Рішення № 28216393, 08.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2012 р.Справа № 5017/1955/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лялін В.Ю. за довіреністю № 22 від 21.05.2012р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Стальканат - Сілур" до державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт" про стягнення 50 852,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Виробниче об'єднання „Стальканат - Сілур" (далі по тексту -ПрАТ „ВО „Стальканат -Сілур") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт" (далі по тексту -ДП „Ренійський морський торговельний порт") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 50 852,30 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 47 476 грн., пені в сумі 2 738,95 грн., збитків від інфляції в сумі 94,95 грн., трьох відсотків річних в сумі 542,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. щодо своєчасної та повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Згідно із відзивом на позов відповідач визнав заявлені позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 47 476 грн., однак просив суд відмовити у задоволенні решти позовних вимог посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, які зумовили неможливість виконання з боку ДП „Ренійський морський торговельний порт" прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. Крім того, відповідач просив суд розглядати справу за відсутності його повноважного представника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

06.09.2011р. між ДП „Ренійський морський торговельний порт" (Замовник) та ПрАТ „ВО „Стальканат -Сілур" (Постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701, у відповідності до п.п. 1.1 -1.3 якого Постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Замовникові товари, зазначені у специфікації (додаток), а Замовник -прийняти і оплатити такі товари. Найменування товару -канати сталеві („вироби з дроту", код 28.73.1). Кількість товарів визначаються у специфікації (додаток), яка є невід'ємною частиною договору. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Підписанням специфікації товару сторони по справі погодили асортимент, кількість та вартість продукції, яка є предметом договору про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п 4.2 .5.1, 5.2 договору про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. поставка з уточненням кількості товару здійснюється тільки в разі письмового повідомлення (згоди) Замовника впродовж 1 календарного дня з моменту заяви. Місцем постави за даним договором є склад Постачальника в м. Одеса, доставка товару здійснюється партіями транспортом Замовника з м. Одеса. Днем одержання товару вважається момент фактичної передачі товару Постачальником Замовнику згідно з накладною на товар та податковою накладною.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі накладної № 15468 від 28.12.2011р. позивачем на виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. було передано у власність ДП „Ренійський морський торговельний порт" товар на загальну суму 47 476 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується підписом повноважного представника відповідача, що діяв на підставі довіреності серії ААГ № 016678 від 20.12.2011р. Таким чином, загальна вартість придбаного ДП „Ренійський морський торговельний порт" на виконання договору про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. товару складає 47 476 грн.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. Замовник перераховує Постачальнику оплату на протязі 22 робочих днів з дати поставки товару, тобто з моменту фактичної передачі товару Постачальником Замовнику згідно з накладною на товар та податковою накладною.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ДП „Ренійський морський торговельний порт" не здійснило оплату вартості придбаного у ПрАТ „ВО „Стальканат -Сілур" товару протягом 22 робочих днів з моменту його прийняття, чим порушило прийняти на себе грошові зобов'язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. Таким чином, на момент пред'явлення даного позову, у ДП „Ренійський морський торговельний порт" наявна заборгованість перед ПрАТ „ВО „Стальканат -Сілур" за вищезазначеною угодою на суму 47 476 грн.

За таких обставин, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ „ВО „Стальканат -Сілур" в частині стягнення з ДП „Ренійський морський торговельний порт" заборгованості за придбаний товар в сумі 47 476 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної на виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. продукції, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 94,95 грн., які є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми збитків від інфляції, викладений по тексту позовної заяви /а.с. 3 -4/, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було правильно визначено період нарахування даного роду витрат, однак допущено арифметичну помилку при визначенні остаточної суми заявлених до стягнення інфляційних збитків.

Таким чином, правильним розрахунком збитків від інфляції у спірних правовідносинах має бути:

47 476 грн. * (зведений індекс інфляції за період з лютого по червень 2012р.) -47 476 = 94,52 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПрАТ „ВО „Стальканат -Сілур" про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню на суму 94, 52 грн.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 542,40 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, викладений по тексту позовної заяви /а.с. 4/, суд доходить висновку про допущення ПрАТ „ВО „Стальканат -Сілур" помилки при його здійсненні, яка укладається у невірному визначенні підсумкової суми трьох відсотків річних, незважаючи на правильно визначені вихідні дані. За таких обставин, правильним розрахунком трьох відсотків річних у спірних правовідносинах має бути:

47 476 грн. * 0,03 * 139 / 366 = 540,92 грн.

У в'язку з викладеним, позовні вимоги в частині стягнення з ДП „Ренійський морський торговельний порт" трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково на суму 540,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 7.4 договору про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. передбачено, що за порушення строку платежів Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

З посиланням на п. 7.4 договору про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р., позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 2 738,95 грн. за прострочення виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з ДП „Ренійський морський торговельний порт" даного виду неустойки, проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, викладений по тексту позовної заяви /а.с. 3/, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати пені в сумі 2 738,95 грн.

В свою чергу, відповідач просив суд при вирішенні даного спору звільнити його від відповідальності за допущене ним порушення грошових зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р., посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, які призвели до неможливості своєчасного здійснення з боку ДП „Ренійський морський торговельний порт" спірного платежу за названою угодою.

На підтвердження своїх доводів відповідачем був наданий наказ ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство" від 30.08.2011р. № 281 згідно якого було призупинено рух суден на нижній ділянці річки Дунай до виявлення прохідних глибин у зв'язку із мілководдям. За переконанням відповідача, вказана обставина унеможливила захід суден до порту Рені, виконання ДП „Ренійський морський торговельний порт" вантажних операцій та, відповідно, отримання останнім прибутку. Крім того, згідно з висновком про форс-мажорні обставини від 01.06.2012р. № 1094/05-5, складеного торгово-промисловою палатою України, останньою було підтверджено існування надзвичайних погодних умов у період з 01.02.2012р. до 12.03.2012р. на річці Дунай у вигляді тяжкої льодової обстановки, що було визнано форс-мажорними обставинами для ДП „Ренійський морський торговельний порт".

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За переконанням суду, обов'язковою умовою для звільнення боржника від відповідальності за допущене ним порушення зобов'язання через обставини непереборної сили є наявність причинно-наслідкового зв'язку між фактом існування цих обставин та неможливістю виконання порушеного зобов'язання.

Так, наданий відповідачем наказ ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство" від 30.08.2011р. №281 не може бути оцінений судом як обставина, яка впливала на неможливість виконання ДП „Ренійський морський торговельний порт" грошових зобов'язань з оплати вартості придбаного згідно з умовами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. товару з огляду на той факт, що названа угода була укладена вже після зупинення руху суден на нижній ділянці річки Дунай.

В свою чергу, існування форс-мажорних обставин для ДП „Ренійський морський торговельний порт" протягом періоду з 01.02.2012р. по 12.03.2012р. у вигляді тяжкої льодової обстановки на річці Дунай, підтверджене висновкомтТоргово -промислової палати України від 01.06.2012р. за № 1094/05-5, ніяким чином не впливало на можливість виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договору про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р., оскільки обов'язкок ДП „Ренійський морський торговельний порт" оплатити вартість придбаної у позивача продукції виник раніше ніж вказані форс-мажорні обставини.

Таким чином, форс-мажорні обставини, на які посилається ДП „Ренійський морський торговельний порт", ніяким чином не впливали на можливість відповідача виконати грошове зобов'язання з оплати вартості придбаного на виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. товару.

Крім того, згідно з п.п. 8.1, 8.2 договору про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язань за договором через наявність обставин непереборної сили (пожежі, землетруси, військові дії та інш.), повинна протягом 3 (трьох) днів сповістити іншу сторону про настання і припинення таких обставин.

Однак, як свідчать матеріали справи, ДП „Ренійський морський торговельний порт" не здійснило повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин, які б унеможливлювали виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості придбаного за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. товару, що, за переконанням суду, додатково свідчить про відсутність обставин непереборної сили на момент виникнення у відповідача обов'язку оплати придбаного товару, які б звільняли ДП „Ренійський морський торговельний порт" від відповідальності за допущене ним порушення власних зобов'язань у спірних правовідносинах.

Однак зважаючи на вищенаведені доводи ДП „Ренійський морський торговельний порт" та надані останнім документи на підтвердження наявності обставин, які унеможливлюють повноцінне здійснення ним господарської діяльності та які виникли після порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р., суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати наступні положення чинного законодавства.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 2.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якими встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, подані ДП „Ренійський морський торговельний порт" докази на підтвердження наявності обставин щодо неможливості повноцінного здійснення господарської діяльності після допущеного ним порушення прийнятих на себе зобов'язань у спірних правовідносинах та, відповідно, отримання прибутку, правовий статус відповідача як державного підприємства, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді пені вдвічі. Таким чином, суд зменшує суму нарахованої позивачем пені з 2 738,95 грн. до суми 1 369,48 грн.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на той факт, що збитки від інфляції та три відсотки річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, у зв'язку з чим вказані нарахування не можуть бути зменшені за ініціативою суду в порядку вищенаведених законодавчих норм.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ДП „Ренійський морський торговельний порт" перед ПрАТ „ВО „Стальканат -Сілур" за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 138111/701 від 06.09.2011р. в загальному розмірі 49 480,92 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 47 476 грн., збитків від інфляції в сумі 94,52 грн., трьох відсотків річних в сумі 540,92 грн. та пені в сумі 1 369,48 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Будь-яких доказів, спростовуючих даний висновок, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, господарському суду вбачаються правові підстави для часткового задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ДП „Ренійський морський торговельний порт" на користь ПрАТ „ВО „Стальканат -Сілур" суми основного боргу в розмірі 47 476 грн., збитків від інфляції в сумі 94,52 грн., трьох відсотків річних в сумі 540,92 грн., пені в сумі 1 369,48 грн. згідно зі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610 -612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 233 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), ст. 83 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору, які були понесені ПрАТ „ВО „Стальканат -Сілур" при зверненні до суду із даними позовними вимогами згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України. підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, із урахуванням зменшення суми неустойки за ініціативою суду.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610 -612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 233 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт" /68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 01125809, п/р 26002102223в ПАТ „АБ Експрес -Банк", МФО 328801/ на користь приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Стальканат -Сілур" /65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, код ЄДРПОУ 26209430, п/р 26005312024501 в АБ „Південний" м. Одеса, МФО 328209/ суму основного боргу в розмірі 47 476 грн. 00 коп. /сорок сім тисяч чотириста сімдесят шість грн. 00 коп./, збитки від інфляції в сумі 94 грн. 52 коп. /дев'яносто чотири грн. 52 коп./, три відсотки річних в сумі 540 грн. 92 коп. /п'ятсот сорок грн. 92 коп./, пеню в сумі 1 369 грн. 48 коп. /одна тисяча триста шістдесят дев'ять грн. 48 коп./, судовий збір в сумі 1 609 грн. 44 коп. /одна тисяча шістсот дев'ять грн. 44 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 13.08.2012р.

Суддя Желєзна С.П.