Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
2/205/1362/2012 р.
205/3841/2012 р.
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
13.12.2012 Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді Вернік В.М.
при секретарі - Росовській О.Ю. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
ПАТ "КБ "ПриватБанк" 06.11.2012 року (згідно поштового штемпеля) звернувся до суду з цим позовом із вимогами стягнення на його користь з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 62842,84 грн. за укладеним між сторонами договором кредиту №VIXRRX07710127 від 28.12.2007 року, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 8760,00 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.12.2009 року, посилаючись на те, що ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору не в повній мірі виконано особисті зобов'язання щодо здійснення щомісячних платежів .
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, подавши кожен до суду письмову заяву щодо розгляду справи у їх відсутність.
При цьому представник позивача у власній заяві підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 у її письмовій заяві позов визнала частково, визнавши суми вимог щодо заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії. В частині стягнення пені та штрафів позов не визнала.
Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи, заяви сторін суд доходить висновку що за вказаних обставин їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, за наслідком чого вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до ст.1055 УК України кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За змістом ч.1,3,4,5 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів; правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін; суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У відповідності до вимог ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до вимог ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України зокрема, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Згідно ч.2 ст.8 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Відповідно до вимог ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві; обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Згідно п.7 ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється, зокрема, вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
В судовому засіданні установлено, що ЗАТ "ПриватБанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого згідно статуту (а.с.20), є позивач в справі, та відповідачка ОСОБА_1 уклали кредитний договір №VIXRRX07710127 від 28.12.2007 року, що підтверджується копією останнього (а.с.7), за умовами якого позивачці надано споживчий строковий кредит в розмірі 8760,60 грн. із строком погашення згідно встановленого графіку не пізніше 26.12.2009 року із сплатою 1% на місяць та додатково щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту а розмірі 105,12 грн.
Згідно доданого до позовної заяви розрахунку (а.с.4-5) заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту №VIXRRX07710127 від 28.12.2007 року перед позивачем станом на 18.10.2012 року становить: 6069,27 грн. - заборгованість за кредитом, 550,85 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1681,92 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, ніким не оскаржуються та не суперечать один одному.
Разом з тим, суд не приймає до уваги вимоги позивача в частині стягнення на його користь з відповідачки пені та штрафних санкцій, визначених застереженими позивачем Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт"), оскільки сторонами не додержано визначених законом обов'язкових вимог щодо письмової форми правочину, пов'язаних із обміном сторонами відповідним документом, яке не застережено стосовно його складення у кількох екземплярах, кожний з яких має силу оригіналу; а також його не підписано відповідачкою, як стороною відповідного правочину, що у сукупності становить визначені законом підстави вважати даний правочин нікчемним. Натомість нікчемність останнього з вказаних причин не становить правового наслідку для відповідачки щодо виконання даних умов, що за вищенаведеною нормою закону може бути застосовано судом з власної ініціативи.
Окрім того, термін обрахунку неустойки у виді заявлених сум пені та штрафів перевищує визначений законом річний термін строку позовної давності щодо таких вимог, який у відповідності до роз'яснень п.31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.05.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" підлягає застосуванню і до додаткової вимоги повернення споживчого кредиту незалежно від заяви сторони в спорі на підставі п.7 ч.13 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", а тому відповідно із вказаним часом звернення з цим позовом до суду за перевищенням річного строку з кінцевого терміну, на який було видано даний кредит, обставину чого суд визначає достеменно відомим позивачу початком перебігу строку позовної давності за усіма зобов'язаннями та правами сторін даного правочину, у тому числі й щодо заявлених вимог стягнення неустойки, останні є заявленими з порушенням вказаного спеціального строку позовної давності; натомість поважних причин його пропуску позивачем не наведено, що за викладених роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ становить додаткову підставу відмови у цій частині позовних вимог.
Таким чином, вимоги позивача є справедливими лише в частині взаємно підписаних умов правочину, так як заявлені до стягнення суми в цій частині узгоджуються з представленим розрахунком станом на 14.12.2011 року (а.с.4) щодо стягнення загальної заборгованості за кредитом, по процентам за користування кредитом та по комісії за користування кредитом в загальній сумі 8302,04 грн. не суперечать вимогам закону та відповідають положенням кредитного договору і тому підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Визнання відповідачкою в цій частині пред'явленого позову в даному конкретному випадку не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Судові витрати, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог слід пропорційно останнім стягнути з відповідачки на користь позивача відповідно документально підтверджених витрат із сплати судового збору (а.с.1).
Враховуючи викладене, керуючись ст.5, 8, 10, 60, 61, 169, 174, 209, 210, 212-214 ЦПК України, ст.8, 207, 215, 216, 258, 553, 554, 610-612, 614, 694, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Карпівка Могилів-Подільського району Вінницької області, мешканки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, р/р 29092829003111 КБ "ПриватБанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №VIXRRX07710127 від 28.12.2007 року станом на 18.10.2012 року у виді боргу за кредитом в розмірі 6069 гривень 27 копійок, суми заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 550 гривень 85 копійок та суми щомісячної комісії в розмірі 1681 гривня 92 копійок, а всього боргу в сумі 8302 гривні 04 копійки, а також 214 гривень 60 копійок судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а відсутньою в судовому засіданні стороною - у той же строк з дня отримання його копії, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.
СУДДЯ В.М. Вернік
Судове рішення № 28184565, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області було прийнято 13.12.2012. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 205/3841/2012. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: