Постанова № 28204916, 18.12.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 грудня 2012 р. № 2-а- 11201/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бартош Н.С. при секретарі судового засідання Островській М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участі представників: позивача - Прозапаса М.С., відповідача - Тетянчука Д.В. справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіестел»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіестел», звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі Акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 09.02.2012 року №607/2305/33118839 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сіестел»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Спарта -10»за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0002282305 від 29.02.2012 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ТОВ «Сіестел»з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ «Сіестел»податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарської операції.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №607/2305/33118839 від 09.02.2012 року про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сіестел»та винесене на підставі зазначеного акту податкове повідомлення-рішення №0002282305 від 09.02.2012 року. Зазначив, що відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 року ТОВ «Сіестел»з ТОВ «Спарта-10»на поставку робіт (товарів) на загальну суму -440904,64 грн.(в т.ч. сума ПДВ 73484,11 грн.)

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченні на позов, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіестел», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Сіестел»з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Спарта -10»за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 607/2305/33118839 від 09.02.2012 року.

Згідно висновків акту перевірки ТОВ «Сіестел»в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 73484,11 за липень 2011 року.

Підставою таких висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова був: акт, складений ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 741/23-206/37365247 від 10.10.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «Спарта-10»код за ЄДРПОУ 37365247 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «УМК «Агроцентр»за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. Звіркою встановлено , що ТОВ «Спарта-10»не знаходиться за податковою адресою, тому складено довідку про відсутність за місцезнаходженням.

Таким чином, з дослідженого судом Акту перевірки № 607/2305/33118839 від 09.02.2012 року судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та контрагентом ТОВ «Спарта-10».

На підставі акту перевірки ТОВ «Спарта-10», відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0002282305 від 29.02.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 110226,00 грн., з яких за основним платежем 53484,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 36742,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки позивача, останній у період з 01.07.2011 по 31.07.2011 та з року мав взаємовідносини з ТОВ «Спарта-10».

Судом встановлено, що між Позивачем, та TOB «Спарта-10»існували господарські взаємовідносини, відповідно до яких ТОВ «Спарта-10»зобов'язався передати у власність ТОВ «Сіестел»товар згідно з переліком, закріпленим в рахунках-фактурах, а покупець оплатити та прийняти товар.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товарів представником позивача в судовому засідання було надано копії рахунків фактура, видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних, платіжних доручень, а також відповідні товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 01 липня 2011 року ТОВ «Спарта-10»виставлено рахунок-фактуру № 01/07 на загальну суму 224016,24 гривень. Отримання товару, зазначеного в рахунку -фактурі підтверджується Видатковою накладною № РН-124-020 від 01 липня 2011 року. Податкову накладну було виписано 01 липня 2011 року. У вересні 2011 року обладнання придбане ТОВ «Сіестел»було поставлене та змонтовано на ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»про що свідчить Акт № 82 приймання виконаних будівельних робіт та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт. Податкову накладну було виписано 06 вересня 2011 року.

05 липня 2011 року ТОВ «Спарта-10»було виставлено рахунок-фактуру № 05/07 на загальну суму 216888,40 гривень. Отримання товару, зазначеного в рахунку -фактурі підтверджується Видатковою накладною № РН-126-022 від 05 липня 2011 року. Податкову накладну було виписано 05 липня 2011 року. Товар, отриманий ТОВ «Сіестел»за даною видатковою накладною було реалізовано наступним юридичним особам: - ТОВ «Інтернаціональні Телекомунікації». Рахунок -фактура № СФ-0000142 від 01 липня 2011 року (Антенна CSTY- 80012 та Антенна CSTY- 80015). Видаткова накладна № РН -0000067 від 21 липня 2011 року. Товар було отримано представником за довіреністю ААА № 094356 від 19 липня 2011 року. Рахунок -фактура № СФ-0000195 від 05 вересня 2011 року (Антенна CSTY- 80012 та Антенна CSTY- 80015). Видаткова накладна № РН -0000094 від 16 вересня 2011 року. Товар було отримано представником за довіреністю ААА № 094713 від 15 вересня 2011 року. Податкові накладні по даним правочинам виписані 05 липня 2011 року № 7 та 21 липня 2011 року № 19. ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ -Україна». Рахунок -фактура № СФ-0000116 від 14 червня 2011 року (Карта LAN INTFC 2-х портовая). Видаткова накладна № РН -0000062 від 11 липня 2011 року. Товар було отримано представником за довіреністю № 3754 від 11 липня 2011 року. Податкова накладна виписана 30 червня 2011 року № 26. ВАТ «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат». Рахунок -фактура № СФ-0000115 від 10 червня 2011 року (Резистор 968-5-(М) 15МК6, Резистор К9GWК200-2RJ+10%, Конденсатор SEBA TYPIs-Phre-8/1200-Ws). Видаткова накладна № РН -0000063 від 12 липня 2011 року. Товар було отримано представником за довіреністю № 3736 від 11 липня 2011 року. Податкові накладні за даним правочином виписані 15 червня 2011 року № 10, 06 липня 2011 року № 9, та 12 липня 2011 року № 15. ТОВ «Цифрові радіосистеми». Рахунок -фактура № СФ-0000158 від 25 липня 2011 року (система грозозахисту CSA-1-U/N з 4-ма розємами RA 02 та Кабель зниження RG-8U з розємами RA-02 довжиною 30м). Видаткова накладна № РН -0000069 від 25 липня 2011 року. Товар було отримано представником за довіреністю № 129 від 25 липня 2011 року. Податкова накладна виписана 25 липня 2011 року № 22

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами у перевіряємі періоди представником позивача були надані копії первинних документів, які містяться в матеріалах справи.

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. В якості підтвердження розрахунків також, надано Договір відступлення права вимоги (цесія) № 315 від 07 липня 2011 року, укладений між ТОВ «Спарта-10»(Цедент), ТОВ «Спецтрубомонтаж»(Цесіонарій), та ТОВ «Сіестел»(боржник) про набуття Цесіонарієм права вимоги за видатковою накладною № 01/07 від 01.07.2011 року та № 05/07 від 05.07.2011 року.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Суд зауважує, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Пункт 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачає ведення обліку доходів і витрат, інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, на підставі первинних бухгалтерських та фінансових документів.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтвердженні податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складеному ДПІ, в якій знаходиться на обліку ТОВ «Спарта-10», акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спарта-10», то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте Державної податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова податкове повідомлення-рішення за №0002282305 від 29.02.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіестел»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за №0002282305 від 29.02.2012 року

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіестел»(юридична адреса: вулиця Урлівська, 1, корпус 8, квартира 107, м. Київ, 02068, код: 33118839) витрати по сплаті судового збору в сумі 1105 (одна тисяча сто п'ять гривні) 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2012 року .

Суддя Бартош Н.С.