Рішення № 28187139, 25.12.2012, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"25" грудня 2012 р.

2024/2-1008/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гримайло А.М.

при секретарі Смородській М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Другої Харківської Державної нотаріальної контори про встановлення порядку користування та виділення в натурі ? частки земельної ділянки, що знаходиться у спільній власності та зобов'язання внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом -

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила визначити за її матір'ю ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ? частку у спільному майні -земельної ділянки площею 0,0819 га, розташованої по АДРЕСА_1; внести відповідні зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом та встановити порядок користування зазначеною земельною ділянкою між нею та відповідачем.

04 липня 2011 року позовні вимоги були уточнені. Позивач просить встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 між нею та відповідачем; виділити їй в натурі ? частку у спільному майні, а саме -у зазначеній земельній ділянці, яка належала на праві спільної власності її померлій матері ОСОБА_4 та відповідачу ОСОБА_5 з урахуванням встановленого порядку користування та зобов'язати Другу Харківську державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом та включити до складу спадкового майна виділену в натурі ? частку у спільному майні.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 квітня 2009 року їй належить ? частина житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року . Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку від 19 квітня 2004 року її мати ОСОБА_4 та відповідач по справі є співвласниками земельної ділянки площею 0,0819 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Однак, належна їй, як спадкоємиці, частка земельної ділянки, до свідоцтва про право власності включена не була, оскільки не виділена в натурі частка померлої матері у земельній ділянці, що перебуває спільній власності. Згідно експлікації земельної ділянки з 0,0818 га перебуває: під житловим будинком з господарськими будівлями 0, 0289 га, під садом 0, 0372 га, під доріжками та в'їздом -0,0046 га. При цьому, будівля розташована на земельній ділянці таким чином, що обидва входи співвласників будинку до житлових приміщень знаходяться з внутрішньої сторони двору, а прохід у двір один. Тобто, щоб їй потрапити у свій двір через в'їздні ворота, необхідно пройти повз входу та частини будівлі відповідача, тому цю частину подвір'я неможливо відокремити у чиюсь власністю. Однак, зачепивши зазначену ділянку, відповідачем самочинно був збудований гараж, який унеможливлює її потрапляння на своє подвір'я на автомобілі, тож вона вимушена терпіти такі перепони, які доставляють їй певні незручності -свій автомобіль вона вимушена залишати на вулиці. Тож просить визначити порядок

користування за другим варіантом судової земельно-технічної експертизи № 02 від 29 жовтня 2011 року, а саме: у користування її та відповідача виділити спільне подвір'я № І площею 103 кв. м, а залишок 716 кв. м поділити порівну, по 358 кв.м кожному; виділити їй земельну ділянку № ІІ з боку домоволодіння АДРЕСА_2 площею 358 кв. м.; відповідачу ОСОБА_2 виділити земельну ділянку № ІІІ під житловим будинком та навколо нього площею 153 кв.м та земельну ділянку № ІІІа під надвірними будівлями, спорудами та садом з боку домоволодіння АДРЕСА_3 площею 205 кв.м., при цьому відповідачу необхідно розібрати частину стіни самочинного гаражу літ. «Н»для можливості заїзду їй на виділену їй частину земельної ділянки; а також внести відповідні зміни у свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

У судовому засіданні позивач та її представник повністю підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання з'явилися, позовні вимоги не визнали та надали пояснення, що дійсно житловий будинок АДРЕСА_1 належить на справі спільної часткової власності йому та позивачу по справі -по ? частці кожному з них. Цей будинок розташований на земельній ділянці площею 0, 0819 га, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку від 19 квітня 2004 року. Проте, 02 листопада 1988 року між ним та колишніми власниками частки будинку, належній позивачу ОСОБА_6, - ОСОБА_7 та ОСОБА_4 був укладений договір про учасників спільної часткової власності на житловий будинок про встановлення порядку користування конкретними частинами будинку та надвірними будівлями, посвідчений Другою Харківською державною нотаріальної конторою та зареєстрований у Харківському міському бюро технічної інвентаризації, де порядок користування визначений вже з урахуванням самочинно побудованого гаражу. Тобто, колишніх співвласників повністю задовольняло наявність гаражу та існуючий прохід до належних їм частин домоволодіння. При цьому, успадкувавши частину домоволодіння, позивач отримала право власності й на земельну ділянку, яка необхідна для його обслуговування. Однак, за нормою закону право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Позивач же, не маючи посвідченого права власності, намагається змінити цільове призначення частини земельної ділянки за рахунок саду збільшити двір для проїзду автотранспорту, хоча у зазначеному Державному акту розмір та цільове призначення земельних ділянок чітко визначені. Крім цього, вимога позивача про визнання права власності на користь померлої особи -її матері, суперечить вимогам чинного законодавства, тобто з такими вимогами підстав звернутися до суду з цим позовом не має, так саме як й не має права змінювати цільове призначення земельної ділянки, оскільки вона не є її власником. Вимоги ж щодо внесення змін про свідоцтво про справо власності за законом взагалі не можуть бути пред'явлені до нього. Таким чином. Підстави для задоволення позову відсутні.

Представник відповідача -Другої Харківської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, надав заяву, у якій справу просить розглядати без їх участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачу, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про права на спадщину за законом від 07 квітня 2009 року, посвідченого Державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори Гончаренко Л.А. та зареєстрованим за номером 3-288 належить ? частина житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Інша ? частина житлового будинку з надвірними будівлями належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 03 вересня 1982 року, посвідченого Другою Харківською Державної нотаріальною конторою та зареєстрованому за реєстровим номером 2-1907.

Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0, 0819 га.

Згідно Державному акту на право власності на земельну ділянку серії ХР номер 9072921 на підставі рішення ХVІІ сесії ХХІVІ скликання Харківської міської Ради від 19 листопада 2003 року № 234/03, померла мати позивача ОСОБА_4 разом з відповідачем ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 0. 0819 га, розташованої по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 квітня 2009 року, виданого Другою Харківської державною нотаріальною конторою та зареєстрованого за номером 3-288 в реєстрі позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину.

Згідно ст.. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст.. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Отже, суд визнає право позивача на визначення та виділ в натурі її частки у спільному майні після прийняття спадщини.

За нормами ст.. 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ст.. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна право спальної часткової власності припиняється.

Згідно ч.ч. 4 та 5 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом абро не встановлено судом.

З наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що сторони є співвласниками земельної ділянки площею 0, 0819 га, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 згідно Державному акту про право власності на земельну ділянку від 19 листопада 2003 року № 234/03, їх частки є рівним.

У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляду цивільних справ»роз'яснено, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі й тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їх часток у спільній власності на будинок, суд у випадках, коли жилий будинок було поділено в натурі, бере відповідно до ст.. 88 ЗК України до уваги цю угоду при вирішенні спорів між ними. Якщо до вирішення судом спору земельна ділянка перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру його частки у будинку на час виникнення права спільної часткової власності. Якщо при вирішенні спору суд встановить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав не має, він ухвалює рішення про встановлення такого порядку. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним нормам.

У судовому засіданні встановлено та визнано сторонами, що за договором від 02 листопада 1988 року, посвідченим Другою Харківською державною нотаріальною конторою та зареєстрованим у реєстрі за номером 1-4008 учасників спільної часткової власності на жилий будинок про встановлення порядку користування конкретними частинами будинку та надвірними будівлями, укладеним між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_7, ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 встановлений порядок користування зазначеним житловим будинком та надвірними будівлями. Житловий будинок має два окремих виходи. Порядок користування земельною ділянкою договором не визначений.

При цьому, між сторонами встановлений фактичний порядок користування земельною ділянкою. Сторонами визнано та підтверджено технічними паспортами на садибний індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1, виданий КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації, що на належній сторонам земельній ділянці житловий будинок та надвірні будівлі розташовані таким чином, що для того, що потрапити на свою частину домоволодіння вона має можливість лише через спільне подвір'я.

Отже, спір між сторонами виник фактично щодо користування спільним подвір'ям, роздільне користування яким встановити неможливо, а саме у тому, що внаслідок самочинної побудови відповідачем ОСОБА_2 гаражу вона не має можливості заїхати на свою частину домоволодіння автомобілем, що, призводить до порушення її прав. Суд визнає право позивача на забезпечення їй вільного заїзду до належної їй частини домоволодіння та вважає, що такі вимоги мають бути задоволені. При цьому заперечення відповідача, що у такому випадку зміниться цільове призначення земельної ділянки вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ст.. 19 ЗК України надання проїзду автомобілю до належної частини домоволодіння повз спільне подвір'я не перетворює його з категорії землі житлової та громадської забудови на землю промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення.

Згідно припису ст. 59 ЦПК України обставини справи, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування. Для проведення розподілу та визначення порядку користування земельною ділянкою, необхідний висновок судової експертизи, проведеною фахівцями зазначеної галузі. По справі проведено два експертних дослідження, які надали варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, яка є у сумісній власності.

За висновком судової земельно-технічної експертизи № 02 від 29 жовтня 2011 року, проведеного ТОВ «Міський центр експертиз»запропоновано три варіанти поділу спільної земельної ділянки. При цьому, за першим її варіантом, у користуванні позивача ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка площею на 10 кв. м більше, а у відповідача ОСОБА_5, відповідно на 10 кв. м менше, ніж припадає на їх первісну ідеальну долю. За другим варіантом запропоновано виділити співвласникам земельні ділянки пропорційно їх ідеальним частками - по 358 кв. м кожному, а спільне подвір'я площею 103 кв. м. залишити у спільному користуванні; при цьому у даному варіанту враховано можливість заїзду позивача на належну їй частину шляхом розібрання частини самочинної будівлі, яка не може бути перешкодою у розробці варіантів порядку користування земельною ділянкою. У третьому варіанті зазначеної експертизи пропонується розібрати душ літ. «Н», а також стіну самочинного гаражу та розділити земельну ділянку пропорційно ідеальним часткам - по 359 кв. м кожному, а спільне подвір'я площею 101 кв. м. залишити у спільному користуванні.

За висновком судової будівельно-технічної експертизи № 7046 від 31 жовтня 2012 року, складеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.. засл. проф.М.С. Бокаріуса також запропоновано три варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, всі які відповідають ідеальним часткам, а саме: за першим варіантом запропоновано земельну ділянку площею 83,5 кв. м. залишити у спільному користуванні; кожному зі співвласників виділити у користування земельну ділянку площею по 409,5 кв.м, яка складається з земельної ділянки площею 367,75 кв. м. та ? частини ділянки загального користування площею 41, 75 кв.м; а; за другим варіантом - земельну ділянку площею 80 кв. м. залишити у спільному користуванні; кожному зі співвласників виділити у користування земельну ділянку площею по 409,5 кв.м, яка складається з земельної ділянки площею 364,5 кв. м. та ? частини ділянки загального користування площею 45 кв.м; за третім варіантом - земельну ділянку площею 89 кв. м. залишити у спільному користуванні; кожному зі співвласників виділити у користування земельну ділянку площею по 409,5 кв.м, яка складається з земельної ділянки площею 365 кв. м. та ? частини ділянки загального користування площею 44,5 кв.м.

При визначенні варіанту користування спірною земельною ділянкою, суд бере до уваги вказівки вищенаведеного п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляду цивільних справ»щодо ущемлення законних прав когось співвласника, які позбавляють його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, а також ч. 2 п. 19 зазначеної Постанови -при пред'явленні вимоги кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування земельною ділянкою суд може залишити у спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити не можливо.

Так, суд вважає, що другий варіант судової земельно-технічної експертизи № 02 від 29 жовтня 2011 року, проведеного ТОВ «Міський центр експертиз»є найбільш доцільним, оскільки він повністю відповідає долям у праві спільної власності, забезпечує можливість роздільного користування земельними ділянками, кожна із сторін буде мати можливість для обслуговування частини свого будинку на надвірних будівель, а також земельних ділянок, враховує можливість заїзду, завозу та складання будівельних матеріалів та інших речей суд до уваги позивачем безпосередньо на належну їй частину домоволодіння та не може порушувати прав відповідача. (При цьому посилання на самочинно збудований гараж суд не приймає відповідно до ст.. 376 ЦК України). Інші варіанти цієї експертизи не відповідають ідеальним часткам або потребують знесення надвірної будівлі.

Жодний із варіантів, запропонованих судовою будівельно-технічної експертизою № 7046 від 31 жовтня 2012 року, складеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф..М.С. Бокаріуса за клопотанням відповідача не враховує законні вимоги позивача щодо вільного заїзду на свою частину ділянки, тож суд вважає її висновку необ'єктивними та такими, що враховують лише інтереси відповідача та до уваги їх прийняти не може.

Щодо вимог позивача про внесення відповідних змін до свідоцтва про права на спадщину за законом від 07 квітня 2009 року, посвідченого Державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори Гончаренко Л.А. та зареєстрованим за номером 3-288, то відповідно до ч. 1 ст.1300 ЦК України на вимогу всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміні до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику у справах про спадкування»від 30 травня 2008 року право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом, тобто при переході о спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший розмір не визначений заповітом, тож, необхідно розуміти, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано у встановленому порядку, в межах, визначених при наданні за умови, що спадкодавець не склав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою ,належною йому на праві власності.

З урахуванням Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ХР номер 9072921 на підставі рішення ХVІІ сесії ХХІVІ скликання Харківської міської Ради від 19 листопада 2003 року № 234/03 про сумісну власність померлої мати позивача ОСОБА_4 разом та відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0.0819 га, розташовану по АДРЕСА_1, а також висновки суду про можливість виділення в натурі ? частки у спільному майні -зазначеної земельної ділянки, суд приходить до висновку, що ці вимоги позивача також підлягають задоволенню.

Статтею 227 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту України № 20/5 від 03 березня 2004 року, передбачено, що спадкоємцями, які одержали свідоцтво про право власності на спадщину певної частини спадкового майна, у подальшому видаються наступні свідоцтва про право на спадщину інших частин спадкового майна, яке не перераховане в раніше в раніше виданому свідоцтві. Нові свідоцтва про право на спадщину видаються нотаріусом також за рішенням суду про внесення змін до раніше виданих свідоцтв або на підставі письмової згоди всіх спадкоємців про внесення змін до раніше виданих свідоцтв.

Таким чином, позивач, як співвласник земельної ділянки має право на виділ належної йому окремої частки в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою, а також внесення відповідних змін у свідоцтво про право власності на спадщину за законом і таке цього право підлягає захисту судом, враховуючи подані сторонами докази, висновки судових експертиз, характеру правовідносин, що склався між сторонами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 358, 364, 367, 1218, 1225, 1226 ЦК України, ст..ст.86-89 ЗК України, ст.ст. 10, 59, 60, 212 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити порядок користування земельною ділянкою площею 0,0819 га, розташованої по АДРЕСА_1 за другим варіантом, визначеним висновком судової земельно-технічної експертизи № 02 від 29 жовтня 2011 року, проведеного ТОВ «Міський центр експертиз».

Виділити у користування обох співвласників спільне подвір'я № І площею 103 кв.м.

Позивачу ОСОБА_1 виділити земельну ділянку № ІІ з боку домоволодіння АДРЕСА_2 площею 358 кв.м.

Відповідачу ОСОБА_2 виділити земельну ділянку, що складається з двох часток: № ІІІ під житловим будинком та навколо нього площею 153 кв.м, № ІІІа -під надвірними будівлямиі спорудами та садом з боку домоволодіння АДРЕСА_3 площею 205 кв. м.

Всього з урахуванням площі спільного двору позивачу ОСОБА_1 виділити в натурі в цілому ? частину земельної ділянки площею 409, 5 кв.м, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає її первісній ідеальній долі.

Всього з урахуванням площі спільного двору відповідачу ОСОБА_2 виділити в натурі в цілому ? частину земельної ділянки площею 409, 5 кв.м, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає його первісній ідеальній долі.

Межу розподілу прокласти за лінією АБВГДЖКЛМНОПР:

- відрізки АБ, БВ прокласти по стіні житлового будинку літ. «А-1» з прибудовами;

- відрізок ВГ, довжиною 7,05 м прокласти під кутом до точки Г, що розташована на відстані 7,7 м від житлового будинку літ. «А-1»;

- відрізок ГД довжиною 3,9 м прокласти під кутом від точки Г до точки Д, що розташована на відрізку ГЖД;

- відрізок ДЖ довжиною 16,55 м прокласти від точки Д через ріг душу літ. «Л»до тильної межі на відстані 10,4 м від правої межі;

- відрізок ДК довжиною 7,05 м прокласти під кутом від точки Д до точки К, що розташована на відстані 3,6 м від рогу прибудови літ. «а6»;

- відрізок КЛ довжиною 5,2 м прокласти під кутом від точки К до токи Л в тілі самочинного гаражу літ. «Н»;

- відрізки МН, НО, ОП прокласти по лінії розподілу житлового будинку літ. «А-1», перпендикулярно до його стіни;

- відрізок РГ довжиною 4,3 м прокласти під кутом до точки Г.

Зобовязати Другу Харківську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким визнати за нею право на ? частину земельної ділянки площею 409, 5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.М. Гримайло