Ухвала суду № 28176342, 11.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5193/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Чарівний світанок (Агро)»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасуваня податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чарівний світанок (Агро)»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасуваня податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2012 року по справі 2а-5193/12/2670 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011р. №0001530703, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1495118 грн. та нараховано 1 грн. штрафних санкцій (а.с. 15).

Рішення прийнято за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за травень 2011р., оформленої актом від 12.08.2011р. №128/07-03/35533699 (а.с. 8-13), в якому зазначено про завищення позивачем бюджетного відшкодування на 1495118 грн., внаслідок порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК, а також про завищення позивачем податкового кредиту, внаслідок порушень пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 та п. 198.3 ст. 198 ПК, а саме: в лютому 2011р. на 158355,75 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування у травні 2011р. на 158059 грн.; в травні 2011р. на 90835,77 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на 90835,77 грн.; в травні 2010р. на 8124267 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування у травні 2011р. на 1337059 грн.; в грудні 2010р. на 255716 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування у травні 2011р. на 255716 грн.

Порушеня полягає у включенні позивачем до податкового кредиту сум ПДВ на підставі виписаних у минулих періодах податкових накладних, без документального підтвердження їх отримання у періоді включення до податкового кредиту, а також без скарг на таких постачальників, які відмовили видати податкову накладну. В цьому випадку відповідач зазначає, що позивач добровільно відмовився від права на податковий кредит.

Перевіркою не встановлено порушень в оформленні податкових накладних, не заперечується придбання позивачем товарів і послуг, а також фактична сплата позивачем ПДВ своїм постачальникам. Перевіркою не встановлено повторне включення ПДВ до податкового кредиту та не виявлено відхилень між сумами податкових зобов'язань і податкового кредиту по ПДВ позивача та його контрагентів

Позивачем подано заперечення на акт перевірки (а.с. 14), за результатами розгляду яких відповідач залишив без змін висновки перевірки, про що надав відповідь від 29.08.2011р. №283/10/07-311 (а.с. 91-93), яка одержана позивачем 02.09.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0101015701430 (а.с. 94). У позовній заяві позивач вказав, що не отримував відповіді на свої заперечення проти акта перевірки, однак дане твердження не відповідає дійсності і спростовується зазначеним.

В ході процедури адміністративного оскарження рішеннями ДПА у м. Києві від 02.11.2011р. №10745/10/25-114 і ДПС України від 16.01.2012р. №946/6/10-2115 (а.с. 17-19, 21-23) податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011р. №0001530703 залишено без змін.

Спірні правовідносини щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються порядку формування податкового кре диту з ПДВ та бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Згідно з п. 1.7 Закону №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна вида ється платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп. 7.2.3).

Аналогічні положення містять пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 201 ПК, що застосовується до спірних правовідносин з 01.01.2011р.

Зазначаючи в акті перевірки дані приписи Закону №168/97 і ПК, відповідач стверджує, що не допускається включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками товарів (робіт, послуг) у минулих звітних періодах, щодо яких (податкових накладних) немає доказів одержання (повідомлення про вручення, опис вкладення у цінний лист тощо).

Однак, такі твердження відповідача є нормативно необґрунтованими і суперечать змісту пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 та п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК, які не містять вказаних відповідачем підстав для обмежень у формуванні покупцем свого податкового кредиту та не забороняють включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі дійсних податкових накладних, виписаних у минулих звітних періодах. Більше того, в абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК прямо передбачено, що право платника на включення до податкового кредиту сум ПДВ зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Необґрунтованими є вимоги відповідача про необхідність обов'язкового підтвердження факту несвоєчасного одержання податкових накладних поштовими повідомленнями про вручення, рекомендованим листом з повідомленням чи описом вкладення у цінний лист тощо, оскільки ні Законом №168/97, ні ПК таких вимог не встанов- лено і в контексті положень цих актів не впливають на право платника на податковий кредит та реалізацію ним свого права. При цьому безпідставними є посилання відповідача на п. 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкла денням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997р. №799, згідно з яким звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою "Звіт" та рекомендованим повідомленням про вручення, оскільки вказана норма регулює відносини між органом поштового зв'язку, що здійснює прийняття, обробку та пересилання поштової кореспонденції, та відправником пош тового відправлення, яким в даному випадку може бути постачальник (про давець) товарів (послуг), як особа, що складає і надсилає податкову накладну. До того ж, названі відповідачем документи (поштове повідомленнями про вручення, опис вкладення у цінний лист) можуть бути у розпорядженні постачальника, а не покупця.

Судом першої інстанції встановлено,що позиція відповідача щодо обов'язкової наявності у позивача документального підтвердження отримання податкової накладної не доводиться нормативно і фактично, така позиція є суперечливою по своїй суті, адже наявність зазначених документів жодним чином не впливатиме на те, що податкові накладні виписані у минулих звітних періодах, але отримані у наступних.

Між тим, отримання податкових накладних не виключає їх передачу нарочно чи в інший відмінний від надіслання поштою спосіб, а відображення податкових накладних в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних того звітного періоду, в якому вони були фактично отримані, відповідає вимогам Закону №168/97 і ПК та Порядку ведення Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. №1002, і не потребує додаткового документального підтвердження.

Безпідставними є посилання відповідача на необхідність подання позивачем скарг на постачальників, які відмовили йому у видачі податкової накладної, оскільки фактичні обставини справи не стосуються відмови постачальника у видачі податкової накладної, а пов'язані з їх одержанням у наступних звітних періодах. До того ж, вказана відповідачем скарга подається у тому разі, коли покупець формує податковий кредит без податкової накладної, у видачі якої йому відмовлено, що також не стосується даної справи, оскільки позивач формував свій податковий кредит саме на підставі податкової накладної.

Таким чином, обставини про які зазначає відповідач жодним чином не спростовують право позивача на податковий кредит і не впливають на правомірність збільшення податкового кредиту позивачем, а висновки перевірки та заперечення відповідача щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту у періоді фактичного отримання податкових накладних, виписаних у минулих звітних періодах, є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає правомірним включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних постачальниками товарів у минулих звітних періодах, по господарським операціям, правомірність яких не заперечувалася податковим органом. Слід зазначити, що правомірність формування спірних сум податкового кредиту за травень, жовтень 2010р. підтверджується також актом від 29.12.2010р. №195/07-03/35533699 позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за жовтень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.05.2010р. по 31.05. 2010р. (а.с. 25-32).

Судом першої інстанції встановлено, що перевіркою невстановлено порушень при розрахунку ПДВ та оформленні податкових накладних, беручи до уваги, що відповідачем не заперечується придбання позивачем товарів (послуг) і фактична сплата позивачем ПДВ своїм постачальникам.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки перевірки про порушення пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 та п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК та завищення податкового кредиту, є безпідставними і необґрунтованими, а заперечення відповідача не спростовують достовірність задекларованих позивачем сум податкового кредиту на підставі дійсних податкових накладних.

Крім того судом першої інстанції встановлено та підтверджується декларацією з ПДВ за травень 2011р. (а.с. 95-97), що позивачем заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 1914436 грн. До декларації додані необхідні додатки: довідка про залишок сум від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (а.с. 100), розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (а.с. 101), заява про повернення суми бюджетного відшкоду вання (Д4) (а.с. 104).

Згідно з даними податкової декларації позивача з ПДВ за травень 2011р. та з урахуванням вірного формування позивачем спірних сум податкового кредиту за травень, грудень 2010р., лютий, травень 2011р., заявлена до бюджетного відшкодування сума податку фактично сплачена позивачем постачальникам товарів (послуг) у минулих звітних періодах, тому підлягає поверненню позивачу в зазначений ним спосіб - на рахунок у банку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність і необґрунтованість зменшення бюджетного відшкодування та застосування штрафних санкцій, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2011р. №0001530703 і задоволення позову.

Апеляційна скарга не містить посилань на обставини передбачені статтями 202-204 Кодексу адміністративного судочинства України ,за яких рішення підлягає скасуванню.Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом дослідження в суді першої інстанції,і не знайшли свого підтвердження.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню,оскільки обставини викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.