Постанова № 28202734, 23.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2012 року Справа № 2а-4945/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:

представника позивача -Негоди А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів» до про Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.10.2012 № 0000272202 та 12.10.2012 № 0000302202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 415176 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 361023 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 388099 грн. 50 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення -рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач заперечень проти позову не надав, у судове засідання повторно не з`явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (т. 2 а.с. 40, т. 3 а.с. 60).

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття від відповідача до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами та доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.

Позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з виробництвом продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, сухарів, сухого печива, борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання, оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, цукром, шоколадом і кондитерськими виробами та іншими продуктами харчування.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України серії АА № 635285 та листі від 12.07.2012 № 23-07/2309, який є доповненням до вказаної довідки (т. 1 а.с. 16-18).

Судом встановлено, що у вересні 2012 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів»вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс» за серпень та жовтень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.09.2012 № 633/222/31252267 (далі -акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 187883 грн. 00 коп. і жовтень 2011 року на суму 173140 грн. 00 коп. та валових витрат за ІІІ квартал 2011 року на суму 939414 грн. 00 коп. та ІV квартал 2011 року на суму 865700 грн. 00 коп. у зв`язку з виконанням правочинів з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс» товарів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за серпень і жовтень 2011 року на загальну суму 361023 грн. 00 коп. та податку на прибуток підприємств за III і ІV квартали 2011 року на суму 415176 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 12.10.2012 № 0000272202 та 12.10.2012 № 0000302202, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 541534 грн. 50 коп., з яких: 361023 грн. 00 коп. - за основним платежем; 180511 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 622764 грн. 00 коп., з яких: 415176 грн. 00 коп. - за основним платежем; 207588 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

У свою чергу, порядок адміністрування податком на прибуток підприємств визначено розділом III Податкового кодексу України, положення якого в силу приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу III Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з приписами статті 134 розділу III Податкового кодексу України, об`єктом оприбуткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

При цьому, витратами в силу приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податковим кредитом в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за серпень і жовтень 2011 року на загальну суму 361023 грн. 00 коп. та податку на прибуток підприємств за III і ІV квартали 2011 року у загальному розмірі 415176 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс», що здійснювались ним як постачальником товару.

Відповідач зазначає, що вказана юридична особа має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак її діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом встановлено, що у серпні -жовтні 2011 року позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс»товар, а саме: крупу вівсяну, цукор, пластівці вівсяні, сушку тощо.

Придбання товару здійснювалось позивачем як на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс»договору від 03.10.2011 № 23/11, згідно з умовами якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання поставити позивачу товар за кількістю, асортиментом і ціною, вказаними у видаткових накладних, а позивач зобов'язався прийняти товар і оцінити його вартість, так і за виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс»рахунками-фактурами від 09.08.2011 № 115, 13.08.2011 № 116, 16.08.2011 № 117, 16.08.2011 № 118, 16.08.2011 № 119, 23.08.2011 № 120, 25.08.2011 № 121, 29.08.2011 № 122, 03.10.2011 № 150, 03.10.2011 № 193, 03.10.2011 № 194, 03.10.2011 № 195, 14.10.2011 № 196, 17.10.2011 № 197, 17.10.2011 № 149 та 18.10.2011 № 151, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с.101-116).

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента проводилось шляхом підписання видаткових накладних від 09.08.2011 № 115, 13.08.2011 № 116, 16.08.2011 № 117, 16.08.2011 № 118, 16.08.2011 № 119, 23.08.2011 № 120, 25.08.2011 № 121, 29.08.2011 № 122, 03.10.2011 № 193, 03.10.2011 № 194, 03.10.2011 № 195, 14.10.2011 № 196, 17.10.2011 № 197, 25.10.2011 № 198, 25.10.2011 № 199, 27.10.2011 № 200, 27.10.2011 № 201 та 28.10.2011 № 202 на загальну суму 2166136 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ -361022 грн. 80 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс»виписано наступні податкові накладні: від 09.08.2011 № 7 на суму 131040 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 21840 грн. 00 коп., 13.08.2011 № 9 на суму 267120 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 44520 грн. 00 коп., 16.08.2011 № 10 на суму 137793 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 22965 грн. 60 коп.; від 16.08.2011 № 11 на суму 143186 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 23864 грн. 40 коп., 16.08.2011 № 12 на суму 83008 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 13834 грн. 80 коп. 23.08.2011 № 13 на суму 129175 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 21529 грн. 20 коп., 25.08.2011 № 14 на суму 122572 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 20428 грн. 80 коп.; 29.08.2011 № 18 на суму 113400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 18900 грн. 00 коп., 03.10.2011 № 3 на суму 666 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 111 грн. 00 коп.; 03.10.2011 № 1 на суму 18144 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3024 грн. 00 коп., 03.10.2011 № 2 на суму 102144 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 17024 грн. 00 коп., 14.10.2011 № 13 на суму 15462 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2577 грн. 00 коп., 17.10.2011 № 15 на суму 133920 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 22320 грн. 00 коп., 17.10.2011 № 16 на суму 208000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 34666 грн. 67 коп.; 19.10.2011 № 17 на суму 288000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 48000 грн. 00 коп., 25.10.2011 № 33 на суму 184800 грн. 0 коп., у тому числі ПДВ - 30800 грн. 00 коп., 27.10.2011 № 36 на суму 60504 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -10084 грн. 00 коп. та 27.10.2011 № 37 на суму 27200 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 4533 грн. 33 коп.

Оплату за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс»матеріальні цінності на суму 1992146 грн. 28 коп. проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вказаної юридичної особи, на суму 173990 грн. 52 коп. -шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (т. 3 а.с. 17-59) та актами заліку зустрічних однорідних вимог від 31.10.2011 та 30.11.2011.

Витрати у сумі 1805114 грн. 00 коп., понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів»на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс»товару, та податок на додану вартість у сумі 361022 грн. 80 коп., сплачений у складі його ціни, включені позивачем до валових витрат за ІІІ і ІV квартали 2011 року та до податкового кредиту підприємства за серпень і жовтень 2011 року.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що у ході проведення контролюючого заходу податковим органом не ставилось під сумнів, що складені позивачем та його контрагентом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки тощо відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс»ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальника товару.

Так, згідно відомостей, отриманих відповідачем від Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі м. Києва, на податковому обліку якої перебуває Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс», вказаний суб`єкт господарювання не має достатніх виробничих потужностей, транспортних засобів, працівників, офісних і складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово -господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.

Зважаючи на вказані вище обставини, відповідачем зроблено висновок про те, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс»була направлена виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс»та позивачем, не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Відтак, відповідач вважає, що валові витрати у сумі 1805114 грн. 00 коп. та податковий кредит у сумі 361023 грн. 00 коп. сформовано позивачем за правочином, що фактично не здійснювався, а відтак позивач не мав на меті використовувати придбані матеріальні цінності в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів»з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за вказані звітні періоди, на думку податкового органу, підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Таким чином, понесені підприємством витрати можуть бути віднесені до витрат підприємства для зменшення його доходу в цілях оподаткування податком на прибуток за умови дотримання вимог статей 138, 140-141 Податкового кодексу України та за відсутності перешкод, визначених статтею 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарської операції з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, актами заліку зустрічних однорідних вимог тощо, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку -юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що у період виконання вказаних вище господарських зобов`язань Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс»було зареєстровано як платник податку на додану вартість, контрагент позивача у цей період не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, видаткових і податкових накладних, рахунків-фактур, є підставою для відображення показників валових витрат та податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося судом вище, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальника послуг.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання послуг за господарською операцією, вчиненою позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс», за результатами здійснення якої Товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів» сформовано валові витрати та податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу товарів з боку наведеного вище контрагента та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Про отримання позивачем товару свідчать також докази його прийняття, подальшого зберігання, використання та реалізації, а саме: складені сторонами правочинів видаткові накладні, які містять повну інформацію про товари, їх кількісне та вартісне вираження, товарно-транспортні накладні, реєстр виданих довіреностей, калькуляції вартості виробництва продукції тощо.

Подальший продаж вказаного товару ПП «Самсон-М», ТОВ «Кондитерська фабрика «Десна», ЗАТ «Ритейлінгова компанія Євротек», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «БМБ Бленд», ТОВ «Мегамаркет», Підприємству з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна»та іншим суб`єктам господарювання підтверджуються видатковими та податковими накладними, складеними позивачем на підтвердження виконання власних зобов`язань за умовами договорів поставки.

Вказані вище первинні документи у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих матеріальних активів з метою їх подальшого постачання, що у свою чергу підтверджує товарність наведених вище операцій.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, сухарів, сухого печива, борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, цукром, шоколадом і кондитерськими виробами та іншими продуктами харчування.

Водночас, згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 304444, до видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс»відноситься неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс»товару, з урахуванням видів його економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Відсутність у контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс»достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, транспортних та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядні договори, договори поставки, оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб контрагента позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Колосс», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму валових витрат та податкового кредиту, заявлену позивачем, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за III і ІV квартали 2011 року та податку на додану вартість за серпень і жовтень 2011 року.

За таких обставин, податкові повідомлення -рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.10.2012 № 0000272202 та 12.10.2012 № 0000302202, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 541534 грн. 50 коп., з яких: 361023 грн. 00 коп. - за основним платежем; 180511 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 622764 грн. 00 коп., з яких: 415176 грн. 00 коп. - за основним платежем; 207588 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представником позивача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2146 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.10.2012 № 0000272202 та 12.10.2012 № 0000302202, - визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 28 листопада 2012 року.