Постанова № 28191731, 18.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10748/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В., Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Кобилінського Б.О., представника відповідача Адамчук К.С., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консерела Україна»на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерела Україна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Консерела України»з позовом (з урахуванням зміни позовних вимог) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2012 № 0001932303, від 10.07.2012 № 0004542290, № 0004552290.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 року у адміністративному позові відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 року та прийняти нову про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерела України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено Акт № 293/2303/35946223, в якому встановлені наступні порушення:

- п.п.5.1. п.п.5.3.9 пп.5.3, п.п.5.9. ст. 5, п.п.11.2.3 п. 11.2. ст. 11, пункту 22.4 ЗУ «про оподаткування прибутку підприємств», п.7 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень», п.3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1662349 грн, у тому числі за рік 2009 в сумі 626081 грн, за 2 квартал 2011 року в сумі 309985 грн, за 2-3 квартал 2011 року в сумі 1106266 грн, за 2-4 квартали 2011 року в сумі 1036268 грн.

- п.п. 5.1. п.п. 5.3.9 п.п. 5.3, п.п. 5.9., ст. 5 , п.п.11.2.3, п.11.2, ст. 11, пункту 22.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 7 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень», п. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України , в результаті чого завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі (-) 4973649 грн, у тому числі за 1 квартал 2010 року на суму (-)209142 грн., за 1 квартал 2011 року на суму (-) 2312975 грн, за 2 квартал 2011 року на суму (-)2660674 грн.

- п.п.7.4.1., п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 44730 грн, у т.ч. за грудень 2010 року у сумі 44730 грн.

- п.п.8.1.1 п.8.1. ст. 8, п.п.9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п. 19.2. «а»ст.19 ЗУ від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 405, 00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 27.03.2012р. № 0001942303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 662 349,00 грн і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 156 520,00 грн; від 27.03.2012 р. № 0001952303, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 973 649,00 грн; від 27.03.2012 р. № 0001932303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44730,00 грн і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11 183,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження повідомлення-рішення оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.03.12 №№ 0001942303, 0001952303 скасовані в частині визначення перевіркою податку на прибуток та завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком па прибуток за рахунок зменшення показників рядку 04.9 декларацій з податку на прибуток за І квартал 2011 року та рядку 06.6 Декларацій з податку на прибуток за II квартал та ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 347 699 грн., a оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.03.12 № 0001932303 - залишено без змін.

За результатами розгляду первинної скарги від 11.06.2012 р., відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.07.2012 р. № 0004552290, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 278 251,00 грн.; від 10.07.2012 р. № 0004542290, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 582 378,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 156 520,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові дійшов висновку, що дійсно мають місце порушення позивачем податкового законодавства, які встановлені в акті перевірки податковим органом, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що в п. 3.1.2 Акту перевірки вказано, що підприємство в IV кварталі 2009 року включило в валові витрати передплати фізичним особам -неплатникам податку на прибуток в сумі 281 040 грн. За результатами перевірки не вказано, що в наступних періодах (в момент оприбуткування послуг, робіт) підприємство повинно було дані суми включити в валові витрати: 1 кварталу 2010 року - 166 458 грн; 2 кварталу 2010 року - 14 326 грн; 3 кварталу 2010 року - 100 256 грн.

Апелянт вказує, що в 1 кварталі 2010 року розбіжності валових витрат по даним перевірки та даним декларації позивача складають суму в розмірі 1 223 168 грн. дана сума складає суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього періоду 2009 року в сумі 209 142 грн завищення по частині матеріальних витрат згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в сумі 1 014 026 грн.

Апелянт наводить перелік фізичних осіб та періоди, в яких відбулося включення до валових витрат передоплати та оприбуткування послуг, узагальнюючи інформацію у вигляді такої таблиці.

КонтрагентСума, грнПеріод включення в валові витратиПеріод оприбуткування послугиОСОБА_510 000IV квартал 2009 р.III квартал 2010 р.ОСОБА_653 156IV квартал 2009 р.І квартал 2010 р.ОСОБА_4113 302IV квартал 2009 р.І квартал 2010 р.ОСОБА_742 020IV квартал 2009 р.III квартал 2010 р.ОСОБА_817 600IV квартал 2009 р.III квартал 2010 р.ОСОБА_912 000IV квартал 2009 р.III квартал 2010 р.ОСОБА_1018 636IV квартал 2009 р.III квартал 2010 р.ОСОБА_1114 326IV квартал 2009 р.II квартал 2010 р.Всього281 040 Таким чином, вважає позивач, перевіркою за І квартал 2010 року в валові витрати не були включені суми по фізичним особам ОСОБА_6 - 53 156 грн та ОСОБА_4 - 113 302 грн, в II кварталі 2010 року не були включені витрати в сумі 14 326 грн, в III кварталі 2010 року не були включені витрати в сумі 100 256 грн.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком апелянта в цій частині, зважаючи на таке.

Згідно з п.п. 11.2.3. п. 11.2 ст 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно з матеріалами справи оприбуткування послуг від фізичних осіб-підприємців підтверджується наступними документами: Акт № ОУ-0011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.12.2009 року, Накладна № ВМ 12716 від 02.12.2009 року, Видаткова накладна № 131 від 18.12.2009 року, Акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000014 від 07.10.2009 року, Акт № ОУ-0000013 від 30.09.2009 року, Акт надання послуг б/н від 04.12.2009, Акт здачі-прийому по (договору) рахунку №45 від 07.12.2009 року, Акт здачі-прийому по (договору) рахунку №38 від 22.11.2009 року, Акт здачі-прийому по (договору) рахунку №42 від 27.11.2009 року, Акт здачі-прийому по (договору) рахунку №36 від 06.11.2009 року, Акт здачі-прийому по (договору) рахунку №22 від 29.10.2009 року, Акт здачі-прийому по (договору) рахунку №28 від 17.10.2009 року, Акт надання послуг б/н від 04.12.2009 року, Акт надання послуг б/н від 04.12.2009 року.

Таким чином, зважаючи на викладені норми та дати фактичного отримання послуг згідно з наведеними документами, позивачу необхідно було включити зазначені суми до витрат за податковим обліком в період фактичного отримання послуг згідно із зазначеними документами, тобто, не в 4 кварталі 2009 року, а в 1, 2 та 3 кварталах 2010 року.

А отже, податковий орган правомірно зазначив про порушення позивачем п. 11.2.3. п. 11.2 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»в Акті перевірки.

Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на неправомірність встановлення завищення доходу від операційної діяльності податковим органом у сумі 12 405 023 грн, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

До набрання чинності Податкового кодексу України формування валових доходів в податковому обліку здійснювалося згідно з п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 11.3 ст. 11 зазначеного Закону визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З 01.04.2011 року набрали чинності положення Розділу III Податкового кодексу України, зокрема, ст. 137 щодо порядку визнання доходів.

Згідно з п. 137.1. ст.137 ПКУ дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Разом з тим відповідно до п.7 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування. Витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у разі якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Як зазначано в Акті перевірки, станом на 01.04.2011 року по рахунку 6811 «Розрахунки авансами одержаними» підприємством віднесено в податковому обліку до доходів вартість товарів (робіт, послуг) у вигляді авансів (передплати) в сумі 17 021 921 грн та в 2 кварталі 2011 року визначено доходи щодо товарів (робіт, послуг) попередньо оплачених та віднесених до доходів в сумі 12 405 023 грн.

Враховуючи наведене, податковий орган правомірно вказав на порушення позивачем п.7 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу в частині завищення доходу від операційної діяльності, а саме віднесення до доходів отриманої передоплати.

Водночас щодо посилань позивача в апеляційній скарзі 04.04.2011 року на те, що він повернув ТОВ «Наразі»кошти в сумі 200 000,00 грн (з ПДВ), ТОВ «Данафес»- в сумі 370 000,00 грн (з ПДВ), що підтверджується виписками банку (а.с.209-211, том 1), в 4 кварталі 2011 року повернув 2084495,20 грн(з ПДВ) -ТОВ «Новус Україна», а тому податковий орган зобов'язаний був врахувати цю обставину під час сторнування записів, суд зазначає таке.

Для підтвердження зазначених обставин необхідно детально проаналізувати суми отриманих позивачем передоплат та повернення коштів на основі первинних документів та реєстрів синтетичного обліку. Однак, позивач на підтвердження правомірності заяв щодо неврахування під час перевірки повернення коштів від ТОВ «Наразі»в сумі 200 000,00 грн (з ПДВ), ТОВ «Данафес»- в сумі 370 000,00 грн(з ПДВ), ТОВ «Новус Україна» - 2084495,20 грн(з ПДВ), не надав суду належних документів, що дали б змогу з'ясувати неправомірність дій податкового органу. Варто додати, що суд неодноразово надавав можливість позивачу подати документи на підтвердження своєї позиції.

Що стосується посилання позивача на неправомірне визначення в Акті податковим органом приросту/убутку запасів у незавершеному виробництві, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до п. 1 статті II Договору генерального підряду № 10-04/09 від 29.04.2009 року Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами, із свого матеріалу, використовуючи свій досвід і знання, дотримуючись встановленого Договором порядку фінансування виконати комплекс робіт на об'єкті: здійснити збір даних, що необхідні для проектування, виконати проектні роботи, виготовити проект і його погодити, отримати всі необхідні дозволи на проведення робіт на об'єкті; належним чином, якісно і в установлені строки виконати будівництво об'єкта та благоустрій території.

Тобто, згідно з укладеним Договором позивач виконував будівельні роботи з використанням свого матеріалу. Беручи це до уваги, право власності на будівельні матеріали належало позивачу.

Таким чином, враховуючи наведене, позивач зобов'язаний був перераховувати наприкінці звітного періоду приріст/убуток запасів відповідно до п. 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що податковий орган правомірно зазначив в Акті перевірки про завищення валових витрат за перший квартал 2010 року в розмірі 1 014 026 грн, за 1 півріччя 2010 року в сумі 88 097 грн; заниження валових витрат за 2010 рік в сумі 1 453 966 грн, за 1 квартал 2011 року в розмірі 866 454 грн.

Щодо виявлених контролюючим органом порушень п.п.7.4.1., п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 44730 грн, у т.ч. за грудень 2010 року у сумі 44730 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідач в Акті перевірки зазначає про те, що укладений правочин між ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «ТБС»та ТОВ «Консерела Україна»є нікчемним, оскільки під час перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва виявлено, що правочини, укладені ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «ТБС»зі своїми контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Однак, на вимогу суду, позивач надав у судове засідання документи, зокрема, Договір генерального підряду № 10-04/09 від 29.04.2009 року(а.с. 30, том 2), Договір підряду № 4051709001 від 23.09.2010 року, довідки про вартість виконана них будівельних робіт, акти прийому виконаних будівельних робіт, Сертифікат серії ТП 16411036222 від 18.08.2011(а.с. 91, том 2), Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.12.2011 року: нежитлової будівлі, будівлі торгового комплексу з паркінгом за адресою: м. Тернопіль, вул. Перля Й. (провулок Островського), будинок 3. (а.с. 92, том 2).

З поданих документів вбачається факт вчинення господарських операцій -виконання будівельних робіт ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «ТБС», а тому суд апеляційної інстанції погоджується з позивачем, що податкове повідомлення-рішення № 0001932303 від 27.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 55913 грн прийняте неправомірно.

Водночас щодо зазначення в Акті перевірки як беззаперечних доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення щодо неправомірності формування податкового кредиту в сумі 44 730 грн, зібраної інформації ДПІ у Києво-Святошинському районі під час проведення перевірки ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «ТБС», то суд зазначає наступне.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Разом з тим, викладені в Акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

Що стосується встановленого перевіркою неправомірного включення, на думку податкового органу, до декларації про прибуток за 2 квартал 2011 року збитків, що виникли у 2010 році (з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги від 11.06.2012 року № 4586/7/12-114), то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон №334/94) було встановлено, що, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених п.22.4 ст. 22 Закону №334/94, відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст.6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом (абзац 2).

З 01.04.2011 року набрав чинності розділ ІІІ ПК України, яким врегульовуються питання оподаткування податком на прибуток підприємств (п. 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК).

Згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року повинен здійснюватися відповідно до зазначених вище вимог п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону №334/94, якими було прямо передбачено включення до валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, без обмежень.

Пунктом 150.1 ст. 150 ПК України передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011 року;

розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, згідно наведених законодавчих положень та в контексті фактичних обставин даної справи розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в обов'язковому порядку здійснюється з урахуванням 100 відсотків від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010 році, включеного в склад валових витрат в І кварталі 2011 року.

У разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення в повному обсязі підлягає включенню платником до витрат ІІ календарного кварталу 2011 року та враховується ним в результатах наступних податкових періодів 2011 року (ІІ, ІІ і ІІІ квартали, ІІ-IV квартали) у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Дана правова позиція викладена також Державною податковою службою України в Наказі № 575 від 05.07.2012 року "Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток".

Аналізуючи податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, 1 квартал 2011 рік, 2 квартал 2011 року та результати розгляду рішення первинної скарги від 11.06.2012 № 3455/10/12-114, суд дійшов висновку, що податковий орган при прийнятті податкового повідомлення рішення № 0004552290 від 10.07.2012 року врахував суму збитків за 2010 рік, яка підлягає включенню до 1 та 2 кварталу 2011 року, а тому підстав для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Таким чином, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вважає, що податковий орган невірно визначив заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44 730 грн за грудень 2010 року, оскільки факт надання послуг ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «ТБС»позивачу підтверджується поданими документами, зокрема, первинними документами, укладеним Договором підряду № 4051709001 від 23.09.2010 року, а також документом, що свідчить про завершення будівництва - Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, а саме: постанову суду першої інстанції скасувати частково, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 0001932303 від 27.03.2012 року в сумі 55913 грн. В решті постанову суду окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консерела Україна»задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 року скасувати частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 0001932303 від 27.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55913 грн, у тому числі: за основним платежем - 44730 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -11183 грн.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.