Ухвала суду № 28206335, 07.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р.Справа № 2а-1670/4187/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Кудіній Я.Г.

за участі представників:

позивача - Моцун О.П.

відповідача - Біленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспродукт", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2012р. по справі № 2а-1670/4187/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспродукт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби треті особи - Приватний підприємець ОСОБА_3 , Приватне підприємство "Легіон-Агро" , Приватне підприємство "Фірма "Ковіта" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна організація "Кремремпуть" , Приватний підприємець ОСОБА_4 , Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_5 , Приватний підприємець ОСОБА_6

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

10.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" звернулось до суду із позовом, у якому просило з урахуванням уточнень позовних вимог визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0005642301/0/4013 від 17.12.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3016244,02 грн., в тому числі основний платіж 1577465,46 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1 438 778,56 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0005652301/0/4014 від 17.12.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1888908,04 грн., в тому числі основний платіж 1205705,36 грн. та штрафні (фінансові) санкції 683202,68 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0005642301/4013 від 17.12.2009 року в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 933,6 грн., в тому числі основний платіж - 688,83 грн. та штрафні санкції - 244,77 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з виходив з правомірності прийнятих Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній частині, окрім податкового повідомлення-рішення № 0005642301/4013 від 17.12.2009 року в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 933,6 грн., оскільки позивачем правомірно віднесено позивачем до валових витрат курсової різниці (перерахунку балансової вартості іноземної валюти).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, посилався на помилковість висновків відповідача щодо відсутності документального підтвердження правильності визначення валових витрат та складу податкового кредиту, про що свідчать підписані сторонами акти виконання умов договорів, проведення розрахунків, накладні та податкові накладні.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція подавши апеляційну скаргу просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначаючи про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; підпункту 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт", просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції просив залишити без задоволення.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; апеляційну скаргу позивача просив залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 02.11.2009 року по 27.11.2009 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Сільгосппродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 6228/23-209/13958710 від 04.12.2009 року, в якому відображено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1775443,29 грн.; підпункту 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо заниження податку на додану вартість на суму 13697728,32 грн.

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення: № 0005642301/0/4013 від 17.12.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 3214861,17 грн., в тому числі, за основним платежем - 1775443,29 грн., за штрафними санкціями - 1439417,88 грн.; № 0005642301/0/4014 від 17.12.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 2051592,48 грн., в тому числі, за основним платежем - 1367728,32 грн., за штрафними санкціями - 683864,16 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній частині, окрім податкового повідомлення-рішення № 0005642301/4013 від 17.12.2009 року в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 933,6 грн., оскільки позивачем правомірно віднесено позивачем до валових витрат курсової різниці (перерахунку балансової вартості іноземної валюти).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94 (далі - Закон № 334/94) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток стали його господарські операції з ПП "Легіон Агро", ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_3, СПД ФО ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ТОВ РБК "Кремремпуть", ПП "Фірма Ковіта".

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємому періоді ПП ОСОБА_3 надавала позивачу транспортні послуги на загальну суму 299354,8 грн. на підставі усного договору.

У підтвердження реальності виконання зазначеного договору позивачем надані товарно-транспортні накладні, наявні в матеріалах справи.

Зокрема, із них вбачається, що у ряді товарно-транспортних накладних перевізником соєвої олії та соєвої макухи зазначена фізична особа-підприємець ОСОБА_7, проте акти виконаних робіт на суму 299354,33 грн. підписані позивачем та ПП ОСОБА_3

Крім того, надані незавірені копії договору оренди транспортного засобу між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є підтвердженням фактичного виконання операцій з отримання ТОВ "Сільгосппродукт" транспортних послуг за відсутності доказів існування договірних (трудових чи інших) правовідносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Також, товарно-транспортні накладні та акти виконаних робіт не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: відсутній підпис водія; зазначено, що товар перевозився із с. Піщаного, Кременчуцького району, тоді як в актах виконаних робіт адресою завантаження зазначено м. Кременчук; в актах виконаних робіт не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновки суду першої щодо непідтвердженості реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП ОСОБА_3, а тому обґрунтованості визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 49892,48 грн. та з податку на прибуток в розмірі 68439,08 грн. за результатами таких господарських відносин.

Стосовно господарських операцій ТОВ "Сільгосппродукт" з ПП ОСОБА_5, ПП "Легіон Агро", ПП "Фірма Ковіта" колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем придбано у ПП ОСОБА_5 сою на загальну суму 273756,33 грн., у ПП "Легіон Агро" на загальну суму 3700411,72 грн. та у ПП "Фірма Ковіта" на суму 2750832 грн.

У підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення, наявні в матеріалах справи.

При цьому, договори, акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні у позивача відсутні, що не дає можливості встановити фактичне здійснення цих операцій.

Також, надані позивачем товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару придбаного у ПП "Легіон Агро" не є належними доказами перевезення сої від зазначеного контрагента, оскільки перевезення здійснювались ПП ОСОБА_8, а ознак, які б дозволили ідентифікувати представлені накладні з ПП "Легіон Агро", не встановлено.

Видаткові накладні видані ПП "Легіон-Агро" не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" з огляду на відсутність в них посад осіб постачальника, відповідальних за здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції також зазначено, що при проведенні планової перевірки СПДФО ОСОБА_5 встановлено, що СПДФО ОСОБА_5 до постачальників відносила - СК Іскра", ЗАТ "Украгротехніка", які її в базі контрагентів не відображали, ТОВ "ПСБМ-7", ТОВ "Нефтекор СК", свідоцтва платника ПДВ яких анульовані 27.12.2007 року. Також у СПДФО ОСОБА_5 відсутні наймані працівники, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника, складських приміщень для зберігання товару. Витрати, пов'язані з транспортуванням сої, нею не декларувались; взаємовідносин з контрагентами, які б підпадали під визначення перевізників, не встановлено.

Щодо господарських операцій ПП "Фірма Ковіта" з ТОВ "Сільгосппродукт" колегія суддів зауважує, що придбання товару вказаним контрагентом у ПП "Стіларт" документально не підтверджено, ПП "Стіларт" за юридичною адресою не знаходиться; основні фонди, транспортні засоби, складські приміщення на підприємстві відсутні.

Таким чином, у ході судового розгляду справи не знайшла підтвердження реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП ОСОБА_5, ПП "Легіон Агро", ПП "Фірма Ковіта".

З огляду на викладене, визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 54751,27 грн. за наслідками господарських операцій із ПП ОСОБА_5, 616618,62 грн. - із ПП "Легіон Агро", 530089,74 грн. - із ПП "Фірма Ковіта" та з податку на прибуток в розмірі 68439,08 грн. - із ПП ОСОБА_5, 770898,28 грн. - із ПП "Легіон Агро", 303041,25 грн. - із ПП "Фірма Ковіта" є правомірним.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ "РБК "Кремремпуть" колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" із ТОВ "РБК "Кремремпуть" укладені договори підряду № 26/10 від 06.10.2008 року, № 27/12 від 02.12.2008 року, № 12/01 від 12.01.2009 року.

У підтвердження виконання зазначеного договору надані акти приймання виконаних робіт, що досліджені у судовому засіданні та із яких вбачається, що останні не містять адресу об'єкта будівництва та місця проведення будівельно-монтажних робіт, посади осіб, уповноважених на здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим наведені первинні документи не можуть бути прийняті як належні та такі, що безумовно підтверджують реальність господарської операції.

Крім того, відповідно до умов договорів ТОВ "Сільгосппродукт" зобов'язувався забезпечити підрядника механізмами та господарськими приміщеннями, однак доказів на здійснення таких дій не надано, не підтверджено яке саме обладнання та побутові приміщення передавались ТОВ "РБК "Кремремпуть".

Також слід вказати, що згідно дозволу на виконання будівельних робіт № 222Г-08 від 07.10.2008 року підрядником визначено не ТОВ "РБК "Кремремпуть", а іншу юридичну особу - ТОВ "Градієнт".

За положеннями ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Однак, в даному випадку така документація не складалась, відповідних доказів позивачем не надано.

Посилання позивача на висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 2/18-11 як на підтвердження факту виконання будівельних робіт, здійснених ТОВ "РБК "Кремремпуть" на замовлення ТОВ "Сільгосппродукт" колегія суддів не приймає та вказує таке.

Так, у висновку зазначено, що в ході обстеження та дослідження документів підтверджується наявність будівельно-монтажних робіт при будівництві приватної поліклініки сімейної медицини в кварталі 101 в м. Кременчуці, здійснених ТОВ "РБК "Кремремпуть" на замовлення ТОВ "Сільгосппродукт".

При цьому, у первинних документах щодо здійснення цих робіт відсутня адреса поліклініки, внаслідок чого неможливо встановити, що надані документи стосуються саме поліклініки за адресою квартал 101 в м. Кременчуці.

Крім того, встановлено, що фактично роботи виконували ПП "Стіларт" та ПП "Італ-плюс", а не ТОВ "Кремпремпуть", як зазначено у висновку. У ПП "Стіларт" та ПП "Італ-плюс" відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення та транспортних засобів.

Щодо включення позивачем до складу валових витрат курсових різниць, що виникли внаслідок придбання основних фондів, вартість яких, на думку податкового органу, не включається до складу валових витрат, а підлягає амортизації колегія суддів суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Сільгосппродукт" включено до складу інших витрат курсову різницю (перерахунок балансової вартості іноземної валюти) в розмірі 2755,34 грн. по кредитним угодам № 011840/01-11/176 від 28.04.2005 року з АКБ "МТ Банк" про надання кредиту на придбання автомобілю та № КР/0500/08/07 від 19.09.2007 року АКБ "Індустріал банк" про надання кредиту на придбання автомобілю.

У відповідності до абз. 4 п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до валових витрат курсової різниці (перерахунку балансової вартості іноземної валюти) в розмірі 2755,34 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005642301/4013 від 17.12.2009 року в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 933,6 грн., в тому числі основний платіж - 688,83 грн. та штрафні санкції - 244,77 грн. є правомірними і підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт".

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспродукт", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2012р. по справі № 2а-1670/4187/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 12.11.2012 р.