Ухвала суду № 28209937, 10.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-3962/10/1470

Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Аблов Є.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання -Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року в справі за адміністративним позовом державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 20 вересня 2010 року Миколаївський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив частково, податкове повідомлення-рішення відповідача від 18 лютого 2010 року № 0000050037 скасував частині застосування штрафних (фінансових) санкцій. В розмірі 11 220 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки на спірні правовідносини не розповсюджується дія ст. 250 ГК України

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що в період з 18 грудня 2009 року по 01 лютого 2010 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві проведено планову виїзну перевірки ДП «Миколаївський морський торговельний порт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складений Акт від 08 лютого 2010 року № 127/37/01125608 «Про результати планової виїзної перевірки ДП «Миколаївський морський торговельний порт», в якому зокрема зафіксовано порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»а саме, не забезпечення зберігання 11 фіскальних звітних чеків в КОРО та не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків на РРО у 30 випадках.

На підставі акту перевірки 18 лютого 2010 року заступником начальника СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві винесено рішення №0000050037 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на загальну сумі 13 940,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідно до Положення про порядок подання та розгляду скарг платників державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 року № 29, позивачем було оскаржено рішення від 18 лютого 2010 року.

Рішенням Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області від 09 квітня 2010 року № 850/10/25-014 рішення від 18 лютого 2010 року № 0000050037 було скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

Суд першої інстанції встановив, що під час перевірки встановлені факти незабезпечення щоденного друкування в 30 випадках фіскальних звітних чеків, а саме:

- 10 випадків за період з жовтня 2007 року по лютий 2008 року;

- 14 випадків за період з лютого 2008 року по лютий 2009 року;

- 6 випадків за період з лютого 2009 року по лютий 2010 року.

Також перевіркою встановлені факти не забезпечення зберігання 10 фіскальних звітних чеків, а саме:

- 7 випадків - за період з січня 2008 року по лютий 2009 року;

- 2 випадки за період з лютого 2009 року по лютий 2010 року;

- 1 випадок за період, який не включено в період перевірки відповідно до направлення на перевірку.

Суд першої інстанції встановив, що штрафні санкції за порушення суб'єктами господарювання норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні положень ст. ст. 238, 239, 241 ГК України.

Суд першої інстанції встановив, що застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу за порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання представника позивача на той факт, що законом не визначено поняття «щодня», оскільки у постанові Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування»наведено визначення зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z - звіту до виконання наступного Z - звіту. Максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години. При цілодобовій роботі підприємства, Z - звіт необхідно виконувати не пізніше 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z -звіту. Крім цього, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачає відповідальність за кожне невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, а не за сам факт встановленого перевіркою невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій взагалі.

Суд першої інстанції встановив, що штрафні санкції за порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у 8 випадках за період з лютого 2009 року по лютий 2010 року у розмірі в розмірі 2720,00 гривень застосовані відповідачем обґрунтовано, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

В період з 18 грудня 2009 року по 01 лютого 2010 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві проведено планову виїзну перевірку ДП «Миколаївський морський торговельний порт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складений Акт від 08 лютого 2010 року № 127/37/01125608 «Про результати планової виїзної перевірки ДП «Миколаївський морський торговельний порт», в якому зокрема зафіксовано порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, не забезпечення зберігання 11 фіскальних звітних чеків в КОРО та не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків на РРО у 30 випадках.

На підставі акту перевірки 18 лютого 2010 року відповідачем винесено рішення №0000050037 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на загальну суму 13 940,00 грн., яке рішенням Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області від 09 квітня 2010 року № 850/10/25-014 рішення, прийнятим за наслідками розгляду скарги позивача, було скасоване в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн., в іншій частині рішення залишене без змін.

Відповідно до пункту 9 ст. 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що штрафні санкції за порушення суб'єктами господарювання норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні положень ст. ст. 238, 239, 241 ГК України.

Оскільки перевіркою встановлені факти незабезпечення щоденного друкування в 30 випадках фіскальних звітних чеків (10 випадків за період з жовтня 2007 року по лютий 2008 року; 14 випадків за період з лютого 2008 року по лютий 2009 року; 6 випадків за період з лютого 2009 року по лютий 2010 року), не забезпечення зберігання 10 фіскальних звітних чеків (7 випадків - за період з січня 2008 року по лютий 2009 року; 2 випадки за період з лютого 2009 року по лютий 2010 року; 1 випадок за період, який не включено в період перевірки відповідно до направлення на перевірку), з урахуванням положень ст. 250 ГК України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу в розмірі 11 220 грн. за порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Позивач ні в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги не надав доказів на спростування встановлених перевіркою порушень п. 9 ст. Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у 8 випадках за період з лютого 2009 року по лютий 2010 року, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі в розмірі 2 720,00 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 20 грудня 2012 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О. Кравець

суддя Л.П. Шеметенко