Ухвала суду № 28172594, 27.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р.Справа № 2а-1670/4186/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. по справі № 2а-1670/4186/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (далі-ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 16.03.2012 року: № 0000032301/141 та № 0000042301/142.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. по справі № 2а-1670/4186/12 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Публічне акціонерне товариство "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" зареєстровано 26.12.1995 року Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

В період з 13.02.2012 по 17.02.2012 працівниками Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Галещинського машинобудівельного заводу сільськогосподарських машин та обладнання" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДФМ" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 у зв'язку з наданням неповного пояснення на документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20.01.2012 № 2491/10.

Результати перевірки оформлені актом від 24.02.2012 № 1008/23-209/00238233, в якому відображено висновк про порушення позивачем пп. 14.1.36, п. 14.1, ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1 ст.138, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 18 831,00 грн. та п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7 443,22 грн.

З посиланням на висновки вказаного акту Кременчуцької ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.03.2012 № 0000032301/141, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 18 831,00 грн. та № 0000032301/142, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 170,23 грн. (в тому числі за основним платежем в сумі 7 443,22 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 2 727,01 грн).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до ДПС у Полтавській області та ДПС України.

За результатами розгляду скарг позивача ДПС у Полтавській області та ДПС України прийняті рішення від 10.05.2012 № 1233/10/10-215 та від 12.06.2012 № 9802/6/10-2115 відповідно, якими податкові повідомлення-рішення 16.03.2012 № 0000032301/141 та № 0000032301/142 залишені без змін, а скарги без задоволення.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Промислова група ДФМ" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 05.04.2011 № 9, відповідно до умов якого продавець постачальник зобов'язується поставити згідно заявці покупця металообробний інструмент, оснастку до станків та механізмів, а також пневматичного інструменту, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію (а.с. 205-206, т.1.).

На підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем до суду надано видаткову накладну № 10055/ВМТЗ від 22.09.2011; накладні № 131 від 12.04.2011, № 130 від 13.04.2011, № 129 від 19.04.2011, № 129 від 04.05.2011, № 236 від 06.06.2011, № 271 від 20.06.2011, № 322 від 05.07.2011, № 370 від 18.07.2011, № 444 від 12.08.2011, № 450 від 23.08.2011, № 472 від 30.08.2011, № 652 від 13.10.2011, № 520 від 06.09.2011, № 540 від 13.09.2011; рахунки № 131 від 11.04.2011, № 130 від 11.04.2011, № 129 від 11.04.2011, № 236 від 02.06.2011, № 271 від 20.06.2011, № 322 від 04.07.2011, № 370 від 18.07.2011, № 444 від 10.08.2011, № 450 від 11.08.2011, № 472 від 23.08.2011, № 652 від 13.10.2011, № 520 від 06.09.2011, № 540 від 13.09.2011; податкові накладні № 35 від 12.04.2011, № 38 від 13.04.2011, № 45 від 19.04.2011, № 3 від 04.05.2011, № 17 від 06.06.2011, № 44 від 20.06.2011, № 22 від 05.07.2011, № 78 від 18.07.2011, № 56 від 12.08.2011, № 98 від 23.08.2011, № 122 від 29.08.2011, № 131 від 30.08.2011, № 54 від 17.10.2011, № 155 від 28.09.2011, № 156 від 28.09.2011 та платіжні документи № 73 від 12.04.2011, № 84 від 13.04.2011, № 122 від 19.04.2011, № 202 від 04.05.2011, № 334 від 06.06.2011, № 422 від 20.06.2011, № 576 від 05.07.2011, № 715 від 18.07.2011, № 1002 від 12.08.2011, № 1089 від 23.08.2011, № 1118 від 29.08.2011, № 7 від 30.08.2011, № 263 від 28.09.2011, № 339 від 07.10.2011, № 390 від 17.10.2011, № 40 від 25.10.2011.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічна вимога міститься і в пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704).

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою, з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Надані позивачем у якості доказів на підтвердження заявлених вимог документи суд не приймає за належні та достатні докази здійснення ним операцій, які спричинили реальні зміни у структурі активів позивача з огляду на такі обставини.

Наявні в матеріалах справи рахунки, накладні та видаткова накладна не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які виписали рахунки, підписали видаткові накладні, видали та отримали товар. Накладні не містять повну інформацію про платника, а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та адресу його місце знаходження. Разом з тим, накладні № 131 від 12.04.2011, № 130 від 13.04.2011, № 129 від 19.04.2011 не містять підпису особи, яка одержала товар; накладні № 271 від 20.08.2011, № 370 від 18.07.2011 та рахунки № 271 від 20.06.2011, № 370 від 18.07.2011 не містить підпису головного бухгалтера, а у податковій накладній № 131 від 30.08.2011 наявні лише перші дві літери прізвища особи яка її підписала.

Крім того, рахунки виписано на суму 42 689,80 грн., податкова накладна та накладна виписані на суму 45 689,30 грн. у той час як згідно податкових накладних вартість придбаного товару складає 44 660,80 грн., а оплату здійснено лише на суму 40 630,80 грн.

Надані позивачем платіжні доручення (а.с. 43-57, т.1), не засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки вказані платіжні доручення не містять відмітку банківської установи про здійснення операції щодо перерахунку безготівкових коштів.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що за умовами договору купівлі-продажу № 9 від 05.04.2011 року поставка продукції здійснюється за заявкою покупця, транспортом постачальника, а передача -приймання продукції здійснюється за кількістю і якістю відповідно до нормативних документів (п. 2 Договору).

Проте, позивачем не надано суду доказів направлення постачальнику заявок, отримання сертифікатів, паспортів якості та складання актів прийому -передачі товару.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі, позивач стверджує, що поставка товарно-матеріальних-цінностей відбувалась транспортом покупця, на підтвердження чого надано подорожні листи.

Між тим, такі умови поставки суперечать умовам Договору, підтверджень укладання додаткової угоди щодо умов поставки з контрагентом позивач не надав.

За приписами ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Надані позивачем до суду апеляційної інстанції копії подорожніх листів та витяг з журналу реєстрації довіреностей (а.с. 39-65, т. 2), не надавались суду першої інстанції та при проведенні перевірки, можуть свідчити виключно про здійснення переміщення товарно-матеріальних цінностей автотранспортом позивача, що суперечить умовам договору.

Окрім того, позивачем не наведено поважності підстав ненадання вказаних документів суду першої інстанції та при проведенні перевірки контролюючим органом.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не підтвердження реальності господарської операції оскільки данні первинних бухгалтерських документів та податкових накладних є суперечливими.

Разом з тим, висновок акту перевірки № 1008/23-209/00238233 від 24.02.2012 щодо здійснення правочину між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ" ґрунтується на матеріалах перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ".

За результатами вищевказаної перевірки встановлено, що ТОВ "Промислова група ДФМ" не здійснювало поставки товарів, а укладені вказаним товариством угоди не спричиняють настання реальних наслідків. Крім того, у ТОВ "Промислова група ДФМ" відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам.

Враховуючи, що надані позивачем документи на підтвердження фактичного отримання придбаного товару не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, не надано доказів транспортування придбаного товару, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення витрат по придбанню товару у ТОВ "Промислова група ДФМ" до складу валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. по справі № 2а-1670/4186/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 03.12.2012 р.