Ухвала суду № 28187744, 28.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р.справа № 2а-0870/7652/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Бідник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року у справі №2а-0870/7652/11 за позовом ОСОБА_1 до про Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області визнання вимоги про сплату боргу від 01.07.2011 №Ф205 протиправною та зобов'язання списання боргу,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області (далі по тексту -відповідач), в якому просив визнати вимогу відповідача від 01.07.2011 №Ф205 про сплату заборгованості по страхових внесках протиправною; зобов'язати відповідача відкликати з відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області вимогу відповідача від 01.07.2011 №Ф205 про сплату заборгованості по страхових внесках; зобов'язати відповідача списати заборгованість по страхових внесках, яка виникла у позивача перед Пенсійним фондом України за 2010 рік. (а.с.3)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/7652/11. ( а.с. 1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, зазначив, що вимога УПФУ в м. Мелітополі від 11.07.2011 №Ф205 зі сплати страхових внесків є неправомірною, оскільки відповідно до змін, внесених 07.07.2011 до абзацу 3 ч.15 ст.106 Закону №1058-ІV, нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій та інше, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню. Відповідач по справі мав списати заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1288,80 грн. з позивача та не направляти вимогу про сплату боргу до відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області для примусового виконання.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року у справі №2а-0870/7652/11 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. (суддя -Шара І.В.) (а.с.29-31)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що вимога УПФУ в м. Мелітополі від 11.07.2011 №Ф205 була винесена щодо сплати недоїмки (основної суми боргу), з урахуванням часткової сплати в розмірі 1 288,80 грн. без нарахування сум фінансових санкцій, а тому на заборгованість позивача зміни, внесені абз.3 ч.15 ст. 106 Закону №1058-IV не поширюються, а тому вказана вимога є правомірною, а заборгованість списанню не підлягає. Законодавством не передбачені повноваження суду щодо відкликання вимог про сплату боргу з примусового виконання відділом державної виконавчої служби, тому що вказані правовідносини виходять за межі поданого позову та регулюються законодавством з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.

Позивач -ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2011 по справі № 2а-0870/7652/11 та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.(а.с.34-35)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що нараховані органами Пенсійного фонду України суми, зазначені в абзаці другому 15 частини ЗУ N 1058-ІУ, та не сплачені фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

23 листопада 2012 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№257958/12 надійшло клопотання Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області про процесуальне правонаступництво, в якому зазначена особа просить замінити Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області на Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області. Також заявником вказаного клопотання надані заперечення на апеляційну скаргу позивача за вх.№257957/12, в яких він просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

У судовому засіданні, розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів, з урахуванням положень ст. 55 КАС України, ухвалила здійснити процесуальне правонаступництво у даній адміністративній справі, а саме замінити Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області на його правонаступника - Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області.

Позивач та відповідач про час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили, з заявами про розгляд справи за їх обов'язкової участі не зверталися.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників зазначених сторін.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06.01.2004 року за № 64/8663.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 15 вересня 2008 року зареєстрований виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно до вимог Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»позивач надав відповідачу звіт за 2010 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в якому самостійно визначив суму нарахованих внесків в загальному розмірі 2296,80 грн., з яких ним було частково сплачено 1008,00 грн. (відрахування 42% з єдиного податку).

Відповідачем, у зв'язку з неповною сплатою позивачем страхових внесків, на адресу позивача поштою була надіслана вимога про сплату боргу від 01 липня 2011 року №Ф205 на суму 1288,80 грн. Вказану вимогу позивач отримав 13 липня 2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки у добровільному порядку позивач заборгованість в повному обсязі не сплатив, вимога від 01 липня 2011 року №Ф205 була направлена відповідачем до примусового виконання на адресу відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області.

Відповідно до п.1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (далі по тексту - Положення про управління Пенсійного фонду), управління у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

У ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»зазначено, що платниками збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальниками є роботодавці, інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 3 ст. 15 зазначеного вище Закону передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески. Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за звітний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом у даному разі є календарний місяць. Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Сплата страхових внесків здійснюється у строки визначені ч. 6 ст. 20 Закону - щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків ( далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату ( ч.ч. 2 і 3 ст. 106 Закону).

Згідно з нормами абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV, у випадку, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10-ти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10-ти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

З матеріалів справи вбачається, що несплачена позивачем сума страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 1288,80 грн.

Відповідно до п. 8.2. Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06.01.2004 року за № 64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів з дня її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до матеріалів справи, 13 липня 2011 року позивачем було отримано вимогу відповідача від 11.07.2011 №Ф205 про сплату заборгованості, проте у визначені законом строки борг сплачено не було, після чого відповідач направив вказану вимогу для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

Законом України від 07.07.2011 №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності 06.08.2011 (Газета «Голос України»від 05.08.2011 №144), було внесено зміни до Закону №1058-IV, а саме частину п'ятнадцяту статті 106 було доповнено абзацами другим та третім наступного змісту:

«Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.»

Колегія суддів вважає, що оскільки вимога відповідача від 11 липня 2011 року №Ф205 була винесена щодо сплати недоїмки (основної суми боргу), з урахуванням часткової сплати в розмірі 1 288,80 грн. без нарахування сум фінансових санкцій, тому на заборгованість позивача зміни, внесені до абз.3 ч.15 ст. 106 Закону №1058-IV, не поширюються.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимоги позивача відносно зобов'язання відповідача щодо відкликання з відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області вимоги відповідача від 01.07.2011 №Ф205 про сплату заборгованості по страхових внесках не підлягають задоволенню через відсутність повноважень суду щодо відкликання вимог про сплату боргу з примусового виконання відділом державної виконавчої служби, так як вказані правовідносини виходять за межі поданого позову та регулюються законодавством з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції від 21 червня 2011 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року у справі №2а-0870/7652/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу -з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 03 грудня 2012 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна