Ухвала суду № 28213357, 21.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

21.03.12 р. № 5006/2/2-63/2012

Суддя господарського суду Донецької області Уханьова О.О. розглянувши матеріали

позовної заяви -

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАктив»

м. Донецьк

до відповідача – Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний

промислово-інвестиційний банк» м. Київ в особі філії «Головне

управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області»

м. Донецьк

про зобов’язання відповідача повернути позивачу оригінали документів

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрАктив» м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовом про зобов’язання Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» м. Київ в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області» м. Донецьк повернути оригінали документів.

Розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 20.03.2012р. та додані до неї документи, господарським судом встановлене наступне:

Згідно з п.2 ст.57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачеві.

Відповідно до ч.1 ст.56 ГПК України, позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати всім сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

В підтвердження приписів п.2 ст.57 ГПК України позивачем наданий опис вкладення цінного листа, яким 20.03.2012р. на адресу філії «Головного управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області» (83082, м. Донецьк, пл. Радянська, 1) надіслано позовну заяву з додатками.

За змістом ст.ст.1, 21 ГПК України господарською процесуальною правоздатністю наділені тільки юридичні особи. Згідно зі ст.28 ГПК України, представником відповідача в господарському процесі може бути відокремлений підрозділ, як і інші представники, але ці особи не мають статусу юридичної особи, а лише діють від її імені, вони не наділені самостійною процесуальною правоздатністю, у зв’язку з чим вони не можуть ототожнюватися з відповідачем.

Відповідно до ст.ст.93, 95 ЦК України, ст.1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням. Тобто, місцезнаходження філії не може розцінюватись як місцезнаходження юридичної особи.

Крім того, в п. 3.1 роз’яснень Вищого арбітражного суду від 18.09.1997року №02-5/212 (зі змінами) від 19.07.2010р. увага судів звертається на те, що при визначенні місцезнаходження юридичної особи слід керуватися ЦК України, та наголошується, що „у випадках, передбачених ст.56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб’єкта господарювання”. Оскільки державній реєстрації підлягають саме юридичні особи, які, виходячи з приписів ст.55 ГК України, є суб’єктами господарювання, копія позовної заяві повинна бути надіслана саме цій особі, а не її структурним підрозділам. Викладене повністю кореспондується з приписами ст.56 ГПК України, за якими при поданні позову позивач повинен надіслати стороні (виходячи зі ст.21 ГПК України, відповідачеві –юридичній особі), а не її філії, копію позовної заяви.

Крім того, звертаємо увагу позивача на позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 12.02.2011р. по справі №П16/7248-07, в якій суд чітко визначив позицію стосовно того, що місцезнаходження філії юридичної особи є суттєвим лише для вирішення питань дотримання форми позовної заяви щодо визначення територіальної підсудності, однак це не звільняє від необхідності зазначати місцезнаходження відповідача та надсилати на його адресу копію позовної заяви.

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах позовної заяви будь-яких доказів, які підтверджують надіслання позивачем копії позовної заяви саме юридичній особі – Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» м. Київ господарський суд не може прийняти зазначений опис вкладення до цінного листа як належний доказ виконання позивачем приписів ст.56 ГПК України.

Відповідно до п.6 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. За змістом абз.1 ч.1 ст.63 ГПК України, ця норма має імперативний характер та покладає на суд обов’язок повернути позовну заяву без розгляду у будь-якому випадку, встановленому в ч.1 ст. 63 ГПК України.

З огляду на викладене, факт неподання належних, у розумінні процесуального права (ст.ст.34, 56 ГПК України), доказів надіслання відповідачу копії позовної з додатками, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Крім того, відповідно до п.3 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви мають бути докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Розмір, підстави та порядок сплати судового збору визначаються Законом України „Про судовий збір”, який набрав чинності 01.11.2011р. Підпунктом 1 п.10 зазначеного закону „Прикінцеві та перехідні положення” внесено відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки позовну заяву б/н від 20.03.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАктив» м. Донецьк передано до канцелярії господарського суду Донецької області 20.03.2012р., вона має відповідати вимогам ст.ст.54-57 ГПК України в останній редакції закону.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст.4 Закону України „Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплаті підлягає судовий збір в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Приймаючи до уваги вищевикладене та немайновий характер позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАктив» м. Донецьк викладених в позовній заяві б/н від 20.03.2012р., позивачем до позовної заяви мають бути додані докази сплати судового збору в сумі 1073,00грн.

Управлінням державного казначейства в Київському районі м. Донецька №03-50/159 від 30.01.2012р. доведено наступні реквізити для перерахування судового збору, який сплачуватиметься з 06.02.2012р. за позовами до господарського суду Донецької області: отримувач: Управління державної казначейської служби (УДКС) у Київському районі м. Донецька Донецької області; банк отримувача: Головне управління державної казначейської служби України (ГУ ДКСУ) в Донецькій області, МФО: 834016, ЄДРПОУ: 38034002; рахунок: 31217206783006; код бюджетної класифікації: 22030001; символ звітності банку: 206; призначення платежу: у другому рядку цієї графи необхідно зазначити: „Судовий збір за позовом ____ (скорочене найменування позивача) у госп. суд Дон. обл. (код ЄДРПОУ суду 03499901) та вказати пункт з таблиці ставок судового збору, яким визначається розмір збору у конкретному випадку (див. ч.2 ст.4 ЗУ „Про судовий збір”).

Надане позивачем квитанція №29 від 20.03.2012р. має відмінні від вищевикладених платіжні реквізити щодо призначення платежу та рахунку утримувача, тому зазначений документ не може розцінюватись судом як належний доказ виконання позивачем приписів п.3 ст.57 ГПК України.

За приписами п.4 ст.63 ГПК України, неподання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі є підставою для повернення позовної заяви без розгляду. За змістом абз.1 ч.1 ст.63 ГПК України, ця норма має імперативний характер та покладає на суд обов’язок повернути позовну заяву без розгляду у будь-якому випадку, встановленому в ч.1 ст.63 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, факт неподання належних, у розумінні процесуального права (ст.ст.34, 56 ГПК України), доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі зумовлює обов’язок господарського суду повернути позовну заяву. Водночас, чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень господарського суду визнати належним доказом сплати судового збору платіжні документи, реквізити яких не відповідають встановленим законом вимогам.

Разом з цим, суд доводить до відома позивача, що набрання законної сили Законом України “Про судовий збір” не позбавляє позивача можливості повернути сплачені при поданні позовної заяви судові витрати у зв’язку з тим, що позовна заява не розглядалась господарським судом, в порядку, встановленому ч.2 п.17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 15 від 22.04.1993р., а саме: шляхом звернення до господарського суду з відповідною заявою, до якої необхідно додати оригінали платіжних документів про сплату судових витрат, що підлягають поверненню.

На підставі вищевикладеного та керуючись п.п.4,6 ст. 63 ГПК України, господарський суд –

У Х В А Л И В:

Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАктив» м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» м. Київ в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області» м. Донецьк і додані до неї документи без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя Уханьова О.О.