Постанова № 28202818, 25.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/10510/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Павловського Д.П., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство»Центросталь»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

03 вересня 2012р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська № 0000401504 від 08.08.2012р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 68347грн. та застосування до приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17086,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 03.09.2012р.

Представники сторін не заперечували проти розгляду даної справи у порядку письмового провадження.

У матеріалах справи наявне заперечення на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та яким обґрунтована така позиція.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська складений акт № 1359/152/34884423 від 17.07.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування приватному підприємству «Науково - виробниче підприємство»Центросталь»бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад-грудень 2011 року, січень, квітень 2012 року.

На підставі даного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000401504 від 08.08.2012 року щодо нарахування штрафних санкцій на суму 17086,75 грн.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії повідомлення-рішення № 0000401504 від 08.08.2012 року, акту № 1359/152/34884423 від 17.07.2012р., договору поставки № 31/05 від 31.05.2011 року, податкової накладної від 24.10.2011р., видаткової накладної № 2538 від 24.10.2011р., товарно-транспортної накладної від 24.10.2011р., акту здачі - прийняття робіт № 527 від 24.10.2011р., акту здачі - прийняття робіт № 528 від 24.10.2011р., податкової накладної від 25.10.2011р., видаткової накладної № 2519 від 25.10.2011р., товарно-транспортної накладної від 25.10.2011р., акту здачі - прийняття робіт № 555 від 25.10.2011р., податкової накладної від 23.12.2011р., видаткової накладної № 3566 від 23.12.2011р., товарно-транспортної накладної від 23.12.2011р., акту здачі-приймання № 891 від 23.12.2011р., свідоцтва № 100329480 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Дніпро-сервіс Плюс», договору № 2107 про виконання послуг з препакування від 21.07.2011р., податкової накладної від 31.10.2011р., акту здачі - приймання робіт 3110 від 31.10.2011р., податкової накладної від 28.12.2011р., акту здачі - приймання робіт 2330 від 28.12.2011р, свідоцтва про держреєстрацію від 22.12.2010р., довідки з ЄДРПОУ від 27.07.2011р., свідоцтва № 100326470 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Ружик-70», скарги від 16.08.2012р., кур'єрського повідомлення про отримання від 17.08.2012р., акту № 214/152/3488442 від 04.04.2012 року, банківських виписок.

Таким чином, необхідно зазначити наступне.

Підставами для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало встановлене позаплановою виїзною перевіркою порушення ч. 1 ст. 67 Конституції України, ч. 2 ст.228 Цивільного кодексу України, п. 198.1 та 198.3 ст. 198, п.200.1, 200.3 і 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та пп. 4.6 п. 4 розділу V, п.13 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 року № 197/18935.

ПП НВП «Центросталь»сформовано «сумнівний»податковий кредит жовтня, грудня 2012 року по операціях з придбання ТМЦ, надання послуг на загальну суму ПДВ - 68 347 грн. (в т.ч.: жовтень 2011р. - 48 382 грн., грудень 2011р. - 19 965 грн.), за рахунок включення сум ПДВ з придбання товарів, надання послуг ТОВ «Ружик-70»та ТОВ «Дніпро-сервіс Плюс», які відсутні за юридичною адресою, документально не підтверджують факт транспортування сировини, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, в результаті чого ПП «НВП «Центросталь»в податковому обліку здійснено нікчемний правочин, а саме завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2011 року в сумі 48 382 грн. та за січень 2012 року у сумі 19 965 грн.

Відповідно до Акту перевірки від 17.07.2012 року, нарахування штрафних фінансових санкцій стало посилання ДПІ на завищення податкового кредиту внаслідок проведення господарських операцій з придбання гарту та згару цинку від ТОВ «Дніпро-сервіс Плюс»та послуг з подріблення та перепакування згару та гарту цинку від ТОВ «Ружик-70».

При проведенні перевірки ПП НВП «Центросталь»було надано працівникам ДПІ всю необхідну документацію, всі первинні документи щодо господарської діяльності з ТОВ «Дніпро-сервіс Плюс»та ТОВ «Ружик-70».

Щодо діяльності з ТОВ «Дніпро-сервіс Плюс»: договір поставки № 31/05 від 31.05.2011 року, податкова накладна від 24.10.2011р., видаткова накладна № 2538 від 24.10.2011р., товарно-транспортна накладна від 24.10.2011р., акт здачі-прийняття робіт №527 від 24.10.2011р., акт здачі - прийняття робіт № 528 від 24.10.2011р., податкова накладна від 25.10.2011р., видаткова накладна № 2519 від 25.10.2011р., товарно-транспортна накладна від 25.10.2011р., акт здачі - прийняття робіт № 555 від 25.10.2011р., податкова накладна від 23.12.2011р., видаткова накладна № 3566 від 23.12.2011р., товарно-транспортна накладна від 23.12.2011р., акт здачі-приймання № 891 від 23.12.2011р., свідоцтво № 100329480 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Дніпро-сервіс Плюс».

Щодо діяльності з ТОВ «Ружик-70»: договір № 2107 про виконання послуг з перепакування від 21.07.2011р., податкова накладна від 31.10.2011р., акт здачі-приймання робіт 3110 від 31.10.2011р., податкова накладна від 28.12.2011р., акт здачі-приймання робіт 2330 від 28.12.2011р., свідоцтво про державну реєстрацію від 22.12.2010р., довідка з ЄДРПОУ від 27.07.2011р., свідоцтво № 100326470 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Всі договори, укладені між ПП НВП «Центросталь»та ТОВ «Дніпро-сервіс Плюс», ТОВ «Ружик-70», мали на меті настання реальних наслідків.

Однак, за цих обставин працівниками ДПІ був зроблений висновок, що ПП НВП «Центросталь»навмисно здійснено діяльність з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок операцій з ТОВ «Дніпро-сервіс Плюс»та ТОВ «Ружик-70».

Як зазначено у п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201.1, абз.«а»ст. 200.4 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Товари і послуги отримані від ТОВ «Дніпро-сервіс Плюс»та ТОВ «Ружик-70»призначені для використання у власній господарській діяльності підприємства позивача і були використані в оподатковуваних операціях та в межах власної господарській діяльності. Всі розрахунки з даними підприємствами проводилися у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Отже, правомірність нарахування податкового кредиту підтверджується нормами податкових законів, наведених вище. Крім цього, такий висновок підтверджується нормою п.6.2 Наказу ДПА України «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної»де, зокрема, зазначено, що податкова накладна дає право покупцю (замовнику), зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту відповідних витрат.

ПП НВП «Центросталь»отримало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ і це свідоцтво було предметом перевірки працівників податкової служби. Предметом розгляду перевіряючи були і вищевикладені первинні та інші документи нашого підприємства та його контрагентів.

На час здійснення операції з ТОВ «Дніпро-сервіс Плюс»та ТОВ «Ружик-70»і отримання податкових накладних, останні були зареєстровані державною податковою службою як платники податку на додану вартість, про що свідчать свідоцтва даних підприємств про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, як зазначено в п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Жодним законодавчими актами не передбачений обов'язок платників податків щодо перевірки справжності підписів посадових осіб -контрагентів, дійсності та справжності статутних, облікових та інших документів, що були видані відповідними державними органами, але позивачем було витребувано повний пакет реєстраційних документів ТОВ «Дніпро-сервіс Плюс»та ТОВ «Ружик-70»(в т.ч. свідоцтво ПДВ), виданих державними органами і таких, що підтверджують правомірність проведення угоди по поставці товарів і здійснення відповідних розрахунків.

Відповідно до ч. 2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Документи отримані за даними правочинами мають усі необхідні реквізити та відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та ст.44 ПК України. Перевіркою не встановлена невідповідність жодного з цих документів та не наведено жодного порушення позивачем правил бухгалтерського та податкового обліку. При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки про нікчемність угоди були зроблені не на підставі первинних документів, а з огляду на матеріали перевірки контрагентів, які не мають жодного відношення до бухгалтерського чи податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підприємством позивача було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, в тому числі витребувані підтверджуючі податковий статус контрагента документи, а в ЄДР, інформація в якому презюмується достовірною, було обліковані відповідні дані.

Відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, відсутні будь-які підстави для застосування до позивача фінансових санкцій.

Згідно із ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Обов'язкове визнання недійсним господарського зобов'язання (договору) тільки судом встановлено ст. 207 Господарського кодексу України.

Як випливає з фактичних обставин справи, договір поставки № 31/05 від 31.05.2011 року з ТОВ «Дніпро-сервіс Плюс»та договір № 2107 про виконання послуг з препакування від 21.07.2011р. між ТОВ «Ружик-70»та підприємством позивача судом недійсним не визнавався.

Не належить він і до тих, недійсність яких прямо встановлена законом, отже, це є аргументом щодо неправомірності висновків працівників державної податкової служби, необґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи щодо наявності обставин нікчемності зазначеного договору не випливають з вимог закону. Крім того, застосування наслідків нікчемності договору, відповідно до ст.216 ЦК України, є виключною компетенцією суду.

Таким чином, фактичні обставини господарських правовідносин щодо закупівлі товарів, отримання послуг спростовують висновки, викладені в акті № 1359/152/34884423 від 17.07.2012р. за результатами якого було прийняте оскаржуване рішення.

Крім того, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

ПП НВП «Центросталь»як покупець товарів (робіт, послуг) при придбанні товару зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету, і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не випливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість. Податкове законодавство не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками, з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань, може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Крім того, суд не погоджується з доводами ДПІ про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Чинне законодавство України, не встановлює обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, при проведенні попередньої перевірки працівниками Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, ПП НВП «Центросталь»в квітні 2011 року за вересень - грудень 2011р. та січень 2012р. - перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, порушень встановлено не було. Про, що було складено акт № 214/152/3488442 від 04.04.2012 року.

Дані обставини свідчать про повне дотримання податкового законодавства ПП НВП «Центросталь»за вищевказані періоди.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем, суперечить вимогам чинного законодавства України. Відповідачем не було належним чином доведено правомірність своєї позиції та не підкріплено її належними доказами.

Отже, за вищевикладених підстав, суд доходить висновку щодо доведеності і обґрунтованості позовних вимог та вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська № 0000401504 від 08.08.2012р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 68347грн. та застосування до приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17086,75 грн.

Стягнути на користь приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство» Центросталь» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 47коп. та 170 (сто сімдесят) грн. 88 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський