Рішення № 28214533, 14.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/1018-2012 14.03.12

За позовом Фірми "Берч-Ласка Продукціонс уд Хандельс Гезельшафт м.б.Х"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берком"

про стягнення 31 589,38 євро

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Янушкевич О.Д. за довіреністю б/н від 29.09.2011 р.;

від відповідача: Рись В.Г. за довіреністю б/н від 16.01.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фірма "Берч-Ласка Продукціонс уд Хандельс Гезельшафт м.б.Х" (далі - позивач) звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берком" (далі - відповідач) про стягнення 31 589,38 євро, а саме: 25 589,38 євро основного боргу та 6 000,00 євро пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення залишку боргу по оплаті товару та нарахованої на його суму пені.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.01.2012 р. матеріали справи № 15/5007/150/11 направлено за встановленою підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 15/5007/150/11 до свого провадження, присвоєно їй номер "№ 5011-5/1018-2012", розгляд справи призначено на 16.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2012 р. розгляд справи відкладався на 14.03.2012 р.

У судовому засіданні 14.03.2012 р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині пені до 1 500 євро.

Також, від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому він частково визнає позовні вимоги та зазначає, що, на його думку, вони можуть бути задоволені в частині стягнення 23 000, 00 євро основного боргу, оскільки 01.03.2012 р. ним здійснено проплату позивачу у розмірі 2 589, 38 євро, та в частині 1 500, 00 євро пені, оскільки саме така сума штрафних санкцій є вірною.

Справа розглядається в редакції вказаної заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно має місце нова ціна позову.

У судовому засіданні 14.03.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2008 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір № 200UKR-514.V33, відповідно до п. 1. якого продавець продає, а покупець купує товар на "Загальних умовах поставок професійного союзу машинобудівної та сталиварної промисловості Австрії" у викладі, що діє на даний момент, відповідно до додатку до даного договору і у відповідності до його умов.

Відповідно до Специфікації до Договору предметом поставки є вакуумна наповнювальна машина De Jong DF 200/

Загальна ціна Договору складає 39 950, 00 євро (п. 2. Договору).

Вартість контракту у розмірі 39 950, 00 євро оплачується покупцем наступним чином: перша частикова оплата у розмірі 14 % від загальної вартості котракта шляхом безготівкового платежу у сумі 5 205, 00 євро; друга часткова оплата у розмірі 14 % від загальної суми вартості контракту за письмовим повідомленням продавця про готовність до відвантаження шляхом безготівкового платежу в сумі 9 925, 00 євро; остаточна сума у розмірі 62 % від загальної суми контракта, що являє 24 820, 00 євро, сплачується покупцем протягом 4 місяців з першої виплати після монтажу і пуско-налагоджувальних робіт відносно даного обладнання. (ст. 7 Договору).

08.09.2010 р. сторони підписали Додаток до Договору № 200UKR-514.V33, відповідно до п. 1 якого змінили порядок сплати неоплаченого станом на 27.08.2010 р. покупцем основного боргу 29 245, 00 євро та передбачили, що він має бути погашений 24-ма рівними щомісячними платежами -по 1 218, 54 євро починаючи з 01.10.2010 р. та до 01.08.2012 р. включно.

При цьому, пунктом 2 Додатку від 08.09.2010 р. до Договору № 200UKR-514.V33 сторони передбачили, що у випадку прострочення внесення покупцем чергового платежу згідно з даним договором на строк більше 30 днів, продавець має право вимагати від покупця негайного внесення всієї залишкової неоплаченої суми основного боргу за договором, а також сплати пені 6 000, 00 євро за прострочення оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у повному обсязі виконав зобов'язання з поставки відповідного обладнання та відносно нього було проведено монтажні та пусконалагоджувальні роботи, що підтверджується Протоколом приймання-здавання від 21.05.2008 р.

При цьому 30.04.2008 р. позивач звертався до відповідача з повідомленням про готовність до відвантаження товару за Договором та проханням перерахувати 9 925, 00 євро на його рахунок.

06.05.2008 р. відповідач перерахував позивачу 5 205, 90 євро на підставі платіжного доручення від вказаної дати.

Також, 25.09.2008 р. відповідач перерахував позивачу 5 000, 00 євро, що підтверджується виписками банку по рахунку позивача.

В подальшому відповідач сплатив позивачу 500, 00 євро 06.04.2010 р., 1 218, 54 євро 06.05.2010 р., 1 218, 54 євро 18.11.2010 р., 1 218, 54 євро 20.01.2011 р.

Враховуючи зазначене, станом на момент порушення провадження у даній справі сума основного боргу відповідача становила 25 589, 38 євро.

05.10.2011 р. позивач звертався до відповідача з претензією, якою просив сплатити 25 589, 38 євро основного боргу та 6000, 00 євро пені, яка відповідачем не задоволена.

Вважаючи, що зазначеними діями відповідач порушує права позивача, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

Під час розгляду справи відповідач перерахував позивачу додатково 2 589, 38 євро, що підтверджується платіжним дорученням від 28.02.2012 р., з огляду на що основний борг на момент прийняття рішення у справі складає 23 000, 00 євро.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, 08.09.2010 р. сторони підписали Додаток до Договору № 200UKR-514.V33, відповідно до п. 1 якого змінили порядок сплати неоплаченого станом на 27.08.2010 р. покупцем основного боргу 29 245, 00 євро та передбачили, що він має бути погашений 24-ма рівними щомісячними платежами -по 1 218, 54 євро починаючи з 01.10.2010 р. та до 01.08.2012 р. включно.

При цьому, пунктом 2 Додатку від 08.09.2010 р. до Договору № 200UKR-514.V33 сторони передбачили, що у випадку прострочення внесення покупцем чергового платежу згідно з даним договором на строк більше 30 днів, продавець має право вимагати від покупця негайного внесення всієї залишкової неоплаченої суми основного боргу за договором.

Оскільки відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо сплати платежів згідно з встановленим сторонами графіком, позивач отримав право вимагати від відповідача негайного погашення всієї суми боргу.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в цій частині мають бути задоволені у сумі 23 000, 00 євро, що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

Враховуючи те, що позивач не подавав до суду заяви про уточнення позовних вимог в частині основного боргу, суд, розглядаючи позовні вимоги у первісній редакції вважає за необхідне в частині стягнення 2 589, 38 євро, які були погашені відповідачем після порушення провадження у даній справі, - провадження припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається зі змісту п. 2 Додатку від 08.09.2010 р. до Договору № 200UKR-514.V33 сторони передбачили, що у випадку прострочення внесення покупцем чергового платежу згідно з даним договором на строк більше 30 днів, продавець має право вимагати від покупця сплати пені 6 000, 00 євро за прострочення оплати.

Проаналізувавши вищенаведений пункт Додатку від 08.09.2010 р. суд дійшов висновку, що сторонами при його укладанні допущено термінологічну помилку у визначенні виду неустойки за порушення зобов'язання, а саме: замість терміну "штраф" вжито термін "пеня".

Водночас, наявність вказаної неточності у формулюванні виду неустойки не може впливати на право кредитора на її застосування у порядку, визначеному угодую між сторонами, а саме: стягнення з відповідача 6 000, 00 євро.

Проте, суд враховує, що позивачем заявою від 14.03.2012 р. зменшено позовні вимоги в частині пені, у зв'язку з чим суд, враховуючи відсутність клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, задовольняє позов про стягнення штрафної санкції, визначеної сторонами як пеня, у розмірі 1 500, 00 євро.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищезазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що відповідач погасив частину заявленої до стягнення суми основного боргу після порушення провадження у даній справі, суд покладає на відповідача судовий збір у розмірі 2 % від суми 27 089, 38 євро (25 589, 38 євро + 1 500 євро), що складає 5 788, 70 грн. по курсу НБУ станом на момент здійснення позивачем оплати судового збору (25.11.2011 р.).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берком" (02002, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Сагайдака, будинок 114, код ЄДРПОУ 31688856) на користь Фірми "Берч-Ласка Продукціонс уд Хандельс Гезельшафт м.б.Х" (Астрія, Відень, Баумгассе, 8, ("Bertsch-Laska Produktions und Handelsgesellschalt m.b.H.", Baumgasse 68, 1030 Wien, Osterreich)) 23 000 (двадцять три тисячі) євро 00 центів основного боргу, 1 500 (одну тисячу п'ятсот) євро 00 центів пені, 5 788 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову провадження припинити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 19.03.2012 р.