внаслідок чого просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.04.2012 та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, відшкодувати понесені ним судові витрати в сумі 804,75 грн.

Апеляційна скарга Фонду також мотивована порушенням судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи.

Фонд в апеляційній скарзі зазначає, що протягом дії договору регіональне відділення було позбавлене можливості використовувати передане за визнанним в подальшому недійсним договором майно, а відтак, вбачається упущена вигода держави у тому, що вона не отримувала орендної плати, яку могла б отримувати за інших обставин, що підпадає під визначення збитків.

Фонд вважає, що судом невірно встановлено, що розмір збитків здійснений за період з лютого 2009 року по листопад 2009 року, адже в детальному обґрунтуванні розрахунку збитків як недоотриманої орендної плати до державного бюджету, завданих ФОП Качуровським В.І. за договором оренди № 664-2008 від 26.08.2008 вказано, що сума збитків нарахована за період з 01.09.2009 по 09.12.2009 (до моменту набрання законної сили рішення суду про визнання його недійсним). Також, апелянт вважає, що в вирішення вимог про стягнення неустойки місцевим господарським судом не було враховано вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 13.02.2012 у даній справі. В апеляційній скарзі Фонд просить скасувати частково рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 28.04.2012 у справі № 5002-34/901-2011 та прийняти нове рішенні в частині задоволення по суті вимог позову.

Апеляційні скарги ФОП Качуровського В.І. та Фонду ухвалами Севастопольського апеляційного суду від 06.07.2012 та 24.07.2012 були прийняті до його провадження та об'єднані для сумісного розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя -Балюкова К.Г., судді Борисова Ю.В. та Волков К.В.

За розпорядженням секретаря судової палати від 07.08.2012 у зв'язку зі знаходженням судді Борисової Ю.В. у відпустці, у складі судової колегії її було замінено на суддю Гоголя Ю.М.

17.07.2012 до канцелярії суду від ФОП Качуровського В.І. надійшла копія постанови відділу ДВС від 31.05.2012 про закінчення виконавчого провадження.

У судовому засіданні 07.08.2012 відповідач підтримав вимоги своєї апеляційної скарги з підстав, викладених в ній, долучивши до її матеріалів копію постанови відділу ДВС від 30.12.2011.

Позивач та представник 3-ї особи без самостійних вимог на стороні позивача своїх представників до судового засідання не направили, про час та місце розгляду справи сповіщені належно, що підтверджується повідомленнями про їм вручення судових ухвал.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників позивача та третьої особи не було визнано обов'язковою судом апеляційної інстанції, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності таких представників.

Після оголошеної в судовому засіданні 07.08.2012 перерви, відповідач до судового засідання не з'явився та суд закінчив розгляд апеляційної скарги в відсутність сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Фондом та ФОП Качуровським В.І. 26.08.2008 був укладений договір оренди державного майна № 664-2008 (том 1 а.с. 5-6, далі - Договір).

За умовами Договору, Фонд (орендодавець) взяв на себе зобов'язання передати у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 55,3 кв.м. на 1 поверсі гуртожитку, розташованого по вул.Київська, 12 у м.Рівне, що перебувають на балансі РД УППЗ «Укрпошта», а відповідач (орендар) зобов'язався сплачувати орендну плату за користування відповідним об'єктом, нести витрати, пов'язані з утриманням майна.

Вартість об'єкта оренди визначена згідно зі звітом про оцінку і складає за незалежною оцінкою станом на 30.06.2008р. - 218 450 грн. (пункт 1.1 Договору).

Факт передачі орендодавцем та прийняття орендарем зазначених приміщень підтверджується актом приймання-передачі майна від 26.08.2008 (том 1 а. с. 7).

У подальшому сторонами Договору було укладено додаткову угоду до нього від 01.09.2008, якою внесені зміни до вказаного договору.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.02.2009 у справі №3/1за позовом суб'єкта підприємницької діяльності Качуровського В.І. до РВ ФДМУ по Рівненській області, Міністерства транспорту і зв'язку України, Генеральної дирекції УДППЗ "Укрпошта", третя особа - Рівненська дирекція УДППЗ "Укрпошта" про визнання права власності на частку у нерухомому майні та за зустрічним позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до суб'єкта підприємницької діяльності Качуровського В.І., РВ ФДМУ по Рівненській області, третя особа - Рівненська дирекція УДППЗ "Укрпошта" про визнання недійними вказаного договору та додаткової угоди до нього, задоволено зустрічний позов, а в задоволені зустрічного позову відмовлено (том 2 а.с.8-12).

Зазначеним судовим рішенням, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2010, визнано недійсними договір оренди державного майна № 664-2008 від 26.08.2008 та додаткову угоду від 01.09.2008 р. до нього, а також зобов'язано ФОП Качуровського В.І. повернути державне майно, передане за умовами договору оренди від 26.08.2008 р. № 664-2008 (том 1 а.с. 8-12).

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 27.01.2011 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області у справі 3/1, боржнику запропоновано добровільно виконати рішення господарського суду Рівненської області від 19.02.2009 у справі №3/1 в строк до 03.02.2011 (том 1 а.с.21).

Постановою ДВС від 02.06.2011р. зазначене виконавче провадження було закінчено у зв'язку з його виконанням (том 2 а.с.62-64).

Враховуючи, що фактичне використання державного майна відповідачем, який використовував його без правових підстав, позбавило Державу в особі регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області права отримувати від даного майна дохід у вигляді орендної плати, що спричинило Державі збитки у вигляді упущеної вигоди на суму недоотриманої орендної плати, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення збитків в сумі 10468,2 грн. за період до прийняття постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 з нарахованої на ці збитки пенею в розмірі 1171,11 грн., а також неустойки в сумі 24826 грн. згідно частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України за прострочення повернення приміщення - від дати набрання чинності рішення суду про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання провернути майно та по січень 2011 року включно.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційні скарги Фонду та ФОП Качуровського В.І. такими, що підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.

Матеріалами справи підтверджено, що укладений між Фондом та ФОП Качуровським В.І. 26.08.2008 Договір оренди державного майна № 664-2008 рішенням господарського суду Рівненської області від 19.02.2009 р. у справі №3/1 визнаний недійсним та зобов'язано ФОП Качуровського В.І. повернути державне майно, передане за умовами договору оренди державного майна від 26.08.2008 р. № 664-2008.

Рішення господарського суду Рівненської області від 19.02.2009 р. у справі №3/1 Зазначене було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2009.

Проте, у зазначених судових актах, якими був визнаний недійсним Договір оренди сторін, не міситься визначення моменту недійсності Договору, тому таке питання підлягає дослідженню при вирішенні даної справи, спір в якій стосується правових наслідків недійсності правочину, зокрема відшкодування збитків, стягнення пені та неустойки.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Приміщення за Договором оренди були передані у користування відповідачеві, що підтверджено відповідним акт прийому-передачі нерухомого майна від 26.08.2008, а тому фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення. А відповідні наслідки передбачені частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України.

Наведеної позиції дотримувався Вищий господарський суд України у своїй постанові у даній справі від 13.02.2012, однак, при повторному розгляді справи судом першої інстанції останній викладеного не врахував, виходячи з того, що у судових рішеннях всіх інстанцій у справі № 3/1 не має зазначення про недійсність Договору на майбутнє, не взявши до уваги те, що в цих рішеннях не має посилань й на те, що Договір визнаний недійсним з моменту його укладення, отже момент недійсності Договору при вирішенні зазначеної справи встановлений не був, а тому суду слід було виходити з суті правовідносин сторін, які є орендними, що передбачає користування майном за плату, яке не може бути повернуто в порядку реституції.

На підставі викладеного судова колегія доходить висновку про те, що моментом недійсності Договорі сторін є набрання відповідним рішенням законної сили, тобто з дати ухвалення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2009, отже відповідно, договірні орендні правовідносини сторін в період з 26.08.2008 по 08.12.2009 були наявні.

Відповідно до позовних вимог, Фонд просить стягнути з відповідача суму 10468,2 грн. як збитки у вигляді неотриманої орендної плати за користування державним майном за період з лютого по 09 грудня 2009 року, який зазначений в детальному обґрунтування розрахунку збитків (том 1 а.с.17).

Частиною 2 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України унормовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суботам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- недержавний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди позивач дотримується положень пункту 3.5 Договору, згідно з яким до Державного бюджету щомісячно перераховується 70% від суми орендної плати.

Втім, судова колегія, виходячи з встановленого нею факту існування у період з лютого по 09 грудня 2009 року орендних відносин сторін на підставі Договору, доходить висновку, що сума у розмірі 10468,2 грн. є заборгованістю відповідача по орендній платі.

Виходячи з того, що у вказаний позивачем період приміщення здавалися останнім в оренду, зазначена сума не має ознак збитків у вигляді упущеної вигоди. За договором оренди позивачем нараховувалась орендна плата, отже він отримувався відповідний дохід. Наявність у відповідача заборгованості по орендним платежам у певний період дає право позивачеві на стягнення останньої, в тому числі й в судовому порядку. Таким чином понесені позивачем втрати майнового характеру не є невідворотнім результатом порушення відповідачем зобов'язання, захист якого можливо здійснити тільки шляхом подачі позову про стягнення збитків.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання, тоді як відповідні докази позивачем в рамках даної справи не надані.

У відповідності до вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право:

- визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

- виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

- зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

- стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

- стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

- відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Даний перелік є вичерпним.

Із зазначеної норми та інших норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що при винесенні рішення суд обмежений вимогами позовної заяви та підставами, які зазначив позивач, зміна судом підстав заявлених позовних вимог та позовних вимог не передбачена статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, тому суд позбавлений можливості у випадку встановлення неправильного визначення позивачем підстав заявлених позовних вимог або саме позовних вимог змінити їх на власний розсуд.

Оскільки позивач у позові просить стягнути суму 10468,2 грн. в якості збитків у вигляді упущеної вигоди, тоді як судова колегія встановила, що остання є заборгованістю відповідача по орендній платі, враховуючи, що суд позбавлений можливості самостійної зміни предмету позову, у задоволенні позову в даній частині слід відмовити.

Також не підлягають задоволенню вимоги позову про стягнення пені у розмірі 1171,11 грн., остання, згідно розрахунку позивача (том1 а.с.17), була нарахована ним на суму збитків, що не передбачено діючим законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (обов'язки наймача у разі припинення договору найму) якщо наймач не виконує обв'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Виходячи з факту припинення Договору сторін внаслідок визнання його недійсним в судовому порядку з дня набрання рішенням суду законної сили та доказів неповернення предмету оренду станом на 01.02.2011 у вигляді Постанови Відділу ДВС від 2.06.2011 про закінчення виконавчого провадження (том 2 а.с.62), судова колегія вважає позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 24826,98 грн. за період 09 грудня 2009 по 01.02.2011 обґрунтованими.

Однак сам розрахунок неустойки здійснений позивачем невірно (том 1 а.с.19).

Зі змісту частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України слідує, що розмір неустойки визначається на підставі розміру орендної плати.

Згідно з пунктом 3.3. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Таким чином, розмір орендної плати за останній місяць оренди -листопад 2009 з урахуванням індексу інфляції складає 778,31 грн.

Подальше індексування розміру орендної плати не проводиться, у зв'язку з закінченням строку дії договору, оскільки умови останнього припинили свою дію. Зазначене не було враховано позивачем у його розрахунку неустойки, який фактично застосував індексацію на суму неустойки.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню неустойка в сумі ( 13 місяців х 778,31 грн.х2) 20 236,06 грн., а у стягненні неустойки в сумі 4590,92 грн. слід відмовити.

Одночасно, враховуючи доводи апеляційної скарги ФОП Качуровського В.І., які підтверджені наданими ним доказами у вигляді постанов відділу ДВС Євпаторійського ГУЮ (том 3, а.с. 40-41, 49,50, 82) стосовно повного виконання ним постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 у даній справі (скасована постановою ВГСУ від 13.02.2012) та уплати за наказами господарського суду АР Крим від 20.07.2011 на користь Державного бюджету України 10 468,20 грн., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 104,68 грн. державного мита (том 1 а.с.121-123), та відсутність проведення повороту виконання за вказаною постановою, судова колегія вважає за можливе врахувати сплачені позивачем суми при визначенні остаточної суми стягнення з відповідача по справі.

Таким чином, на користь державного бюджету України з ФОП Качуровського В.І. підлягають стягненню сума неустойки у розмірі (20 236,06 -10468,20) 9767,86 грн., сума державного мита (202,36-104,68) 97,68 грн.

Разом з тим, безпідставними слід визнати доводи апеляційної скарзі ФОП Качуровського В.І. в частині неповідомлення його про час та місце розгляду справи та позбавлення його можливості реалізації ним процесуальних прав, визначений статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно до положень статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду АР Крим про відкладення судового засідання на 28.04.2012 була надіслана сторонам у справі, зокрема відповідачу Качуровському В.І. за адресою : АР Крим, м.Євпаторія, вул.Робоча, 27 (том 2 а.с.67), який згідно Свідоцтву про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (том 3, а.с.51) є місцем його проживання, таки ж саме відомості містяться й в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1, а.с. 20), отже сповіщення відповідача було здійснено судом за офіційними даними про місцезнаходження відповідача, тому є належним тому підстав для скасування оскарженого рішення з цих підстав не має.

На підставі викладеного у сукупності, апеляційні скарги Фонду та ФОП Качуровського В.І. підлягають задоволенню частково.

Внаслідок часткового задоволення апеляційних скарг Фонду та ФОП Кочуровського В.І. сплачений кожним з них у мінімальному розмірі для вимог майнового характеру судовий збір в сумі 804,50 грн. не відшкодовується.

Оскільки господарським судом першої інстанції під час прийняття рішення у справі було неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів згідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне змінити таке рішення суду.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, статтями 104 (пункти 1, 3, 4) , 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та фізичної особи - підприємця Качуровського Володимира Івановича задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2012 року у справі №5002-34/901-2012 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності Качуровського Володимира Івановича (97400, вул. Робоча, 27. місто Євпаторія, АР Крим, реєстраційний номер 20010565731) на користь Державного бюджету України (на рахунок відділення Державного казначейства в місті Рівне на р/р 3111700002, код одержувача 22586331, банк одержувача -УДК в Рівненській області, МФО 833017, код платежу 22080300) неустойку у розмірі 20 236,06 грн.

Внаслідок проведеного судом взаємозаліку суми стягнутої неустойки у розмірі 20 236,06 грн. та сплачених суб'єктом підприємницької діяльності Качуровським Володимиром Івановичем на користь Державного бюджету України на виконання попереднього рішення у даній справі коштів у розмірі 10468,20 грн., остаточну суму стягнення визначити у розмірі 9767,86 грн.

3. В частині стягнення 10468,20 грн. збитків, 1171,11 грн. пені та 4590,92 грн. неустойки відмовити.

4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності Качуровського Володимира Івановича (97400, вул. Робоча, 27, місто Євпаторія, АР Крим, реєстраційний номер 20010565731) на користь Державного бюджету України (на рахунок № 31115095700002, банк одержувача ГУДК в АРК м. Сімферополь, одержувач УДК у м. Сімферополі, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 97,68 грн. державного мита.

5. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази".

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді Ю.М. Гоголь

К.В. Волков

Розсилка:

1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

(вул.16 Липня, 77, м. Рівне, 33028)

2. Фізична особа-підприємець Качуровський Володимир Іванович

(вул. Робоча, 27, м. Євпаторія, 97400)

(вул. Ст. Бандери, буд. 67-а, кв. 12, м. Рівне, 33027)

3. Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі

Рівненської дирекції УДППЗ "Укрпошта"

(вул. Чорновола, 1, м. Рівне, 33028)