Ухвала суду № 28202457, 18.12.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні адміністративного позову

18 грудня 2012 р.Справа № 2а-13456/12/0170/15

(о 11:30)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Ремянніков Д.В.

від відповідача - Крекотинь Г.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" про забезпечення адміністративного позову по адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим"

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим №1188 від 26 листопада 2012 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Атан-Крим».

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний наказ був прийнятий з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки документи та пояснення до податкового органу раніше направлялися та були предметом перевірки податковим органом, за результатом якої складена довідка та не встановлено будь-яких порушень податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дайнова» за період лютий - травень 2011 р. Крім того, період лютий - травень 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Дайнова» був охоплений плановою виїзною перевіркою, в ході якої також не встановлено порушень податкового законодавства по операціям з вказаним контрагентом. Позивач вказує, що пп. 78.1.12 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України передбачена єдина підстава для проведення повторної документальної позапланової виїзної перевірки, яка проводиться виключно податковим органом вищого рівня, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня розпочато службове розслідування.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.12.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 18.12.2012 р.

18.12.2012 р. від позивача надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в порядку ст. 117 КАС України, в якому він просить заборонити Феодосійській об'єднаній державній податковій інспекції в АР Крим ДПС вчиняти дії, а саме винесення й надсилання поштою на адресу ТОВ "Атан - Крим", або вручення його посадовим особам податкових повідомлень - рішень за висновками акту № 2075/22-304/32085677 від 10.12.2012р. до набрання чинності судовим рішенням по адміністративній справі №13456/12/0170/15.

Вказане клопотання мотивоване тим, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову можливо настання негативних наслідків та порушення прав позивача, оскільки за результатом перевірки посадовою особою податкового органу був складений акт перевірки, в якому визнаний правочин між ТОВ "Атан - Крим" та ТОВ "Дайнова" нікчемним та зроблений висновок про заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1282206,36 грн. та заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1548516 грн., що, відповідно до норм Податкового кодексу України, є наслідком прийняття податкових повідомлень-рішень, які у подальшому створюватиме протиправні економічні наслідки для господарської діяльності позивача. Крім того, позивач зазначає, що на даний час вже лунають погрози про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб підприємства.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 18.12.2012 р., наполягав на задоволенні заявленого клопотання у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що прийняття податкових повідомлень - рішень за результатом проведеної перевірки відноситься до повноважень податкового органу та позивач не позбавлений права оскаржувати їх в адміністративному або судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КАС України суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Зі змісту наведеної норми слідує, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Способом забезпечення позову процесуальний закон визначає зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень або заборону вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

В розумінні наведеної норми закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення

Суд зауважує, що заявником не наведено обґрунтованих доказів в підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, та захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Водночас, суд звертає увагу позивача, що спосіб забезпечення позову має бути співрозмірним заявленим позовним вимогам та має бути пов'язаним з предметом позову.

Як вбачається з клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, останнє обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з проведеною перевіркою та висновками, викладеними в акті перевірки, за результатом якої будуть прийняті податкові повідомлення-рішення. Разом з тим предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу. Отже, суд робить висновок, що предмет спору не пов'язаний з способом забезпечення позову, визначений позивачем, та не співрозмірний з заявленими позовними вимогами, оскільки позивач не оскаржує дії, пов'язані з проведенням перевірки та складанням акту перевірки.

Суд також зазначає, що заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та такі заходи не можуть вирішувати спірні відносини по суті, в тому числі, ті правовідносини, які не є предметом судового розгляду.

Відповідно до 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Отже прийняття податкового повідомлення - рішення, яким контролюючий орган збільшує суму грошового зобов'язання у разі встановлення порушень податкового законодавства з боку платника податків відноситься до виключної компетенції податкового органу, та у суду відсутні повноваження щодо втручання в імперативні повноваження податкового органу.

Суд також звертає увагу позивача, що відповідно до п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Аналогічна норма містилася в Законі.

Підпунктом 56.17.1. пункту 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Згідно пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Відповідно до пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Пунктом 56.18 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, платник податків не позбавлений права оскаржити податкові повідомлення - рішення в адміністративному або судовому порядку, та у разі такого оскарження у встановлені строки, відсутні будь-які наслідки для платника податків, пов'язані з примусовим стягненням грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом за результатом проведеної перевірки.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.12.2012р., були оголошені вступна та резолютивна частини ухвали. Відповідно до ст. 160 КАСУ ухвалу складено у повному обсязі 24.12.2012р.

На підставі викладеного, керуючись ст.117,118,160,165 КАСУ, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим протягом 5 днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.