Ухвала суду № 28173100, 27.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р.Справа № 2а-2730/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Технологія" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012р. по справі № 2а-2730/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Технологія"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПП "Технологія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0001711503 від 21.02.2012 року, №0001731503 від 21.02.2012 року.

В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0001711503 та №0001731503 від 21.02.2012 року, прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконним і підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 , п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України, ст. ст.1, 2, ч.2 ст.3, ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" п. 1.2, п. 2.1, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 , що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08.02.2012 року №423/15-207/24287779 (а.с.33-34).

Вказаним актом встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п.201.8, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІУ та завищено суму податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2011 року на суму ПДВ 14925,00 грн., внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду (р.19 декларації) на суму 830,00 грн., відповідно завищено від'ємне значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.20.2) на суму ПДВ 830,00 грн. та занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за грудень 2011 року на 14095,00 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов з того, що позивач до складу податкового кредиту відніс суму ПДВ по контрагенту ТОВ "Промбуд-монтажінвест", свідоцтво платника на додану вартість якого анульовано 14.10.2011 року.

За результатами проведеної перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від №0001711503 від 21.02.2012 року, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17618,75 грн., з яких за основним платежем -,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -,75 грн. (а.с.8) та №0001731503 від 21.02.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 830 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між Приватним підприємством "Технологія" (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд-монтажінвест" (субпідрядник) 28.11.2011 р. було укладено договір на ремонтно-будівельні роботи за № СП-20111128, відповідно до якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе на свій страх і риск виконання робіт по проведенню ремонтно-будівельних робіт (кладка наружних стін котельної та перегородок корпуса Д, згідно затвердженого локального кошторису №ЛС-2-1-1) в приміщенні за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, вул. Лозівська, 130, відповідно до затвердженої кошторисом проектної документації, складеної Генпідрядником, будівельними нормами і правилами (а.с.49)

Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд-монтажінвест" було виписано податкову накладну від 13.12.2011 р. за № 63 на суму 89550,00 грн. в т. ч. ПДВ 14925 грн., яку і було включено до складу податкового кредиту грудень 2011 року.

ПП "Технологія" 19.01.2012 р. було подано засобами електронного зв'язку до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року №9013912732, якою заявлено суму податкового кредиту у розмірі 14925,00 грн.

Відповідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2011 року, вбачається, що у грудні 2011 року позивачем було віднесено суму ПДВ 14925,00 грн. по контрагенту з індивідуальним податковим номером 369876120357 ТОВ "Промбудмонтажінвест" (код 36987611).

Відповідно до наданого ДПІ реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2011 року від 19.01.2012 року №9013912054 податкові накладні виписані ТОВ "Промбуд-монтажінвест" на суму без ПДВ -74625,00 грн., включені ПП «Технологія»до складу податкового креиту: а саме від 13.12.2011 року №63, вартість без ПДВ -74625 грн., сума ПДВ -14925,00 грн..

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідно до приписів підпунктів 14.1.181 ст.14, п.198.3, 198.6. ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно даних реєстру платників податку на додану вартість ТОВ "Промбуд-монтажінвест" (код 36987611) свідоцтво платника податку на додану вартість від 13.03.2010 року №100274387 анульовано 14.10.2011 року. (а.с.35)

Фактичні обставини справи свідчать про те, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промбуд-монтажінвест" скасовано Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 р.

Відповідно до ч.5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Однак, як вбачається з постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р., Товариству з обмеженою відповідальністю "Промбуд-монтажінвест" було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з 14.10.2011 року. Рішення про анулювання свідоцтво платника податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю "Пробуд-монтажіевест" було отримано 25.10.2011 р.

Тобто на момент виписування податкової накладної від 13.12.2011 р. № 63 субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю "Пробуд-монтажінвест" був позбавлений статуту платника податку на додану вартість та його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано, про що він був обізнаний.

Відповідно до пп.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Згідно приписів пп.184.5 ст.184 Податкового Кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Відповідно до п. 201.8., п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №969 від 21.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2012р. за №1401/18696, визначено, що податкову накладну складає лише особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 Господарського кодексу України). Це означає, що здійснення господарських операцій суб'єктом підприємницької діяльності передбачає досягнення певної ділової мети, економічної вигоди. При цьому презумується отримання вигоди у сфері господарювання, а відтак отримання вигоди у сфері оподаткування не може розцінюватися як самостійна ділова мета підприємницької діяльності.

Крім того, суд звертає увагу на положення пп.2.9 п.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 року №1394 відповідно до якого якщо реєстрацію особи як платника ПДВ було анульовано та відомості із Реєстру про таке анулювання були оприлюднені відповідно до цього Положення, то право доступу до таких відомостей є забезпеченим та інформація про таке анулювання вважається доведеною до відома заінтересованих осіб.

Тобто, відображення в податковому обліку факту отримання товару від підприємства яке не є платником податку на додану вартість свідчить про намір приватного підприємства "Технологія" отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з ПДВ, зменшення своїх податкових зобов'язань.

П.п. 5.6.2 п.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 року №1394 У разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою "Перереєстрація" та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна №63 від13.12.2011 року була виписана ТОВ "Промбуд-монтажінвест" із зазначенням свідоцтва платника податку на додану вартість від 13.03.2010 року №100274387, що було анульовано 14.10.2011 року, свідоцтва з іншим номером, отриманого підприємством відповідно до пп5.6.2 п.5 Наказу мінфіну №1394 позивачу не надавалось. Крім того, з відомостей наданих відповідачем по справі станом на 08.05.2012 року в Реєстрі платників значиться запис про анульовані свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Промбуд-монтажінвест".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що Приватним підприємством "Технологія" в порушення п. 198. 6 ст. 198, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України було завищено податковий кредит по декларації ПДВ за грудень 2011р. та відповідно занижено ПДВ по сплаті до бюджету на суму 14925,00 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р. по справі № 2а-2730/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Технологія" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012р. по справі № 2а-2730/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.