Ухвала суду № 28205276, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К-11682/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

при секретарі -Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача -не з'явивсь,

відповідача 1 - Безверха Ю.А.,

відповідача 1 -не з'явивсь,

прокуратури -не з'явивсь,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим та Прокуратури Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2008

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009

у справі № 2-19/6141-2008А

за позовом Фірми «Агрокрим»

до 1. Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим

2. Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду АР Крим від 14.10.2008 задоволено позов, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.05.2008 №0000092304/0 та стягнуто з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 688633,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 змінено постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2008, викладено резолютивну частину в наступній редакції: позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.05.2008 № 0000092304\0; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 688633,00 грн.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 та прокуратура звернулися до суду з касаційними скаргами, в яких просили скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Також, відповідачем-1 було заявлене клопотання, підтверджене належними доказами, про заміну Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на її правонаступника -Красноперекопську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

В судове засідання з'явивсь представник відповідача-1. Інші учасники адміністративного процесу в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року, складено акт № 502\23-4\30933340\79 від 16.05.2008, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту «д»п.п. 7.2.1 п.7.2 та пункту «а»п.п. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168\97 (зі змінами та доповненнями).

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092304\0 від 20.05.2008, яким визначено суму перевищення заявленого позивачем бюджетного відшкодування у розмірі 688633,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем до суми податкового кредиту включені податкові накладні, які відповідач вважає оформленими з порушенням вимог п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у розділі «місцезнаходження покупця»вказана адреса: м. Красноперекопськ, вул. Гекало,26, але фактично за вказаною адресою підприємство не знаходиться.

Відповідач вважає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з акта перевірки, позивачем до суми податкового кредиту включені податкові накладні, які відповідач вважає оформленими з порушенням вимог п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у розділі «місцезнаходження покупця»вказана адреса: м. Красноперекопськ, вул. Гекало,26, але фактично за вказаною адресою підприємство не знаходиться.

З урахуванням порушення позивачем вимог пункту «д»п.п. 7.2.1 п.7.2 та п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач вважає, що до складу розділу 25 Декларації («сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню») за березень 2008 року зайво включені суми залишків відємного значення попередніх податкових періодів (рядок 18.2 декларації з ПДВ), які виникли за рахунок формування податкового кредиту за період лютий 2007 року лютий 2008 року у розмірі 688633 грн., у тому числі: декларація за лютий 2007 року 8447 грн. (фактично 24601 грн.), декларація за березень 2007 року 80597 грн., декларація за квітень 2007 року 55622 грн., декларація за травень 2007 року 0,00 грн., декларація за червень 2007 року 0,00 грн., декларація за липень 2007 року 0,00 грн., декларація за червень 2007 року 0,00 грн., декларація за липень 2007 року 0,00 грн., декларація за серпень 2007 року 0,00 грн., декларація за вересень 2007 року 0,00 грн., декларація за жовтень 2007 року 158720 грн., декларація за листопад 2007 року 121093 грн., декларація за грудень 2007 року - 173410 грн., декларація за січень 2008 року 66605 грн., декларація за лютий 2008 року 24139 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зі змісту пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) вбачається, що вимоги щодо відомостей про покупця (отримувача) товарів (робіт, послуг) передбачені тільки підпунктами «г»та «є»пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного закону, а решта вимог стосується платника податку -продавця при оформленні податкових накладних.

Позивачем для перевірки за спірний період надані податкові накладні, в яких під місцезнаходженням покупця вказано: м. Красноперекопськ, вул. Гекало, 26. Вказана адреса зазначена у свідоцтві позивача як платника ПДВ від 22.06.2007 № 100024073.

Як було вірно встановлено судами, відповідачем не прийнято до уваги той факт, що позивач в червні 2007 року повідомив його про фактичне місцезнаходження за адресою: м. Красноперекопськ, мікрорайон 1, б.18, кв.63 -адресою засновника підприємств, про що на листі від 08.06.2007 № 33 є відповідна відмітка про отримання цього листа податковим органом 11.06.2007. Вказаний факт, також, відображений у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 року по справі № 2-24/16833-2007А. Тобто, у відповідача були відомості про фактичну адресу знаходження позивача, які не були внесені до Єдиного державного реєстру, тому у нього не було підстав перевіряти такі відомості.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(від 15.05.2003 року № 755 із змінами та доповненнями), у разі внесення змін до відомостей про юридичну особу, пов'язаних зі зміною місцезнаходження юридичної особи, проводиться заміна свідоцтва про державну реєстрацію.

Така заміна була проведена 20.05.2008, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за № 530600.

Матеріали справи свідчать, що позивачем були надані податковому органу всі необхідні документи для відшкодування з бюджету сум ПДВ, а саме: копії декларацій з ПДВ за перевірений період з відповідними додатками з визначенням від'ємного значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту окремого звітного періоду, яке частково збереглося за наслідками наступного податкового періоду; копії вантажних митних декларацій, підтверджуючих факт вивезення (експортування) товару за межі митної території України відповідно до митного законодавства; копії виданих податкових накладних на продані товари за межі митної території України, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання; копії виписок, завірених банком, про перерахування коштів на користь іншого платника, в оплату придбаних товарів (послуг), з урахуванням ПДВ в частині, заявленої до відшкодування; копії отриманих податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит за період з лютого 2007 року по березень 2008 року та реєстрів отриманих податкових накладних за вказаний період.

Перерахування коштів постачальникам товарів (робіт, послуг) за період з лютого 2007 року по лютий 2008 року підтверджується наявними в матеріалах справи завіреними банком виписками, що підтверджує факт надмірної сплати позивачем податку на додану вартість у розмірі 688633 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем надані належні докази для отримання бюджетного відшкодування у сумі 688633 грн.

Крім того, враховуючи зміст п. 1 ч. 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд у разі задоволення адміністративного позову приймає постанову про визнання протиправним і одночасно про скасування рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції в цій частині правомірно вийшов за межі позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторін у справі, і визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим від 20.05.2008. № 0000092304\0.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби та Прокуратури Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль