Постанова № 28203015, 11.12.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року Справа № 2а/0370/3536/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А. Я.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О. К.,

за участю представника позивача Масич І. В.,

представника відповідача Цвілюх Н. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна цукрова група" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська цукрова група" звернулося в суд із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення винесеного Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) № 0000212201 від 27 серпня 2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 45 130 грн. 00 коп.

4 грудня позивачем подано клопотання про заміну позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська цукрова група" на товариство з обмеженою відповідальністю "Західна цукрова група" (далі - ТзОВ "Західна цукрова група"), у зв'язку з допущенням помилки у назві позивача при оформленні адміністративного позову..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту № 2905/22-6/34214795 від 9 серпня 2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Західна цукрова група" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "Євростройтех" (далі - ТзОВ "Євростройтех") за липень 2011 року та правильності формування податкового кредиту за травень 2012 року". Перевіркою встановлено порушення частини першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статі 215, статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ "Західна цукрова група" при отриманні послуг у ТзОВ "Євростройтех" за липень 2011 року та відповідно договір має ознаки нікчемності та є нікчемним - в силу закону; статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит липня 2011 року на суму 45 130 грн. 50 коп., що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ за липень 2011 року на суму 45 130 грн. 50 коп. Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочинів, укладених з ТзОВ "Євростройтех", оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Вказує на правомірність формування товариством податкового кредиту за операціями із ТзОВ "Євростройтех", так як суми ПДВ включені до податкової звітності на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0000212201 від 27 серпня 2012 року.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 22 листопада 2012 року та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту 45 130 грн. 50 коп. за липень 2011 року ПДВ по податковим накладним за правочинами з ТзОВ "Євростройтех". Крім того, під час перевірки не було пред'явлено дорожні листи та товарно-транспортні накладні (ТТН), сертифікати якості, відповідності, за якими можна було б визначити перевізника та які б підтверджували факти передачі вантажу від перевізника замовнику (в присутності якої особи здійснювалося таке передання), страхування вантажу, завантажування та розвантажування вантажу. Посилається на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Судом встановлено, що 9 серпня 2012 року Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Західна цукрова група" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТхОВ "Євростройтех" за липень 2011 року та правильності формування податкового кредиту за травень 2012 року, за результатами якої складено акт за № 2905/22-6/34214795.

Перевіркою встановлено порушення частини першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статі 215, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ "Західна цукрова група" при отриманні послуг у ТзОВ Євростройтех" за липень 2011 року та відповідно договір має ознаки нікчемності та є нікчемним - в силу закону; статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит липня 2011 року на суму 45 130 грн. 50 коп., що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ за липень 2011 року на суму 45 130 грн. 50 коп.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ сформоване податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2012 року за № 0000212201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 45 130 грн. 00 коп.

Висновки податкового органу про завищення ТзОВ "Західна цукрова група" залишку від'ємного значення ПДВ за липень 2011 року по взаємовідносинах з контрагентом ТзОВ "Євростройтех" на суму 45 130 грн. 50 коп. базуються на тому, що правочин, укладений між позивачем та вказаним контрагентом, Луцькою ОДПІ визнаний нікчемним. На підтвердження своїх доводів податковий орган зазначає, що згідно акту позапланової виїзної перевірки № 371/22-00/36844712 від 16 травня 2012 року ТзОВ "Євростройтех" з питань правильності нарахування та сплати ПДВ за період з 1 травня 2011 року по 31 травня 2011 року та за період з 1 липня 2011 року по 31 липня 2011 року встановлено відсутність у підприємств-постачальників ТзОВ "Євростройтех" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у підприємств-постачальників створення правових наслідків.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається із матеріалів справи, 14 липня 2011 року укладено договір з надання логістичних послуг № 1407 між ТзОВ "Західна цукрова група" (замовник) та ТзОВ "Євростройтех" (виконавець), згідно умов якого виконавець зобов'язаний організувати здійснення визначених даним договором послуг, а замовник - прийняти дані послуги та провести їх оплату. Згідно пункту 1.3 договору № 1407 від 14 липня 2011 року, виконавець не є перевізником та не здійснює перевезення вантажу. З метою виконання умов даного Договору виконавець укладає договори по перевезенню вантажу з третіми особами - перевізниками.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії податкових та видаткових накладних, акти прийому-передачі наданих логістичних послуг, оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, що підтверджується випискою за особовим рахунком.

На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Разом з тим, суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного правочину, з огляду на таке.

Частина перша статті 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини другої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини першої статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій з надання логістичних послуг між ТзОВ "Західна цукрова група" та ТзОВ "Євростройтех", отже підприємством правомірно нараховано ПДВ за липень 2011 року в сумі 45 130 грн. 50 коп.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки № 2905/22-6/34214795 від 9 серпня 2012 року висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ТзОВ "Західна цукрова група" та ТзОВ "Євростройтех", не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом завищення позивачем податкового кредиту є необґрунтованим та безпідставним.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового органу. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Отже, на думку суду, позивачем правомірно нараховано ПДВ за липень 2011 року в сумі 45 130 грн. 50 коп., а висновки податкового органу є неправомірними.

Таким чином, адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2012 року за № 0000212201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 45 130 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 27 серпня 2012 року за № 0000212201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна цукрова група" 451 (чотириста п'ятдесят одну) гривню 30 копійок витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк