Постанова № 28203282, 24.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9874/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смішливої Т.В.

при секретарі: Любімовій Г.Ю.

за участю сторін:

представника позивача: Борисенко О.М. (дов.№ 73/12/12-Н від 17.01.2012);

представник відповідача: не з'явився;

третьої особи: ОСОБА_2

третьої особи: ОСОБА_3 (дов. № 3341-О від 02.12.2012);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити певні дії, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту № 25101346 від 12.03.2011 та № 29775723 від 10.11.2011 в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту № 25101346 від 12.03.2011 в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та постанови про накладення арешту № 29775723 від 10.11.2011 в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.03.2008 між ОСОБА_2 (позичальник) та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 014/0098/82/119254, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у сумі 30000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних з кінцевим строком повернення - 20.03.2018. Згідно даного договору виконання зобов'язань позичальника забезпечується іпотекою - об'єктом нерухомості - будинком загальною площею 92,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, ринковою вартістю 222256,00 грн., що належить позичальнику - ОСОБА_2 на праві власності.

21 березня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку банку об'єкт нерухомості - будинок загальною площею 92,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 21.03.2008 № 014/0098/82/119254.

Позивачем, згідно із витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчужень об'єктів нерухомого майна було встановлено, що на все майно ОСОБА_2 у тому числі на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який є забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/0098/82/119254 від 21.03.2008 до бази даних внесено заборону на відчуження даного майна.

Арешт на все майно, що належить боржнику на праві власності, накладено постановами ВДВС Кам'янобрідського Луганського МУЮ: про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту від 12.03.2011 ВП № 25101346 про стягнення суми боргу на користь ПАТ КБ"ПриватБанк" у розмірі 37756,73 грн., яка винесена на підставі виконавчого листа Кам'янобрідського районного суду м. Луганська № 2-906 від 10.12.2010 щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ КБ"ПриватБанк" у розмірі 37756,73 грн., та про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту ВП № 29775723 від 10.11.2011, яка винесена на підставі виконавчого листа Кам'янобрідського районного суду м. Луганська № 2-1039 від 14.10.2011 щодо стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в солідарному порядку заборгованості на користь ПАТ КБ"ПриватБанк" у розмірі 37751,52 грн.

Позивач вважає, що вищезазначені постанови ВДВС Кам'янобрідського Луганського МУЮ підлягають скасуванню в частині накладення арешту на належне ОСОБА_2 на праві власності майно, а саме житловий будинк загальною площею 92,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який є забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/0098/82/119254 від 21.03.2008, оскільки в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

18 вересня 2012 року ОСОБА_2 Олександріна звернулася до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» із заявою про надання дозволу на добровільну реалізацію заставного майна у якій просила направити кошти, виручені від продажу заставного нерухомого майна, на погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0098/82/119254 від 21.03.2008.

07 грудня 2012 року ОСОБА_2 до Банку надано інформацію, згідно якої на житловий будинок загальною площею 92,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, Кам'янобрідським ВДВС Луганського МУЮ накладено арешт.

Згідно витягу з про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчужень об'єктів нерухомого майна за постановами про відкриття виконавчих проваджень № 29775723 від 10.11.2011 та № 25101346 від 12.03.2011 Кам'янобрідським ВДВС Луганського МУЮ накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2

В порушення вимог ч.4 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем не було повідомлено в установлений термін обтяжувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про накладення обтяжень на майно ОСОБА_2

За таких обставин позивач вважає, що зазначені постанови про відкриття виконавчих проваджень, в частині накладення арешту на належне ОСОБА_2 на праві власності майно, а саме на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, прийняті державним виконавцем, є такими, що порушують право позивача на реалізацію права позачергового задоволення кредитних вимог за рахунок предмета застави шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб, обраний ним на власний розсуд, виходячи з діючого законодавства України та за умов договору іпотеки від 21.03.2008, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

У зв'язку із чим позивач просить суд зобов'язати Кам'янобрідський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції звільнити з під арешту майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2 та перебуває в іпотеці ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про реєстрацію обтяжень належного ОСОБА_2 нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати постанови Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту № 25101346 від 12.03.2011 в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та постанови про накладення арешту № 29775723 від 10.11.2011 в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою суду від 12 грудня 2012 року відкрито провадження у даній справі та залучено до учасі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 та Публічне акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк» в особі Луганської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання двічі не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи ПАТ КБ"ПриватБанк" в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також вважав, що дана справа не підсудна адміністративному суду.

Третья особа ОСОБА_2 позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» код 14305909, є юридичною особою, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 05.11.2009, довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 213406 та статутом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». (а.с. 25, 27, 29)

Згідно п.1.3. Статуту протоколом загальних зборів акціонерів № 36-45 від 14.10.2009 прийнято рішення про зміну найменування Відкритого акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Тобто, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».

У своїй структурі Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» має Луганську обласну дирекцію Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» без права юридичної особи, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 340326 та положенням про Луганську обласну дирекцію Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 25, 26).

Судом встановлено, що 21.03.2008 між ОСОБА_2 (позичальник) та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 014/0098/82/119254, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у сумі 30000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних з кінцевим строком повернення - 20.03.2018. (а.с. 8-13).

Крім того, 21 березня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку банку об'єкт нерухомості - будинок загальною площею 92,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, ринковою вартістю 222256,00 грн. на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/0098/82/119254 від 21.03.2008 (а.с. 14-16).

Згідно пункту 1.2. даного договору предмет іпотеки належить ОСОБА_2 ? частка предмету іпотеки на підставі Договору дарування, посвідченого Першою Луганською державною нотаріальною конторою 01.03.1994 за реєстровим номером 2-1248, та зареєстрованого міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганська 22.03.1994, в реєстровій книзі 283, номер запису 45466, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером. А ще ? часка - на підставі Договору купівлі-продажу частки житлового будинку, що посвідчений 16.08.2006 ОСОБА_6, приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу за реєстровим № 2174 та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером 1507913, та зареєстрованого міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганська 22.08.2006, в реєстровій книзі 283, номер запису 45466, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 15578217.

Відповідно до п.6.3. Договору у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання (зобов'язання за Кредитним договором), забезпеченого цією іпотекою, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що 18 вересня 2012 року ОСОБА_2 Олександріна звернулася до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» із заявою про надання дозволу на добровільну реалізацію заставного майна у якій просила направити кошти, виручені від продажу заставного нерухомого майна, на погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0098/82/119254 від 21.03.2008 (а.с. 17).

ОСОБА_2 07 грудня 2012 року до Банку надано інформацію, згідно якої на житловий будинок загальною площею 92,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, Кам'янобрідським ВДВС Луганського МУЮ накладено арешт (а.с.19).

Постановами ВДВС Кам'янобрідського Луганського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2011 ВП № 25101346 про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 37756,73 грн., яка винесена на підставі виконавчого листа Кам'янобрідського районного суду м. Луганська № 2-906 від 10.12.2010, та про відкриття виконавчого провадження ВП № 29775723 від 10.11.2011 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в солідарному порядку заборгованості на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 37751,52 грн., яка винесено на підставі виконавчого листа Кам'янобрідського районного суду м. Луганська № 2-1039 від 14.10.2011, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 на праві власності, у тому числі на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-21).

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчужень об'єктів нерухомого майна за постановами про відкриття виконавчих проваджень № 29775723 від 10.11.2011 та № 25101346 від 12.03.2011 Кам'янобрідським ВДВС Луганського МУЮ накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 (а.с. 22-23).

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву у відповідності із частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Оскільки адміністративний позов про оскарження постанов Кам'янобрідського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 12 березня 2011 року та від 10 листопада 2011 року про відкриття виконавчих проваджень в частині накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження подано до суду 11 грудня 2012 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції (а.с. 3), суд прийшов до висновку про дотримання публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» строку на оскарження зазначених постанов, встановленого частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних постанов в частині накладення арешту на майно боржника суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження». (далі - Закон № 606). При цьому, з 09 березня 2011 року набрала чинності нова редакція Закону № 606, тому, враховуючи положення ст. 5 КАС України, а також те, що оскаржувані постанови прийнято відповідачем під час дії як старої, так і нової редакції Закону № 606 судом здійснено аналіз норм Закону № 606 в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень.

Згідно із статтею 50 Закону № 606 (в редакції, яка діяла до 09 березня 2011 року) (ст. 52 Закону № 606, в редакції, чинній з 09.03.2011) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем. Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам. Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Статтею 54 Закону № 606 (в редакції, чинній з 09.03.2011) встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Аналогічні положення закріплено у ст. 52 Закону № 606, в редакції, яка діяла до 09 березня 2011 року.

Як вбачається зі службової записки від 07.12.2012, за період з 21.03.2008 до теперішнього часу на адресу Луганської ОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомлень про звернення стягнення на заставне майно ОСОБА_2 для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, з Кам'янобрідського ВДВС Луганського МУЮ на надходило (а.с. 24). Тобто, відповідачем порушено вимоги ст. 54 Закону № 606.

Арешт на майно боржника, відповідно до статті 55 Закону № 606 (в редакції, яка діяла до 09 березня 2011 року), може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

На відміну від вказаної норми ст. 57 Закону № 606 (в редакції, чинній з 09.03.2011) передбачає, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606 (в редакції, чинній з 09.03.2011) за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Тобто, після 09.03.2011 накладення арешту на майно та кошти боржника та заборона їх відчуження здійснюється окремою постановою державного виконавця після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У порушення вказаної норми державним виконавцем Кам'янобрідського ВДВС Луганського МУЮ накладено арешт на все майно, яке належить боржнику ОСОБА_2 постановою про відкриття виконавчого провадження № 29775723 від 10.11.2011. (а.с. 21)

З системного аналізу вищезазначених норм Закону № 606 вбачається, що знаходження майна боржника у заставі не виключає можливості накладення на нього арешту для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Право заставодержателя на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту у разі звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, прямо передбачено частиною 4 статті 52 Закону № 606 (в редакції, яка діяла до 09 березня 2011 року) та ч. 4 ст. 54 Закону № 606 (в редакції, чинній з 09.03.2011).

Тобто, з метою з'ясування правомірності накладення арешту на майно ОСОБА_2, яке є предметом іпотечного договору від 21.03.2008, необхідно встановити чи виникло у позивача право звернення стягнення на вказане майно та чи не перевищує вартість предмета застави заборгованості боржника перед заставодержателем.

Пунктом 6.1 та 6.2 договору іпотеки від 21.03.2008 передбачено, що у разі порушення боргового зобов'язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів.

Як зазначалось раніше, відповідно до п.6.3. Договору іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання (зобов'язання за Кредитним договором), забезпеченого цією іпотекою, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Під час розгляду даної справи судом позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 21.03.2008 станом на 23.10.2012, відповідно до якого ОСОБА_2 має заборгованість за кредитом, відсотками та пені у загальній сумі 44427,29 долірів США, що відповідає гривневому еквіваленту - 355107,34 грн. (а.с. 42-43), а також лист - вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 21.08.2012, направлений на адресу ОСОБА_2, яким ОСОБА_2 також попереджено про можливе примусове звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 44)

У судовому засіданні третя особа - ОСОБА_2 підтвердила, що вона отримала лист Луганської ОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 21.08.2012 та до теперішнього часу не здійснила заходів щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 21.03.2008.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону.

Відповідно до статті 16 вказаного Закону право застави виникає у заставодержателя з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання (стаття 28 Закону України "Про заставу")

У відповідності до вимог статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження, що виникли на підставі договору іпотеки від 21.03.2008, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі заборони відчужень об'єктів нерухомого майна. (а.с. 22)

Згідно із статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Статтею 572 Цивільного Кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 8 ст. 54 Закону № 606, передбачає, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Договір іпотеки між позивачем та ОСОБА_2 укладено 28.03.2008, а оскаржувані постанови Кам'янобрідського ВДВС Луганського МУЮ щодо накладення арешту на все майно ОСОБА_2 прийняті 12.03.2011 (ВП № 25101346) та 10.11.2011 (ВП №29775723). Тобто, договір іпотеки укладено раніше ніж вищезазначені постанови державного виконавця.

Аналізуючи норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що законодавець надає заставодержателю право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 58 Закону України «Про Заставу» передбачено, що якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним судом.

Таким чином суд вважає, що позивач є кредитором з вищим пріоритетом та має переважне право перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації заставленого майна.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач двічі повідомлявся судом про призначені судові засідання у даній справі, однак жодного разу не забезпечив явки свого представника до суду, заперечення та витребувані судом докази не надав.

Оскільки в судовому засіданні встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд, оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування постанов державного виконавця Кам'янобрідського ВДВС Луганського МУЮ від 12.03.2011 ВП № 25101346 та від 10.11.2011 ВП № 29775723 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині накладення арешту та заборони відчуження на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності..

Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне скасувати постанови Кам'янобрідського ВДВС Луганського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2011 ВП № 25101346 про стягнення суми боргу на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 37756,73 грн., яка винесена на підставі виконавчого листа Кам'янобрідського районного суду м. Луганська № 2-906 від 10.12.2010 щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ КБ"ПриватБанк" у розмірі 37756,73 грн., та про відкриття виконавчого провадження ВП № 29775723 від 10.11.2011, яка винесена на підставі виконавчого листа Кам'янобрідського районного суду м. Луганська № 2-1039 від 14.10.2011 щодо стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в солідарному порядку заборгованості на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 37751,52 грн. в частині накладення арешту та заборони відчуження на об'єкт нерухомого майна - на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Скасування у судовому порядку постанов про відкриття виконавчих проваджень № 25101346 від 12.03.2011 та № 29775723 від 10.11.2011 в частині накладення арешту та заборони відчуження на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 автоматично обумовлює обов'язок відповідача за Законом України "Про виконавче провадження" звільнити з під арешту майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 та перебуває в іпотеці ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про реєстрацію обтяжень належного ОСОБА_2 нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є процесом реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії -постанова про накладання арешту . Саме вона має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Луганської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити частково.

Скасувати постанови Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про відкриття виконавчих проваджень № 25101346 від 12.03.2011 та № 29775723 від 10.11.2011 в частині накладення арешту та заборони відчуження на об'єкт нерухомого майна -житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 25 грудня 2012 року.

СуддяТ.В. Смішлива