Постанова № 28172349, 23.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р. Справа № 2а-2407/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксонн" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. по справі № 2а-2407/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксонн"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "ЛЮКСОНН", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 року за №0000611520.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову позивач зазначив, що 18.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкові було винесено податкове повідомлення-рішення №0000611520 від 15.02.12 року. Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення не є обґрунтованими, оскільки позивач не несе відповідальності за господарську діяльність своїх контрагентів, договір з ТОВ "Промспец Консалтинг"є реальним, виконаний в повному обсязі, про що у позивача наявні відповідні первинні документи.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року, занесеною до журналу судового засідання, здійснено заміну відповідача в порядку ст. 55 КАС України, залучено до участі у справі процесуального правонаступника -Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 року в задоволені адміністративного позову ТОВ "ЛЮКСОНН" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги позивача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкові було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСОНН" з питань взаємовідносин з ТОВ "Промспец Консалтинг"(код ЄДРПОУ 37091549) за березень 2011 року, що відображені в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 02.02.12 за №315/15-215/35474377(а.с.103-111), в якому податковим органом встановлені, зокрема, такі порушення:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216. ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню робіт та ТМЦ,

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу, що призвело до завищення податкового кредиту за березень 2011 року в сумі ПДВ 7333.33 грн.,

- в порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України занижена сума ПДВ. яка підлягає сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за березень 2011р в сумі 7333.33 грн.

На підставі акту перевірки від 02.02.12 за №315/15-215/35474377 Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкові було прийняте податкове повідомлення -рішення №0000611520 від 15.02.2012(а.с.8), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 10909,5 грн., в тому числі: за основним платежем - 7333,00 грн., за штрафними санкціями -3666,75 грн.

Підставами для донарахування податкових зобов'язань позивачу стали висновки податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій з ТОВ "Промспец Консалтинг"по придбанню агентських послуг з маркетингу та поставки продукції замовника, розшуку нових клієнтів.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні"первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. "а"ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування л ізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 01.10.10 р між ТОВ "ЛЮКСОНН" та ТОВ "Промспец Консалтинг" було укладено Агентський договір N1001/10-1.(а.с39-41), а також Додаткову угоду №1 від 01 листопада 2010 р.(а.с.42)

Відповідно до умов зазначеного договору замовник, ТОВ "Люксонн", надає агенту, ТОВ "Промспец Консалтинг", право на виконання агентських функцій з маркетингу та постачання продукції замовника (бензин, дизельне паливо, скраплений газ), пошуку та залученню нових клієнтів за готівковий і безготівковий розрахунок. Згідно пп. 2.1.9. п. 2.1 "Права та обов'язки Агента"укладеного договору, а також Додаткової угоди №1 від 01 листопада 2010 р. Агент зобов'язується сприяти реалізації певного об'єму продукції Замовника за період дії договору.

Додатковою угодою № 1 визначено розмір винагороди за виконання робіт залежно від обсягів реалізованої ТОВ "Люксонн"продукції.

Як вбачається з пояснень представника позивача, наданих під час розгляду справи в суді першої інстанції, потреба в укладанні згаданого правочину була обумовлена необхідністю утримання наявних клієнтів та сприяння просуванню реалізації нафтопродуктів за готівковий та безготівковий розрахунок в умовах посиленої конкуренції зі сторони великих мереж АЗС.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з надання агентських послуг, які оформлені Актом № 0331 від 31.03.2011 року надання послуг на суму 44000,00грн (а.с. 36-37)

Також контрагентом позивача, ТОВ "Промспец Консалтинг", була виписана податкова накладна №601 від 31.03.11 року (а.с.35), яка включена позивачем до складу податкового кредиту березня 2011 року.

Вказана послуга була відображена у регістрах бухгалтерського обліку проводкою Дт 93(витратп на збут) Кт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками).

Зобов'язання по оплаті за агентські послуги були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням № 1466 від 01.11.2011 року на загальну суму 44000,00грн (сорок чотири тисячі грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 7333,33грн.(а.с. 38).

У результаті господарських відносин з ТОВ «Промспец Консалтинг» та належного виконання ним агентських функцій по Договору, позивачем було закуплено та реалізовано об'єм продукції у кількості 408049,96 л. який було відображено у звіті до Акту № 0331 від 31.03.2011 року надання послуг на суму 44000,00грн (сорок чотири тисячі грн. 00 коп.), та отримано прибуток у розмірі 169994,17 грн. .

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи податкового органу про відсутність у ТОВ "Промспец Консалтинг" необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності виробничих складських, торгівельних та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність, оскільки про фактичне виконання робіт по вищезазначеним договорам свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, які виписані відповідно до п. 9.2 ст. 9 Законуц України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено реальності господарських операцій, за якими були сформовані витрати і податковий кредит з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Статтею 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обгрунтованість висновків акта перевірки, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Згідно з положеннями частини 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промспец консалтинг" та правомірність віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договору №1001/10-1 від 01.10.2010 року .

В той же час, згідно Узагальнення Верховного суду України від 24.11.08 р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними"при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього. Розглядаючи цивільні справи про визнання правочинів недійсними за такою підставою, суди в цілому правильно враховували, що фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним лише судом.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що правочини за цієї підстави потребують визнання їх недійсності рішенням суду. Рішень суду про визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Промспец Консалтинг" з підстави його фіктивності відповідачем не надано.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність висновків Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про порушення ТОВ "Люксонн" ст. ст. 185, 198, п 200. 1 ст. 200 Податкового кодексу України, ч.1 ст. 203, ст.215, п.1 ст. 216, ст.228 ЦК України.

Оскільки, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, колегія суддів вважає оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 року за №0000611520 таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія судців дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 р. по справі № 2а-2407/12/2070 через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксонн" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. по справі № 2а-2407/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСОНН" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 15.02.2012 року за №0000611520.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.