Ухвала суду № 28206664, 12.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 р.Справа № 2а-4227/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. по справі № 2а-4227/12/2070

за позовом ПП "УМК"Агроцентр"

до Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012року адміністративний позов ПП "УМК" Агроцентр" задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення Основ"янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001572330 від 15.11.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "УМК" Агроцентр" судові витрати в розмірі 2188,00 грн.

Основ"янська МДПІ м. Харкова Харківської області , не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення Основ"янської МДПІ м. Харкова Харківської області , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, отже висновки про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 786084,0грн., необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Основ'янською МДПІ Харківської області ДПС (на той час - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП "УМК "Агроцентр"щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Спарта - 10"та ТОВ "Кубера Плюс", їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2011 року, за результатами якої складений акт від 01.11.2011 року № 5837/233/33121930.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну сууму 786084,0 грн. за липень 2011р.

На підставі висновків акту перевірки Основ'янською МДПІ Харківської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001572330 від 15.11.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 786084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 196521,00 грн.

Підставою для такого висновку слугували висновки акту документальної позапланової перевірки ТОВ "Кубера Плюс" від 31.08.11р. №1950/23-11/33898861 та акт неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Спарта -10"№ 741/23-206/37365247 від 10.10.11р. за липень 2011р., в яких зазначено, що вони мають ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання: відсутній кваліфікований персонал, відсутні основні фонди, платник не знаходиться за місцезнаходженням, відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків. Враховуючи викладене, податковий орган приходить до висновку про те, що у ТОВ "Кубера Плюс" та ТОВ "Спарта -10" відсутній факт реального вчинення господарських операцій за перевіряє мий період.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11.07.2011 року між ТОВ «Кубера плюс» та ПП «УМК «Агроцентр» укладено договір №11/07- 101, предметом якого є зрошування полів соняшника, кукурудзи.

Виконання робіт по договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі - прийняття робіт та податковими накладними №28072 від 28.07.11р, №27072 від 27.07.11р.; №25072 від 25.07.11р.; 311073 від 11.07.11р.; №14073 від 14.07.11р.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги проводились в безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №24 від 31.08.11р.; №27 від 02.09.11р.; №44 від 21.09.11р.; №43 від 21.09.11р.; №47 від 22.09.11р.; №55 від 26.09.11р.

Факт використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства підтверджується наявними в матеріалах справи договорами з контрагентами, а саме:

№ 01/07 від 01.07.11р., укладеного між ПП «УМК Агроцентр» та ТОВ «Віконт Плюс», предметом якого є зрошування посівної площі, розташованої у Харківській, Вінницькій, - Кіровоградській та Київській областях. Виконання робіт по договору підтверджується актами здачі - прийняття робіт №11, №7 та податковими накладними №21 та №24.

№ 01/07 від 04.07.11р., укладеного між ПП «УМК Агроцентр» та ТОВ «Віконт Плюс», предметом якого є зрошування посівної площі, розташованої у Харківській, Вінницькій, Кіровоградській та Київській областях, виконання робіт по договору підтверджується актами здачі - прийняття робіт № 9, № 10 та податковими накладними №22, №25.

- №05 07 від 05.07.11р. , укладеним між ПП «УМК Агроцентр» та ТОВ «Віконт Плюс», предметом якого є зрошування посівної площі, розташованої у Харківській, Вінницькій, Кіровоградській та Київській областях, виконання робіт по договору підтверджується актами здачі - прийняття робіт та податковими накладними № 23, № 26.

01.07.2011 року між ТОВ «Кубера плюс» та ПП «УМК «Агроцентр» укладено договір купівлі продажу №01/07-11, згідно якого (Продавець) зобов'язаний передати покупцю товар (соя).

Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою та податковою накладними № РН - 12073 від 12.07.11р. та №12073 від 12.07.11р., товаро - транспортними окладними від 12.07.11р.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги поводились у безготівковій формі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №52 від 23.09.11р.

15.07.2011 року між ТОВ «Спарта- 10» та ПП «УМК «Агроцентр» укладено договір купівлі - продажу товарів №ДР-15/07-11, згідно якого (Продавець) зобов'язаний передати покупцю товар м'ясо та соя).

Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН - 144 - 014 від 29.07.11р., №РН - 139-010 від 22.07.11р., № РН - 134 - 008 від 15.07.11р.,№РН- 137-001 від 20.07.11р., РН- 136-001 від 19.07.11р., податковими накладними № 178 від 29.07.11р., №165 від 22.07.11р„ № 164 від 15.07.11р„ №191 від 20.07.11р., №177 від 19.07.11р. та товарно - транспортними накладними. Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявним в матеріалах справи у платіжними дорученнями №3 від 22.07.11р., №16 від 19.08.11р., № 17 від 27.09.11р., №57 від 27.09.11р„ 371 від 05.10.11р.

Факт використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства підтверджується наявними в матеріалах справи договорами з контрагентами, а саме:

№18/07 від 18.07.11р. укладений між ПП «УМК «Агроцентр» та ДЗ «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» згідно якого (Продавець) зобов'язаний передати покупцю товар (м'ясо), виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними.

№13/07 від 13.07.11р. укладений між ПП «УМК «Агроцентр» та ТОВ «ПХ Груп» згідно якого (Продавець) зобов'язаний передати покупцю товар (м'ясо), виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними.

№0107/5 від 18.07.11р. укладений між ПП «УМК «Агроцентр» та ПП «Трансекотехнологія» згідно якого (Продавець) зобов'язаний передати покупцю товар (соя), виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними.

№121 від 09.03.11р. укладений між ПП «УМК «Агроцентр» та ЗАТ «Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат», згідно якого (Продавець) зобов'язаний передати покупцю товар (м'ясо), виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними.

ТОВ "Кубера Плюс" та ТОВ "Спарта -10" на момент здійснення господарських операцій зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ТОВ "Кубера Плюс" та ТОВ "Спарта -10" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару у ТОВ "Кубера Плюс" та ТОВ "Спарта -10" до податкового кредиту .

Посилання відповідача на висновки актів від податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача - ТОВ "Кубера Плюс" та ТОВ "Спарта -10" , якими встановлена неможливість здійснення фінансово-господарських операцій, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Кубера Плюс" та ТОВ "Спарта -10" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару , послуг і робіт позивачем підтверджено податковими накладними, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту відповідного періоду.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до від'ємного значення та сформовано податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Основ"янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001572330 від 15.11.2011 року не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. по справі № 2а-4227/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.