Ухвала суду № 28178963, 06.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 р. Справа № 122558/12 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМО» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011р. у справі № 2а-8032/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМО» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

В липні 2012 року позивач звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002712301 від 12.04.2011 року, №0002722301 від 12.04.2011 року, №0004622301 від 24.06.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті винесені з порушенням норм законодавства, право на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентами позивача є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011р. в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення оскаржив позивач та вважає, що воно підлягає скасуванню у зв'язку з неповним дослідженням доказів та встановленням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема позивач вказує на те, що укладення договорів між позивачем та контрагентами: ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Ексім-Неон» підтверджується документальними доказами у цій справі, копіями видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, актів про прийняття продукції по кількості та якості, копіями карток складського обліку матеріалів ТзОВ «ВЕМО». Відсутність товарно-транспортних накладних на весь обсяг продукції пояснюється тим, що ні контрагенти, ні ТзОВ «ВЕМО» послугами перевізників не користувалися і не надавали перевізникам вантаж для перевезення, договорів про перевезення вантажів з перевізниками для здійснення таких поставок не укладали. Перевезення продукції здійснювалося ТзОВ «ВЕМО» своїм транспортом, наявність якого в останнього підтверджується договорами оренди транспортних засобів та довідкою про наявність на балансі ТзОВ «ВЕМО» вантажних транспортних засобів. Однак подані докази не були досліджені судом в повному обсязі.

Отримані (придбані) товарно-матеріальні цінності позивач використав у своїй власній господарській діяльності, виготовив меблеву продукцію, яка в подальшому була реалізована покупцям, що підтверджується копіями договорів поставки та купівлі-продажу меблевої продукції.

Посилається на те, що суд 1-ї інстанції керувався висновками органів податкової служби щодо реальності господарських операцій постачальників ТзОВ «ВЕМО» та фіктивності вчинених ними правочинів, вказаними в Акті перевірки, та не дослідив наданих ТзОВ «ВЕМО» на їх підтвердження доказів.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Так, судом першої інстанції вірно констатовано, ДПІ у Сокальському районі Львівської області проведено виїзну планову перевірку ТзОВ «ВЕМО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 29.03.2011 року №203/2301/30124221. В ході проведення перевірки встановлено порушення підприємством: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення в період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. валових витрат на загальну суму 491798,00 грн., зокрема по періодах: за 1-й квартал 2010р. - на суму 100856,00 грн., за 2-й квартал 2010 р. - на суму 200444,00 грн., за 3-й квартал 2010 р. - на суму 174363,00 грн., за 4-й квартал 2010 р. - на суму 16136,00 грн., ; пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення Товариством в період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 99528,00 грн.; ст.ст.203,215,216,228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп», ПП «Ексім-Неон» по отриманню ТМЦ, оскільки такі правочини не були спрямовані на реальне настання передбачених ними наслідків та відповідно є нікчемними.

На підставі висновків Акту Державна податкова інспекція у Сокальському районі видала податкові повідомлення-рішення від 12.04.2011 року №0002722301, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 121749 грн., та №0002712301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 153688 грн. Вказані податкові повідомлення - рішення були оскаржені в позасудовому порядку, однак Рішенням ДПА у Львівській області «Про результати розгляду первинних скарг» від 22.06.2011 р. № 17123/10/25-005/1322, вони були залишені без змін. Збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2129 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 532,00 грн. У зв'язку з цим, ДПІ у Сокальському районі прийнято податкове повідомлення- рішення № 0004622301 від 24 червня 2011 p., яким ТзОВ «ВЕМО» визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 2129,00 грн. за основним платежем та 532,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень став висновок податкового органу про завищення валових витрат за рахунок безпідставного віднесення до їх складу витрат на підставі документів, виписаних контрагентами по операціях, що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності підприємства, а також неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за охоплений перевіркою період податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп», ПП «Ексім-Неон» у зв'язку з нікчемністю правочинів між позивачем та вказаними контрагентами.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем первинні документи, не є достатніми доказами реальності проведення господарських операцій з придбання товарів у вищевказаних підприємств з огляду, зокрема, на те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на весь обсяг продукції, що поставляється, мотивуючи такий висновок положеннями п.11.1, п.11.4, п.11.5, п.11.7 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні».

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Між ТзОВ «ВЕМО» в період, що перевірявся відповідачем, укладено договори поставки: № 28 від 04.08.2010 р. з ТзОВ «Віктор Ко»; № 24 від 22.03.2010 р. з ТзОВ «Екопласт-Львів»; № 08/2010 від 02.01.2010 р. з ПП «Львівкомфортгруп-К»; № 5 від 01.02.2010 р. з ПП «Ексім-Неон».

На підтвердження реальності проведення господарських операцій згідно зазначених договорів позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, акти про прийняття продукції по кількості та якості, платіжні доручення, картки складського обліку матеріалів ТзОВ «ВЕМО» тощо.

Згідно з вимогами п. 3.2 ст.3 Закону України 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 за № 168/704: «Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа».

Згідно з п.2.15 п.2 цього Положення: «Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників».

Відповідно до п. п.2.16 п.2 Положення «забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно- матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства установи для прийняття рішення».

З аналізу вищенаведених первинних документів вбачається, що такі за формою та змістом відповідають вимогам законодавства.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних на весь обсяг продукції, що поставляється, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Преамбули «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила перевезень вантажів) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів -Замовників.

Згідно з п.11.1 Правил перевезень вантажів основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів (п.11.5. Правил перевезень вантажів). Відповідно до п.11.7. Правил перевезень вантажів, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Як вбачається з матеріалів справи, при поставці продукції від вищевказаних підприємств (ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Ексім-Неон»), ні ТзОВ «ВЕМО», ні вказані підприємства-постачальники, послугами перевізників не користувалися і не надавали перевізникам вантаж для перевезення, договорів про перевезення вантажів з перевізниками для здійснення таких поставок не укладали, оскільки перевезення здійснювалося ТзОВ «ВЕМО» своїм транспортом.

Для підтвердження наявності у володінні та користуванні ТзОВ «ВЕМО» вантажних автомобілів, останнім подано: договір оренди транспортних засобів від 04.01.2010р. між ТзОВ «ВЕМО» та ВАТ «Фабрика «Рата»; договір оренди автомобілів з причепом від 11.01.2010р. між ВАТ «Великомостівський «Агротехсервіс»» та ТзОВ «ВЕМО»; довідку ТзОВ «ВЕМО» № 400 від 10.08.11 р. про наявність на балансі ТзОВ «ВЕМО» 4-х вантажних транспортних засобів та про наявність в період з 01 січня 2010 р. по 31 грудня 2010 р. в числі (в штаті) найманих працівників 9-х водіїв.

Однак, як вбачається з оскарженої постанови, суд першої інстанції вказаних доказів не досліджував.

Поняття, склад валових витрат визначено п.5.1., п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Нормою п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок формування права на податковий кредит врегульовано п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити.

Колегія суддів, аналізуючи норми Закону України "Про податок на додану вартість", звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для підтвердження факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності та наявність господарської мети при придбанні товарів у ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Ексім-Неон» позивачем подано: договори поставки меблевої продукції: № 52 від 04.01.10 р., № 04/2010 від 02.01.10 р., № 2209/01 від 22.01.10р., № 0502/09 від 04.02.10р., № 74/2010 від 01.10.10р., № 12/200 від 04.01.10 р., предметом яких є багаторазові поставки ТзОВ «ВЕМО» меблевої продукції покупцям; договором купівлі-продажу меблевої продукції № 53/2010 від 02.01.10р; довідкою ТзОВ «ВЕМО» № 403 від 10.08.11 р. про кількість виготовлених та реалізованих у 2010 р. одиниць меблів. Окрім вказаного, рух активів в зв'язку з придбанням ТзОВ «ВЕМО» товарів у вищевказаних постачальників підтверджується також матеріальним звітом по головному складу ТзОВ «ВЕМО» за 2010р, оборотно-сальдовою відомістю ТзОВ «ВЕМО» по рахунку 201 «ТМЦ: Місця зберігання: Головний склад» за 2010 р., реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за січень-жовтень 2010 р.

Таким чином, колегія суддів дійшла до переконання про реальність та товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки такі підтверджуються первинними документами.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані документи є необхідними, але недостатніми для визначення реальності господарських операцій та формування податкового кредиту, враховуючи, що ДПІ в Сокальському районі визнало операції нікчемними, оскільки однією з обставин, яку необхідно встановити в ході розгляду даного спору і є встановлення ознак нікчемності в господарських відносинах позивача з його контрагентом. Така обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Висновки суду першої інстанції в цілому ґрунтуютья лише на висновках, наведених ДПІ в Сокальському районі Львівської області в акті перевірки. У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України і №984 від 22.12.2010 р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМО» - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011р. у справі № 2а-8032/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002712301 від 12.04.2011 року, №0002722301 від 12.04.2011 року, №0004622301 від 24.06.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМО» 17 грн. 52 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, -

Повний текст постанови складено 11.12.2012 року.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Олендер І.Я.