Ухвала суду № 28204875, 18.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 року м. Київ К-29546/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року

у справі № 2а-6513/09/2670

за позовом Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року, позов Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000034010/0 від 10 квітня 2009 року в частині визначення ДП «Дарницький вагоноремонтний завод»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 116 239,00 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 42 821,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Дарницький вагоноремонтний завод»3,40 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Дарницький вагоноремонтний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 112/40-10/14294471 від 31 березня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000034010/0 від 10 квітня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 189 005,00 грн. (136 202,00 грн. -основний платіж, 52 803,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості запасних частин до вантажних вагонів, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Трейд-2007»відповідно до договору № 05/08/29/01-Т від 29 травня 2008 року, з підстав його нікчемності.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на пояснення засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Омега-Трейд-2007»громадянки ОСОБА_3, відповідно до яких вона не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, договорів від імені ТОВ «Омега-Трейд-2007»не укладала та будь-яких документів не підписувала.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Омега-Трейд-2007»підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що доводи відповідача про нікчемність договору № 05/08/29/01-Т від 29 травня 2008 року є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірного правочину інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.