Ухвала суду № 28210568, 19.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 р.Справа № 2а/1570/2207/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

суддів - Домусчі С.Д.

Кравець О.О.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біоіл Універсал Україна" до Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Біоіл Універсал Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі Роздільнянська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2011 року №0000052300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) за основним платежем на 9 576 899 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 2 394 224,75 грн. (всього на 11 971 123,75 грн.).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки відповідач дійшов висновків, що реальної передачі товарів від продавців до ТОВ "Біоіл Універсал Україна" не відбувалося і, тому, підприємством неправомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з цими контрагентами, у зв'язку з чим, було прийнято оскаржене рішення. На думку позивача, ці висновки є помилковими. Крім того, позивач вважає, що перевірка проводилась безпідставно.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що перевіркою встановлено, що між ТОВ "Біоіл Універсал Україна" та ПП "Кремгесівське" був укладений договір купівлі-продажу соняшнику від 16 листопада 2010 року №Б1011-151-532, відповідно до положень якого при відправці товару продавець зобов'язаний забезпечити відгружаємий товар оригіналами товарно-транспортної накладної, оформленої відповідно до Інструкції покупця, сертифікатом якості, карантинним сертифікатом. Пунктом 7.1 вказаного договору передбачено, що оплата за товар виконується шляхом перерахунку 100 % вартості товару на розрахунковий рахунок продавця протягом двох банківських днів з моменту надання покупцю документів: рахунка-фактури продавця на прийняту фізичну вагу, товарно-транспортної накладної на поставлений товар, реєстрів ВАТ "Роздільнянський елеватор" по прийнятому товару, сертифікатів якості, видаткових та податкових накладних на поставлену кількість товару. Проте, будь-яких документів на підтвердження виконання умов вказаних угод, до перевірки надано не було.

Крім того, на порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.4.4 "Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ", затвердженому Наказом ДПАУ від 30 травня 1997 року №166, позивачем завищені показники відображені у р. 10.1 Декларації з ПДВ за вересень 2010 року на суму 64 598,96 грн. у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податкових накладних, які були виписані контрагентами постачальниками у минулих податкових періодах та за якими ТОВ "Біоіл Універсал Україна" не надано підтверджуючих документів щодо їх отримання у звітному податковому періоді.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року адміністративний позов ТОВ "Біоіл Універсал Україна" до Роздільнянської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2011 року №0000052300 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Роздільнянської МДПІ від 10 березня 2011 року №0000052300 про визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 9 576 899 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 394 224,75 грн. (всього -11 971 123,75 грн.).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Роздільнянська МДПІ

подала апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Видами діяльності ТОВ "Біоіл Універсал Україна" є виробництво нерафінованих олії та жирів, виробництво рафінованих олії та жирів, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

ТОВ "Біоіл Універсал Україна" має у власності цеха з переробки насіння соняшника та ріпаку, з переробки насіння соняшника, а також лінію з гранулювання лушпиння соняшника.

З 07 по 18 лютого 2011 року Роздільнянською МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Біоіл Універсал Україна" щодо дотримання податкового законодавства при нарахуванні та сплаті ПДВ за листопад 2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 25 лютого 2011 року №182-40/23-00/34490471.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ "Біоіл Універсал Україна" пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.4.4 "Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ", затвердженому Наказом ДПАУ від 30 травня 1997 року №166, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ по податковій декларації за листопад 2010 року у сумі 9 576 899 грн.

На підставі акта перевірки Роздільнянською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2011 року №0000052300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 9 576 899 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 394 224,75 грн.

Між позивачем та ПП "Кремгесівське" був укладений договір купівлі-продажу соняшника від 16 листопада 2010 року №Б1011-151-532.

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору позивачем до суду надані копії податкових накладних на загальну суму 2 397 829,42 грн., копії видаткових накладних на загальну суму 2 397 829,42 грн. та копії платіжних доручень, що свідчать про перерахування грошових коштів з рахунку позивача на рахунок ПП "Кремгесівське".

ПП "Кремгесівське" станом на листопад 2010 року було зареєстровано у встановленому законодавством порядку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало діюче свідоцтво платника ПДВ.

ТОВ "Біоіл Універсал Україна" придбавало соняшник у листопаді 2010 року за вищевказаним договором на умовах СРТ (Інкотермс 2000), тобто перевезення сплачено до ВАТ "Роздільнянський елеватор", у зв'язку з чим не має товарно-транспортних накладних на перевезення товару. Товар поставлявся на ВАТ "Роздільнянський елеватор" безпосередньо на картку (квоту) ТОВ "Біоіл Універсал Україна", що підтверджується договором доручення №1, укладеним між позивачем та ВАТ "Роздільнянський елеватор" 01 червня 2010 року з додатком та виписками з реєстру прийнятого вантажу, складеними ВАТ "Роздільнянський елеватор".

На виконання запиту суду ПрАТ "Роздільнянський елеватор" надало до суду товарно-транспортні накладні, на підставі яких було поставлено та оформлено насіння соняшника на квоту ТОВ "Біоіл Універсал Україна".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ПП "Кремгесівське" виявились необґрунтованими. Також, суд виходив з того, що посилання податкового органу щодо неможливості віднесення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2010 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, які були виписані контрагентами постачальниками позивача у минулих податкових періодах, суперечать Законам України "Про податок на додану вартість" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які передбачають право платника податків на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ протягом 1095 календарних днів з дня виписки податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі Роздільнянської МДПІ вказується, що товарно-транспортних та інших супроводжуваних документів, які б підтверджували виконання договору позивача з ПП "Кремгесівське" під час перевірки не надавалось, а було надано лише суду і, тому, ці документи не можуть бути прийняті до уваги. Також, вказується, що позивач неправомірно формував податковий кредит на підставі несвоєчасно отриманих податкових накладних. За таких обставин, на думку податкового органу, оскаржене рішення є обґрунтованим.

Колегія суддів не приймає до уваги наведені доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.1, 6 Розділу 4 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984, до підписання акта (довідки) документальної перевірки враховуються пояснення (у разі їх надання), надані посадовими особами платника податків або його законними представниками під час перевірки.

При виникненні спірних питань та заперечень щодо встановлених порушень під час здійснення перевірки такі питання та заперечення виносяться на розгляд постійних комісій при відповідних органах державної податкової служби (п.1).

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Кодексу (2755-17) для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 цього розділу постійних комісій при відповідних органах державної податкової служби (п.6).

З матеріалів справи вбачається, що до підписання акта перевірки позивач направив відповідачу заперечення (а.с.39 т.1), в яких, зокрема, зазначив, що висновки податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Кремгесівське" (вмотивовані відсутністю у позивача товарно-транспортних та інших супроводжуваних документів) є помилковими, оскільки поза увагою перевіряючих залишилася та обставина, що за умовами договору, ПП "Кремгесівське" поставляє соняшник до ВАТ "Роздільнянський елеватор", а не безпосередньо позивачу.

Однак, замість розгляду цього заперечення відповідно до вищенаведених норм Порядку, з метою з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки, податковий орган віднісся до цього заперечення як до неналежно оформленого правочину (ст. 207 ЦК України), у зв'язку з відсутністю підпису керівника підприємства (незважаючи на те, що заперечення були підписані головним бухгалтером) та залишив його без розгляду (а.с.40), таким чином, проявивши надмірний формалізм і юридичну некомпетентність (адже, заперечення на акт перевірки не можуть розглядатися як правочин у розумінні ЦК України).

Отже, апелянт не виконав передбаченого Порядком обов'язку щодо з'ясування суттєвіших обставин, не досліджених перевіркою (зокрема, шляхом витребування у позивача додаткових доказів товарності господарських операцій з ПП "Кремгесівське").

З матеріалів справи вбачається, що такі докази витребував суд, у зв'язку з чим, доводи апелянта про те, що надані позивачем суду документи помилково були прийняті до уваги судом першої інстанції, є безпідставними.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що соняшник, придбаний позивачем, поставлявся ПП "Кремгесівське" (продавцем) на ВАТ "Роздільнянський елеватор" безпосередньо на картку (квоту) ТОВ "Біоіл Універсал Україна", що підтверджується договором доручення та товарно-транспортними накладними.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірне формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з ПП "Кремгесівське" є правильними.

Стосовно доводу апелянта про те, що позивач не мав права на формування податкового кредиту (в розмірі 9 072 469, 32 грн.) на підставі несвоєчасно отриманих податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Апелянт вказує, що "Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачена можливість платника податку приймати самостійне рішення про відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку".

Однак, апелянтом не наведена жодна норма цього Закону (або будь-якого іншого Закону), яка підтверджувала би цей довід апелянта, відповідно, наведена цитата є самостійним тлумаченням змісту Закону, котре колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом визначено дату виникнення права на податковий кредит, проте не дату його припинення, також, Законом не передбачено, що у зв'язку із несвоєчасним отриманням податкової накладної платник податків позбавляється права на податковий кредит або "…вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит…", як стверджує апелянт.

Разом з тим, зі змісту Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слідує, що у разі, коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він, з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 цього Закону (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Отже, доводи апелянта, що позивач не має права на податковий кредит у листопаді 2010 року на підставі податкових накладних виписаних у жовтні-вересні цього року(переважна кількість - у жовтні 2010 року) є безпідставними.

З огляду на викладені обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскарженого рішення та необхідність задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 грудня 2012 року.

Головуючий:/підпис/Л Л.П. Шеметенко Суддя:/підпис/С.Д. Домусчі Суддя:/підпис/О.О. Кравець