Ухвала суду № 28173134, 29.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 р.Справа № 2а-8501/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-8501/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Посад"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 23.09.2011 року № 0001360854 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та від 23.09.2011 року № 0001350854 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-8501/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС було проведено планову виїзну перевірку ТОВ фірма «Посад» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 09.09.2011 року № 1968/23-1/21229267 про результати планової виїзної перевірки ТОВ фірми «Посад» (код ЄДРПОУ 21229267) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р.

У вказаному акті контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: 1) п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, п.п. 8.1.2. п. 8.1. п.п. 8.3.2. п. 8.3., п.п. 8.4.1. п. 8.4. ст. 8 ЗУ України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. в редакції ЗУ № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ фірма «Посад» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 67664,00 грн. у тому числі за 2 квартал 2010 р. у сумі 1767,00 грн., за 3 квартал 2010 р. у сумі 54562,00 грн., за 4 квартал 2010 р. у сумі 5219,00 грн., за 1 квартал 2011 р. у сумі 6116,00 грн.; 2) п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 199666,00 грн., в тому числі за грудень 2009 р. у сумі 9258,00 грн., за січень 2010 р. у сумі 33467,00 грн., за березень 2010 р. у сумі 7575,00 грн., за квітень 2010 р. у сумі 1414,00 грн., за травень 2010 р. у сумі 11917,00 грн., за червень 2010 р. у сумі 11325,00 грн., за липень 2010 р. у сумі 10500,00 грн., за серпень 2010 р. у сумі 547,00 грн., за вересень 2010 р. у сумі 1258,00 грн., за жовтень 2010 р. у сумі 120,00 грн., за листопад 2010 р. у сумі 3169,00 грн., за грудень 2010 р. у сумі 886,00 грн., за січень 2011 р. у сумі 53565,00 грн., за лютий 2011 р. у сумі 35446,00 грн., за березень 2011 р. у сумі 19219,00 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС прийнято податкові повідомлення - рішення від 23.09.2011 року № 0001360854 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та 23.09.2011 року № 0001350854 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС в акті перевірки на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, посилається виключно на акти документальних позапланових невиїзних перевірок: 1) ТОВ «Компанія Істсервіс» від 09.03.2011 р. № 603/23-05/36988381 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідно до якого: «Встановлено порушення ТОВ «Компанія Істсервіс» ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Компанія Істсервіс» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України; 2) ТОВ «АПК Улан» від 12.03.2011 р. № 1000/182/36371820 ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, відповідно до якого: «Встановлено порушення ТОВ «АПК Улан» ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період з 14.04.2009 р. по 30.09.2010 р.; 3) ТОВ фірма «Сат Імпекс» від 08.04.2011 р. № 1329/10-018/32564148 ДПІ у Київському районі м. Харкова, відповідно до якого: «Встановлено порушення ТОВ фірма «Сат Імпекс» ч. 1, ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Компанія Істсервіс» при придбанні та продажу товарів (послуг).

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» 168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями; ст.ст. 3, 4, 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями. На думку відповідача, вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Компанія Істсервіс», ТОВ «АПК Улан», ТОВ Фірма «Сат Імпекс», адміністративно -господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Працівниками управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова та ДПІ у Київському районі м. Харкова було здійснено вихід на юридичні адреси ТОВ «Компанія Істсервіс», ТОВ «АПК Улан», ТОВ Фірма «Сат Імпекс» в результаті чого встановлено, що ТОВ «Компанія Істсервіс», ТОВ «АПК Улан», ТОВ Фірма «Сат Імпекс» та його посадові особи відсутні за місцезнаходженням підприємств, про що складено акти про відсутність ТОВ «Компанія Істсервіс», ТОВ «АПК Улан», ТОВ Фірма «Сат Імпекс» за місцем знаходженням.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (далі по тексту - Закон № 996-ХІУ) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-ХІУ одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості про те, що контрагент позивача ФОП ОСОБА_1 мав взаємовідносини з підприємствами, господарська діяльність яких носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформований за рахунок вказаного підприємця податковий кредит та валові витрати позивача відповідачем правомірними не визнані.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем (в якості Покупця) та ТОВ фірма "Сат Імпекс"(в якості Постачальника) укладено договір № 03/11 від 03 листопада 2010 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар (обладнання), а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість цього товару (а.с. 166-169, т.1).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Факт отримання товару підтверджено накладною постачальника: № 2451 від 03.12.2010р.(а.с. 171, т.1).

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаною накладною відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у специфікації до договору (а.с. 170, т.1).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ Фірма «Сат Імпекс» податкові накладні (а.с. 107-114, т.2), виписані на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором.

Надані позивачем платіжні доручення з відміткою банку про проведення операції засвідчують факт виконання TOB фірма «Посад» зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти (а.с. 176-180, т.1).

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Також позивачем надано докази фактичного використання обладнання, отриманого за договором з ТОВ Фірма «Сат Імпекс» у власній господарській діяльності, що підтверджується актами смачи -приймання робіт та ввода обладнання в експлуатацію (а.с. 172-175, т.1).

Обладнання за переліком, визначеним у специфікації дог договору прийнято на баланс підприємства позивача, про що свідчать дані інвентарних карток обліку основних засобів (а.с. 143-157, т.1).

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується подорожніми листами (а.с. 158-187, т.2).

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне відмітити, що дані, відображені в подорожніх листах щодо автомобілів, які використовувались та водіїв підприємства відповідають даним, наведеним у наказах по підприємству позивача про закріплення водіїв за автомобілями і технічним паспортам транспортних засобів (а.с. 188-223, т.1).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано всі документи первинного бухгалтерського аналітичного обліку, які засвідчують реальність здійснення господарської операції з контрагентом та призвели до змін в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства в розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також з матеріалів справи слідує, що ТОВ фірма «Посад» у перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Компанія Істсервіс» з купівлі - продажу канцелярських приладів.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

Надані позивачем платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Факт перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними (а.с. 181-236, т.1)

Виробнича необхідність з придбання канцелярських товарів підтверджується, наданими позивачем вимогами по підприємству (а.с. 224-244, 249-250, т.2), а їх використання у власній господарській діяльності ТОВ фірма «Посад» підтверджується, складеними комісією підприємства актами списання (а.с. 245-248, т. 2).

Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «АПК Улан» з придбання цукру.

Поставка цукру від ТОВ «АПК Улан» підтверджується видатковими накладними (а.с. 240, 243, т.1, а.с 1-6, 11, 16, 19, 26, 32-33, 36, 39,40, 43).

На підтвердження сплати грошових коштів у безготівковій формі позивачем надані платіжні доручення (а.с. 45-70, 79-80, 82, 84, т.2), суми зазначені в яких відповідають розмірам сум, виставлених контрагентом в рахунках-фактурах, виписаних ТОВ «АПК УЛАН» (а.с. 71-78, 81, 83, 85 т.2)

Сплата позивачем ПДВ при здійсненні вказаної поставки товару підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, що були виписані ТОВ «АПК УЛАН» та адресу ТОВ фірма "Посад» (а.с. 116-138, т.2).

Як слідує з матеріалів справи, цукор діставлявся власним автотранспортом ТОВ фірма «Посад». Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується подорожніми листами (а.с. 169-187, т.2).

Оприбуткування придбаного цукру по складу підприємства позивача підтверджується накладними на внутрішнє переміщення та видатковими накладними (а.с. 50, 61, 70-73, 131-147, 151, 156, 161-164, 196, 245-250, т.3).

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «АПК УЛАН» підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Так, судом встановлено, що у подальшому придбаний цукор за договорами поставки позивачем продано контрагентам (а.с. 21-49). .

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо. Перелічені документи відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Таким чином, сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності господарської операції.

Проаналізувавши зміст первинних документів, суд визначає наявність економічної обґрунтованості проведених позивачем господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-8501/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.