Ухвала суду № 28205535, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 року м. Київ К/9991/53326/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012

у справі № 2а-4681/11/1070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»

до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012, задоволено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 року № 0000772353.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства, складено Акт перевірки від 06.09.2011 року № 328/23-011/00951770, в якому встановлено порушення вимог пп. 1.7, 1.8 ст. 1; п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, а саме: завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 44 002,00 грн. за грудень 2010 року, що, як наслідок, потягло за собою завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року.

На підставі Акта перевірки від 06.09.2011 року № 328/23-011/00951770, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0000772353, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів у розмірі 44 002,00 грн. за січень 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна та такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та (або) поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пп. 7.3.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Юліс-Агро»поставило позивачу соняшник на суму 264013, 20 грн., у тому числі ПДВ 44002,00 грн., про що були виписані податкові накладні від 09.12.2010 року №285 та №286. Позивач, в свою чергу, перерахував постачальнику вказану суму коштів за товар, що не заперечується податковим органом.

Підтвердженням факту виконання зобов'язань з поставки зернових культур є наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних за грудень 2010 року та витяг з журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (надходження) за грудень 2010 року.

Матеріалами справи підтверджується рух товару на підприємстві та передачі його у виробництво (одержання, транспортування, зважування, лабораторні дослідження, а також сушки, очистки, зберігання та відвантаження даного товару).

Також, відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.11.2011 року № 11692635, ПП «Юліс-Агро»є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Полтавської міської ради.

Однак, вказані обставини податковим органом при перевірці не досліджувались, хоча мають правове значення для висновку щодо правомірності відображення позивачем у податковому обліку господарської операції з придбання зернових культур.

Крім того, слід зазначити, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань.

За наведених обставин, посилання податкового органу на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Юліс-Агро»(порушення по ланцюгу поставки товару), правомірно не прийняті судами до уваги.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль