Постанова № 28171740, 14.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2012 року № 2а-7529/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Добрянської Я.І.

Розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження справу

за позовомКомунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-110»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києватретя особаКомунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»провизнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011 року № 0000372304/0 та податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011 року № 0000382304/0 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-110»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011 року № 0000372304/0 та податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011 року № 0000382304/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2011 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-7529/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2011 р. за клопотанням позивача було залучено до участі у справі відповідачем 2 Комунальне підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр», статус якого було змінено на третю особу по справі ухвалою суду від 27.11.2012 р.

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2011 р. було зобов'язано відповідача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва провести додаткову перевірку Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-110»та надати в судове засідання відповідні документи, прийняті за наслідками додаткової перевірки.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2012 р. було задоволено клопотання позивача та призначено судову бухгалтерську експертизу по справі № 2а-7529/11/2670 та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Зважаючи на надходження від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 09.11.2012 р. висновку судово-економічної експертизи № 6953/12-44 від 30.10.2012 р. по справі № 2а-7529/11/2670 разом із матеріалами справи № 2а-7529/11/2670, ухвалою суду від 13.11.2012 р. було поновлено провадження у справі № 2а-7529/11/2670.

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 11.03.2011 року № 0000372304/0 та від 11.03.2011 року № 0000382304/0, а також визнання таких рішень протиправними та їх скасування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 1.22.1, п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1, ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, щодо заниження КП «ЖЕО-110»податку на прибуток підприємства на загальну суму 592 009 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 592 009 грн., та зменшення від'ємного значення з податку на прибуток підприємства на суму 477 645 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягають скасуванню.

Так, представником позивача в судових засіданнях було наголошено на тому, що відсутні підстави вважати кредиторську заборгованість КП «ЖЕО-110»в сумі 2 845 679,00 грн. по якій, на думку відповідача минув строк позовної давності, безповоротною фінансовою допомогою, що відноситься до складу валового доходу підприємства та оподатковується податком на прибуток, оскільки, позивачем до матеріалів справи було надано докази вжиття заходів щодо стягнення такої заборгованості з боржників, а саме: укладено угоди на реструктуризацію боргу та отримано рішення судів про стягнення заборгованості.

Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та зазначив, що при проведенні позапланової документальної виїзної перевірки КП «ЖЕО-110»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 1.22.1, п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1, ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, щодо заниження КП «ЖЕО-110»податку на прибуток підприємства на загальну суму 592 009 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 592 009 грн., та зменшення від'ємного значення з податку на прибуток підприємства на суму 477 645 грн., оскільки позивачем не було включено до складу валового доходу за III квартал 2010 року кредиторської заборгованості в сумі 2 845 679,00 грн. по якій минув строк позовної давності, а відповідно така кредиторська заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою та підпадає під оподаткування податком на прибуток.

Крім того, в обґрунтування заперечень на позовну заяву, відповідач послався також на те, що при проведенні зазначеної перевірки позивача, останнім взагалі не було надано до перевірки будь-яких документів на підтвердження вжиття заходів щодо стягнення заборгованості з боржників (а саме угод на реструктуризацію боргу та рішень судів про стягнення заборгованості, на які посилається позивач), та навіть при наданні таких документів вже під час судового засідання по даній справі, позивачем все одно не було надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження фактичного погашення такої суми заборгованості (її сплати боржниками на користь позивача), а саме виписок по рахунках, та доказів щодо вжиття передбачених законодавством заходів щодо фактично вчинених дій зі стягнення таких сум заборгованості з боржників, а саме отриманих судом та поданих до органів виконавчої служби виконавчих документів (листів) про стягнення відповідних сум заборгованості з боржників, а оскільки такі рішення судів щодо стягнення заборгованості з боржників на користь позивача в більшій своїй частині датовані 2008 роком, то і строк пред'явлення виконавчих документів за такими рішеннями (в разі їх отримання позивачем, що не було доведено останнім) мав сплинути саме в 2011 р., відповідно до чого такі суми заборгованості фактично не могли бути стягненні в примусовому порядку внаслідок пропущення позивачем пред'явлення виконавчих документа (в разі їх наявності) до виконання.

Зважаючи на неприбуття представника відповідача, що був повідомлений належним чином, в судове засідання 03.12.2012 р., судом відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС було оголошено про перехід до розгляду справи № 2а-7529/11/2670 в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-110» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт № 93/1-23-40-26408187 від 21.02.2011 р., в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 1.22.1, п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1, ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, щодо заниження КП «ЖЕО-110»податку на прибуток підприємства на загальну суму 592 009 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 592 009 грн., та зменшення від'ємного значення з податку на прибуток підприємства на суму 477 645 грн., оскільки, на думку контролюючого органу, позивачем не було включено до складу валового доходу за III квартал 2010 року кредиторської заборгованості в сумі 2 845 679,00 грн. по якій минув строк позовної давності, а відповідно така кредиторська заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою та підпадає під оподаткування податком на прибуток.

Ознайомившись із вищевказаним Актом перевірки, КП «ЖЕО-110»було надіслало на адресу відповідача відповідне заперечення до Акту, яке отримане ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 25.02.2011 р.

10.03.2011 р. позивачем від ДПІ у Голосіївського району м. Києва отримано лист «Про розгляд заперечення КП «ЖЕО-110»до Акта перевірки від 21.02.2011 року № 93/1-23-40-26408187», яким висновки Акта залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 11.03.2011 року № 0000372304/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 592 009 грн., штрафні санкції -148 002 грн., всього -740 011 грн.;

- від 11.03.2011 року № 0000382304/0, яки позивачу зменшено від'ємне значення з податку на прибуток підприємства на суму 477 645 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся за їх оскарженням в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, якими в свою чергу в задоволенні скарг позивача було відмовлено, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Проте, не погоджуючись із прийнятими Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва вказаним податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2011 року № 0000372304/0 та № 0000382304/0, позивач оскаржив їх, та дії щодо їх винесення в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи на зокрема наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, проведеною перевіркою відображеного показника позивача з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року в сумі 9 380 824 грн. на підставі таких документів, як: угоди, видаткові накладні, виписки банку, акти виконаних робіт, (наданих послуг), відомості по бухгалтерських рахунках та інших документів, відповідачем було встановлено заниження задекларованих показників у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»всього в сумі 2 845 379 грн. в тому числі за 3 кв. 2010 року в сумі 2 845 679 грн.

Так, під час проведення перевірки було встановлено, що на підставі наданих до перевірки документів та бухгалтерських даних, за КП «ЖЕО-110»обліковується прострочена кредиторська заборгованість:

- ПАТ «Київгаз»(код за ЄДРПОУ 3346331) на загальну суму 172 330,52 грн. (з ПДВ) по договору надання послуг (дата виникнення 30.09.2007 року);

- АК «Київенерго»(код за ЄДРПОУ 3346331) на загальну суму 1 626 048,39 грн. (з ПДВ) по договорах надання послуг (дата виникнення 30.09.2007 року);

- ПАТ «АК «Київводоканал»(код за ЄДРПОУ 3327664) на загальну суму 975 464,52 грн. по договору надання послуг (дата виникнення заборгованості 30.09.2007 року).

Так, відповідно до вимог ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зважаючи на встановлене, відповідачем було зроблено висновок, що у зв'язку із закінченням строку позовної давності до такої кредиторської заборгованості перед ПАТ «Київгаз», АК «Київенерго», ПАТ «АК «Київводоканал», така заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою, а відповідно відпадає від вимоги п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Перевіривши наявні матеріали справи, вивчивши норми податкового та іншого законодавства з даного приводу, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, суд погоджується з таким висновком податкового органу, та вважає його обґрунтованим, зважаючи на наступне.

З огляду на наявні у справі докази, суд погоджується із правовою позицією відповідача стосовно того, що в даному випадку така кредиторська заборгованість КП «ЖЕО-110»перед ПАТ «Київгаз», АК «Київенерго», ПАТ «АК «Київводоканал»в сумі 2 845 679,00 грн. по якій минув строк позовної давності щодо її стягнення, відповідно до вимог законодавства про оподаткування прибутку підприємств, - є саме безповоротною фінансовою допомогою, що відноситься до складу валового доходу підприємства та оподатковується податком на прибуток.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не заперечувалося сторонами по справі, постачальникам комунальних послуг нарахування за комунальні послуги здійснюється щомісячно, а оплата за спожиті послуги з централізованого опалення, газопостачання, холодного водопостачання та водовідведення проводиться щоденно, шляхом розщеплення платежів через КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр»та зарахування коштів на розрахункові рахунки ВАТ АК «Київводоканал, ПАТ «Київгаз»та АК «Київенерго»від споживачів та з міського бюджету в разі виділення бюджетних асигнувань на зазначені цілі.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується доказами по справі, заборгованість в позивача перед постачальниками комунальних послуг ВАТ АК «Київводоканал, ПАТ «Київгаз»та АК «Київенерго»виникла ще 30.09.2007 року, та згідно наявних матеріалів справи залишається не погашеною на час розгляду даної адміністративної справи.

Таким чином, згідно вимог ст. 257 Цивільного кодексу України, позовна давність щодо стягнення постачальниками комунальних послуг ВАТ АК «Київводоканал, ПАТ «Київгаз»та АК «Київенерго»сум заборгованості з боржника КП «Житлово-експлуатаційна організація-110»закінчилась ще у жовтні 2010 р.

Рішення судів (у кількості 10 шт.), що були надані позивачем 08.04.2012 р. до матеріалів справи відносно стягнення з КП «Житлово-експлуатаційна організація-110»сум заборгованості перед ВАТ АК «Київводоканал, ПАТ «Київгаз»та АК «Київенерго»(щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками висновків Акта перевірки від 21.02.2011 р. № 93/1-23-40-26408187), датовані кінцем 2011 р.

А перевірка позивача, до якої КП «Житлово-експлуатаційна організація-110»взагалі не було надано будь-яких документів на підтвердження вжиття заходів щодо стягнення заборгованості з боржників та погашення такої заборгованості перед ВАТ АК «Київводоканал, ПАТ «Київгаз»та АК «Київенерго», - проводилася відповідачем ще в лютому 2011 року.

Крім того, суд вважає, що в даному випадку не можуть також бути допустимими доказами по справі документи, надані позивачем на підтвердження вжиття ним всіх можливих заходів щодо стягнення такої заборгованості з боржників, а саме: укладені угоди на реструктуризацію боргу в кількості 27 шт. та рішення судів про стягнення заборгованості в кількості 14 шт., оскільки як вбачається з наявних матеріалів справи та не було жодним чином спростовано позивачем, КП «Житлово-експлуатаційна організація-110»не було надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження фактичного погашення такої суми заборгованості (її сплати боржниками на користь позивача), а саме виписок по рахунках, та доказів щодо вжиття передбачених законодавством заходів щодо фактично вчинених дій зі стягнення таких сум заборгованості з боржників, а саме отриманих судом та поданих до органів виконавчої служби виконавчих документів (листів) про стягнення відповідних сум заборгованості з боржників.

Таким чином, судом з наявних матеріалів справи вбачається, що оскільки такі рішення судів щодо стягнення заборгованості з боржників на користь позивача (на які посилається позивач в обґрунтування його позовних вимог), в більшій своїй частині датовані 2008 роком, то і строк пред'явлення виконавчих документів за такими рішеннями (в разі їх отримання позивачем, що не було доведено останнім) мав сплинути саме в 2011 р., відповідно до чого такі суми заборгованості фактично не могли бути стягненні в примусовому порядку внаслідок пропущення позивачем строку пред'явлення виконавчих документа (в разі їх наявності) до виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 368 Цивільного процесуального кодексу України, питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Проте як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач не звертався до місцевих судів із заявами про видачу виконавчих документів з метою примусового стягнення з боржників сум заборгованості за судовими рішеннями, на які посилається позивач.

Крім того, згідно ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент прийняття судами зазначених рішень, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, виконавчі листи та інші судові документи могли бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

А таким чином, виконавчі документи за судовими рішеннями 2008 року могли бути пред'явленні до виконання до 2011 р. включно, проте, як було зазначено вище, цього позивачем здійснено не було, та станом на час розгляду даної справи вже не може бути здійснено, оскільки строк пред'явлення таких виконавчих документів до виконання (в разі їх отримання, чого не було доведено позивачем), вже сплив.

З огляду на вищевикладене, позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано допустимих доказів щодо вчинення саме всіх передбачених законодавством дій відносно стягнення такої заборгованості з боржників, оскільки виключно рішення судів (які за наявними у справі доказами є фактично не виконаними) та угоди на реструктуризацію боргу не можуть буди єдиними доказами на підтвердження позиції позивача, оскільки доказів реалізації боржниками позивача (фізичними особами) права на реструктуризацію податкового боргу (поступової часткової сплати суми заборгованості), - позивачем до справи також надано не було.

Отже, як було зазначено вище, та підтверджується доказами по справі, заборгованість позивача перед постачальниками комунальних послуг ВАТ АК «Київводоканал, ПАТ «Київгаз»та АК «Київенерго»виникла ще 30.09.2007 року, та згідно наявних матеріалів справи залишається не погашеною на час розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до вимог п. 1.22.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога -це зокрема: сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно вимог п. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу.

Таким чином, суд вважає, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 93/1-23-40-26408187 від 21.02.2011 р. щодо невжиття позивачем заходів відносно стягнення заборгованості з боржників, та відповідно набуття такої кредиторської заборгованості статусу безповоротної фінансової допомоги, що має оподатковуватися податком на прибуток.

Крім того, за клопотанням позивача, 30 травня 2012 року Окружним адміністративним судом м. Києва було призначено судово-економічну експертизу по даній справі на вирішення якої були постановлені питання щодо наявності у позивача валового доходу на час складання актів перевірки відповідачем 21.02.2011 р. № 93/1-23-40-26408187 та від 18.05.2012 р. № 122/1-22-80-26408187 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -110», а також чи існує заниження КП «ЖЕО-110»за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р. валового доходу на суму 2 845 679,00 грн. із урахуванням наданих позивачем рішень судів, договорів на реструктуризацію боргу та інших документів.

Так, за результатами експертного дослідження було складено висновок № 6953/12-45 судово-економічної експертизи від 30 жовтня 2012 року (судовий експерт Чуян Н.О.).

У своєму висновку експерт зазначає, що висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених в Акті перевірки вимог законодавства зроблено на підставі документів наданих до перевірки, але не відомо яких.

Дане посилання експерта на переконання суду не є точним, оскільки в Акті перевірки, а саме у додатку 4 до Акта перевірки було викладено повний перелік на 3 аркушах документів які було використано до перевірки, а також, в Акті перевірки податковим органом було чітко зазначено на сторінці 6, що «До перевірки не надано документів які свідчать про вживання заходів щодо стягнення заборгованості з боржника відповідно до ст. 12 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тобто, посилання позивача на підтвердження інформації щодо вживання заходів щодо стягнення заборгованості з боржника було безпідставним на період наявності тільки Акта перевірки, оскільки зазначених документів позивачем до перевірки надано не було.

Крім того, на сторінці 28 висновку експерта чітко визначено, що в матеріалах справи відсутні та додатково на дослідження не надані аналітичні відомості бухгалтерського обліку за кожним постачальником в розрізі кожного документа про надання послуг та їх оплату, розшифровки формування кредиторської заборгованості станом на 30.09.2007 р. та станом на 30.09.2010 р., розшифровки формування складу валових доходів та валових витрат за період з 30.09.2007 р. по 30.09.2010 р., а тому документально підтвердити або спростувати наявність кредиторської заборгованості позивача перед підприємствами-постачальниками в сумі 2 845 679,00 грн. не вдається за можливе, що відповідно повністю підтверджується й висновками в Актах перевірки, а саме те, що підтверджуючі документи позивач не надав і під час перевірки, та зазначені документи на вивчення експертизи могли бути надані тільки позивачем, однак не були надані останнім.

Зважаючи на викладене вище, та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає обґрунтованими висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, викладені в Актах перевірки від 21.02.2011 р. № 93/1-23-40-26408187 та від 18.05.2012 р. № 122/1-22-80-26408187 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-110»стосовно не включення КП «ЖЕО-110»до складу валового доходу за III квартал 2010 року кредиторської заборгованості в сумі 2 845 679,00 грн. по якій минув строк позовної давності, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 592 009,00 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками таких висновків Акта перевірки від 21.02.2011 р. № 93/1-23-40-26408187, - є правомірними та скасуванню не підлягають.

Також, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача щодо визнання протиправними дій ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відносно прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зважаючи на таке.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Проте, відповідно до п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, та зазначені норми закріплені також п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України), з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

З наведеного вище вбачається, що прийняття контролюючим органом відповідного податкового повідомлення-рішення за наслідками встановлених в ході перевірки порушень платником податків вимог чинного законодавства -є обов'язком контролюючого органу, проте, таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку та визнано протиправним і скасоване.

Таким чином, в суду відсутні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, оскільки такі рішення були прийняті контролюючим органом на вимогу п. 1.14 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, за наслідками встановлених в ході перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів суду правомірність вчинених ним дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на наслідками встановлених в ході перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства, та надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо правомірності винесення таких податкових повідомлень-рішень від 11.03.2011 року № 0000372304/0 та № 0000382304/0 по суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, оскільки такі порушення підтверджуються наявними матеріалами справи та нормами наведеного податкового законодавства.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.12.2012 р.