Постанова № 28171669, 28.08.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/5670/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКозачок І.С. при секретарі Костик К.О. за участі: представника позивача представника відповідача представника третьої особи Проскурівської К.Г. Коротинської А.П. Орлова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Новатор" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Новатор" звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, у якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення №0000862307 від 16 липня 2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 32 526 грн. за квітень 2012 року, та податкове повідомлення-рішення №0000872307 від 16 липня 2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 32 526 грн. за травень 2012 року та застосований штраф в сумі 16 263 грн.

Також позивач просить стягнути з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 32 526 грн. за травень 2012 року.

На думку позивача, податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки позивачем був правомірно сформований показник від'ємного значення податку на додану вартість у квітні 2012 року, до складу якого увійшли 32 526 грн., які у травні 2012 року були заявлені до бюджетного відшкодування.

Позивач зазначив, що висновки відповідача ґрунтуються на невизнанні ним господарських операцій з окремими контрагентами позивача, які начебто не здійснювались у цей період. Під час перевірки відповідачем не були враховані окремі первинні документи, необхідні для підтвердження виконання цих господарських операцій, здійснення яких дало підстави для формування показника від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2012 року та визначення сум податку на додану вартість, заявлених до бюджетного відшкодування у травні 2012 року.

Крім того, позивач зазначив, що реальність господарських відносин з ТОВ "Інтеграл-сервіс", ТОВ "Фірма АТТ", ПП "Стальтехсервіс", ПП «Артемія» неодноразово підтверджувалась також під час розгляду інших судових справ.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив. Зазначив, що позивачем був завищений показник від'ємного значення податку на додану вартість на 32 526 грн. за квітень 2012 року. Ці кошти також були заявлені позивачем до бюджетного відшкодування у травні 2012 року, однак правомірність дій позивача в цій частині відповідачем не визнається. Відповідач вважає, що господарські операції не підтверджені первинними документами, спрямовані на одержання протиправної податкової вигоди за рахунок вчинення недійсних (нікчемних) правочинів. З цих підстав просить у позові відмовити.

Представник третьої особи вважає позовні вимоги безпідставними. У письмовому запереченні зазначає, що оскільки висновок податкового органу про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок ДП "Новатор" в розмірі 32 526 грн. за травень 2012 року до органу Державної казначейської служби не надходили, у позові слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач є державним підприємством, основними видами діяльності якого є монтаж та установка контрольно - вимірювальних пристроїв, радіо виробництво, виробництво контрольно- вимірювальних пристроїв.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП "Новатор" з питань підтвердження взаємовідносин з іншими платниками податків за квітень 2012 року, про що складений акт від 06.07.2012 р. № 4164/15-3/22987900. На підставі висновків акту прийняте податкове повідомлення - рішення форми В4 від 16.07.2012 року № 0000862307, яким на 32 526 грн. зменшений розмір від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2012 року.

Висновки податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість на 32 526 грн. за квітень 2011 року ґрунтуються на невизнанні окремих документів, які надавались під час перевірки, що на думку відповідача, свідчить про відсутність реального характеру здійснюваних господарських операцій за даний період з такими контрагентами - ТОВ "Інтеграл-сервіс", ТОВ "Фірма АТТ", ПП "Стальтехсервіс", ПП «Артемія». У акті перевірки зазначається, що перевіркою не виявлені документи, які підтверджують відповідність отриманих від зазначених контрагентів товарів, постачальники не мають достатніх активів для здійснення поставок. Тому податковим органом фактично констатується безтоварний характер господарських операцій, ознаки нікчемності правочинів, зазначається, що позивачем сформований податковий кредит за рахунок ризикових суб'єктів господарювання. Також зазначається про те, що податкові накладні не є безумовною підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту зважаючи на те, що інформація, яка містяться в них не відповідає дійсності, є суперечливою, інші первинні документи складені з порушенням вимог нормативних актів.

07.07.2012 року проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за травень 2012 року, про що складений акт № 44/15-3/22987900, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення форми В1 від 16.07.2012 року № 0000872307, яким на 32 526 грн. зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2012 року та накладені штрафні санкції в розмірі 16 263 грн.

Доводи відповідача щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000872307 від 16.07.2012 року, яким підприємству було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 32 526 грн. за травень 2012 року, які він висловив в судовому засіданні, також ґрунтуються на запереченні (невизнанні) господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами.

Позивачем надані у судове засідання завірені копії первинних документів, які надавались для перевірки та стали підставою для формування показника від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 32 526 грн. за квітень 2012 року.

Досліджуючи фактичний характер проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, суд виходить з наступного.

По взаємовідносинах з ТОВ "Інтеграл-сервіс".

На час проведення перевірки ТОВ "Інтеграл-сервіс" було зареєстроване платником податку на додану вартість, що представником відповідача не спростовано.

У матеріалах справи міститься копія договору № 2 від 10 січня 2011 року, відповідно до якого ДП "Новатор" (в особі директора Вдовиченка А.А.) придбаває, а ТОВ "Інтеграл-сервіс" продає радіо продукцію. В процесі виконання умов договору у квітні 2012 року проведені 3 господарські операції.

13 квітня 2012 року поставка радіо продукції на суму 58 470 грн. (ПДВ 9 745 грн.) підтверджується податковою накладною № 1 від 13.04.2012 року, видатковою накладною № ИС-0016 від 18.04.2012, рахунком -фактурою, платіжним дорученням № 2585 від 13.04.2012 року. Перевезення товару проводилось фірмою "Автолюкс", що підтверджується копією накладної на перевезення багажу від 19.04.2012 року. Подальше використання продукції в господарській діяльності доводиться копією прибуткового ордеру № 341 від 19.04.2012 року.

19 квітня 2012 року поставка радіо продукції на суму 8 550,72 грн. (ПДВ 1 425,12 грн.) підтверджується податковою накладною № 2 від 19.04.2012 року, видатковою накладною № ИС-0018 від 23.04.2012, рахунком -фактурою, платіжним дорученням № 2702 від 19.04.2012 року. Перевезення товару проводилось фірмою "Автолюкс", що підтверджується копією накладної на перевезення багажу від 24.04.2012 року. Подальше використання продукції в господарській діяльності доводиться копією прибуткового ордеру № 376 від 25.04.2012 року.

24 квітня 2012 року поставка радіо продукції на суму 13 967, 40 грн. (ПДВ 2 327,90 грн.) підтверджується податковою накладною № 3 від 24.04.2012 року, видатковою накладною № ИС-0019 від 26.04.2012, рахунком -фактурою, платіжним дорученням № 2777 від 24.04.2012 року. Перевезення товару проводилось фірмою "Автолюкс", що підтверджується копією накладної на перевезення багажу від 27.04.2012 року, яка містить усі необхідні відомості про товар та умови перевезення. Подальше використання продукції в господарській діяльності доводиться копією прибуткового ордеру № 393 від 30.04.2012 року.

На підтвердження походження продукції отриманої від ТОВ "Інтеграл-сервіс" позивачем надані гарантійні листи ТОВ "Інтеграл-сервіс", які містять інформацію про виробників товару. В судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що усі вищезазначені документи були надані для перевірки.

Відсутність документів, що підтверджують відповідність товару, на думку суду, не є визначальним для висновку про ненадходження товару від цього постачальника, оскільки з інших доказів вбачається, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача та зобов'язаннях його як платника податків у зв'язку з цією господарською операцією мали місце.

Суд відкидає доводи відповідача про те, що підставами для невизнання реальності господарських операцій між ДП "Новатор" та ТОВ "Інтеграл-сервіс" може слугувати те, що постачальник не був імпортером товару, який був реалізований позивачу, а також те, що податковим органом припускається фіктивний характер його діяльності ( відсутність необхідних активів тощо).

У даному випадку суд звертає увагу на те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції суд досліджує відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тому те, що контрагент позивача не був імпортером товару, ніяк не впливає на право позивача стосовно віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Крім того, на час здійснення господарських операцій були відсутні встановлені законом критерії, які б ставили дійсність господарської операції в залежність від кількості трудових, матеріальних або технічних ресурсів та можливостей будь-кого із сторін договору. У даному випадку суд також враховує сталий характер взаємовідносин позивача з даним постачальником.

Позивачем, з дотриманням вимог пункту 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту включені суми податку за податковими накладними за вищевказаними господарськими операціями. Тому суд приходить до висновку, що дані господарські операції мали реальний характер, а надані для перевірки документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Інтеграл-сервіс", наявність господарської мети та спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку, що свідчить про те, що висновок податкового органу є необґрунтованим.

По взаємовідносинах з ТОВ "Фірма АТТ".

Відповідно до умов договору № 5 від 05 січня 2011 року ДП "Новатор" 04 квітня 2012 року придбало, а ТОВ "Фірма АТТ" продало радіо продукцію на суму 43 884 грн. (ПДВ 7 314 грн.) Виконання господарської операції підтверджується наданими позивачем копією податкової накладної № 1 від 04.04.2012 року, видаткової накладної № АТ-0028 від 09.04.2012 року, рахунку фактури, платіжного доручення № 2408 від 04.04.2012 року, багажної квитанції перевізника фірми "Автолюкс" від 10.04.2012 року. Використання позивачем продукції в подальшій господарській діяльності доводиться копією приходного ордеру № 229 від 11.04.2012 року. На підтвердження походження продукції отриманої від ТОВ "Фірма АТТ" позивачем надана копія гарантійного листа ТОВ "Фірма АТТ", який містить інформацію про виробників товару.

В судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що усі вищезазначені документи були надані для перевірки.

Суд відкидає доводи відповідача про те, що підставою для невизнання реальності господарської операції між ДП "Новатор" та ТОВ "Фірма АТТ" є те, що у документі, який підтверджує транспортування продукції, відсутні деякі необхідні реквізити. В судовому засіданні представник відповідача не пояснив, які саме обов'язкові реквізити не були зазначені у документі про перевезення і як це впливає на визнання або невизнання дійсного характеру господарської операції. Крім того, судом при огляді багажної квитанції перевізника фірми "Автолюкс", встановлено, що вона містить усі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікувати одержувача та відправника, вид багажу, дату на місце перевезення, а також інші необхідні відомості.

Також представником податкового органу в судовому засіданні не доведені власні доводи щодо фіктивного характеру діяльності ТОВ "Фірма АТТ", оскільки не заперечувалось те, що дане підприємство зареєстроване як платник ПДВ і відсутня інформація про порушення ним вимог податкового законодавства. Суд також враховує сталий характер господарських взаємовідносин з даним контрагентом.

Отже, на думку суду, оскільки в судове засідання відповідачем не надані будь-які належні докази, які доводять, що здійснення поставки, приймання-передача продукції (товару), його транспортування та подальше використання в господарській діяльності в дійсності не мало місце, а господарські операції між позивачем та ТОВ "Фірма АТТ" не були спрямовані на настання реальних наслідків, і такі обставини судом також не встановлені, суд вважає, що податковий орган неправомірно не врахував суму податку на додану вартість в розмірі 7 314 грн. під час визначення показника від'ємного значення податку на додану вартість.

По взаємовідносинах з ПП "Стальтехсервіс".

Відповідно до договору № 1 від 12 січня 2012 року ДП "Новатор" придбало у ПП "Стальтехсервіс" товар (стрічку трансформаторну) на суму 28 800 грн. (ПДВ 4 800 грн.) Виконання договору підтверджується наданими позивачем копією податкової накладної № 155 від 25.04.2012 року, видатковою накладною № 138 від 07.05.2012 року, платіжним дорученням № 2849 від 25.04.2012 року, рахунком фактурою. Перевезення товару здійснювалось транспортним засобом позивача, що підтверджується копією посвідчення про відрядження на ім'я водія ОСОБА_7, подорожнього листа № 994032.

Використання позивачем продукції в господарській діяльності доводиться копією приходного ордеру №537 від 10 травня 2012 року. На підтвердження якості товару ПП "Стальтехсервіс" надана довідка від 7 травня 2012 року, відповідно до якої повідомляється, що товар викуплений з Державного резерву.

Представником податкового органу в судовому засіданні не доведені власні доводи щодо фіктивного характеру діяльності ПП "Стальтехсервіс", оскільки не заперечувалось те, що дане підприємство зареєстроване платником ПДВ і відсутня інформація про порушення ним вимог податкового законодавства, що могло б вплинути на взаємовідносини з позивачем.

Отже, на думку суду, оскільки в судове засідання відповідачем не надані будь-які належні докази, які доводять, що здійснення поставки, приймання-передача продукції (товару), його транспортування та подальше використання в господарській діяльності насправді не мали місце, господарські операції між позивачем та ПП "Стальтехсервіс" не були спрямовані на настання реальних наслідків, і такі обставини судом також не встановлені, суд вважає, що податковий орган неправомірно не врахував в складі податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість 4 800 грн.

По взаємовідносинах з ПП «Артемія»

Відповідно до договору № 0711/1 від 07 листопада 2011 року ДП "Новатор" у квітні 2012 року придбало у ПП «Артемія» продукцію (металопрокат) на загальну суму 41 485,20 грн.

06 квітня 2012 року проведена поставка товару на суму 27 268,80 грн. (ПДВ 4 544,80 грн.), що підтверджується податковою накладною № 1 від 06.04.2012 року, видатковою накладною № АР-0000034 від 12.04.2012, рахунком -фактурою, платіжним дорученням № 2468 від 06.04.2012 року. 06 квітня 2012 року проведена також поставка товару на суму 5 208 грн. (ПДВ 868 грн.), що підтверджується податковою накладною № 2 від 06.04.2012 року, видатковою накладною № АР-0000035 від 12.04.2012, рахунком -фактурою, платіжним дорученням № 2469 від 06.04.2012 року. Перевезення товару здійснювалось транспортним засобом позивача, що підтверджується копією посвідчення про відрядження на ім'я водія ОСОБА_8, подорожнього листа № 994009, журналом реєстрації довіреностей. Подальше використання продукції в господарській діяльності доводиться копіями прибуткових ордерів № 432, 433 від 17.04.2012 року.

13 квітня 2012 року проведена поставка товару на суму 6513,60 грн. (ПДВ 1085,60 грн.), що підтверджується податковою накладною № 6 від 13.04.2012 року, видатковою накладною № РНР-0000040 від 04.05.2012, рахунком -фактурою, платіжним дорученням № 2607 від 13.04.2012 року. Перевезення товару здійснювалось транспортним засобом позивача, що підтверджується копією посвідчення про відрядження на ім'я водія ОСОБА_9, подорожнього листа № 994028. Подальше використання продукції в господарській діяльності доводиться копією прибуткового ордеру № 515 від 07.05.2012 року.

26 квітня 2012 року проведена поставка товару на суму 2 494,80 грн. (ПДВ 415,80 грн.), що підтверджується податковою накладною № 11 від 26.04.2012 року, видатковою накладною № РН-0000039 від 28.04.2012, рахунком -фактурою, платіжним дорученням № 3063 від 26.04.2012 року. Подальше використання продукції в господарській діяльності доводиться копією прибуткового ордеру № 494 від 30.04.2012 року.

За даними господарськими операціями податковим органом не встановлені порушення порядку оформлення податкових накладних.

Відповідно до п.п.198.2, 198.6 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. Оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тому необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно зі змістом п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу на порушення позивачем порядку оформлення окремих податкових накладних, яке, на думку податкового органу, полягає у зазначенні у відповідній графі дати фактичного здійснення господарської операції замість дати укладення договору а також зазначення "договір поставки" або "договір постачання" замість "договір". На думку суду дана невідповідність за наявності усіх передбачених законом обов'язкових реквізитів податкової накладної та за умови підтвердження первинними документами реального характеру здійснюваної господарської операції, не призводить до висновку про наявність підстав для визнання такої податкової накладної недійсною або її неврахування під час визначення від'ємного значення податку або податкового кредиту. Судом встановлено, що податкові накладні за усіма вищезгаданими господарськими операціями містять необхідні реквізити, передбачені п. 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, містять посилання на вид договору, який у кожному випадку за своєю суттю, змістом та формою є саме договором поставки.

Відповідачем не оспорюється сума ПДВ, зазначена у кожній з таких накладних, а також достовірність інших даних, які у них зазначені.

Посилання відповідача на те, що у деяких первинних документах відсутні окремі реквізити, що дає підстави зробити висновок, що господарська операція не мала місце ( не підтверджена документами, носить безтоварний характер тощо) суд оцінює критично. Те ж саме стосується твердження про те, що відсутність документів, які характеризують товар по якості ( сертифікати відповідності, паспорти якості тощо) унеможливлює ідентифікацію його походження, а тому призводить до висновку про не підтвердження отримання цих товарів позивачем.

Як випливає з офіційної позиції Вищого адміністративного суду України сама по собі відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Із змісту акту перевірки також вбачається, що у окремих випадках документальне оформлення господарських операцій позивача із його контрагентами не визнається податковим органом з огляду на висновок про неспроможність контрагента виконувати господарські операції, що доводиться фактом відсутності у останнього відповідних виробничих потужностей та необхідної кількості працівників. Суд не погоджується з таким висновком, оскільки відсутні встановлені законом критерії, які б ставили дійсність господарської операції в залежність від кількості трудових, матеріальних або технічних ресурсів та можливостей будь-кого із сторін договору.

Відповідачем направлені запити до інших податкових органів з метою підтвердження інформації, на яку він посилається у акті перевірки, проте на час провадження у справі будь-які підтверджуючі документи до суду не надходили.

Тому, на думку суду, позивачем з дотриманням вимог Податкового кодексу України до податкового кредиту включені суми податку за податковими накладними за вищевказаними господарськими операціями. Судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Інтеграл-сервіс", ТОВ "Фірма АТТ", ПП "Стальтехсервіс", ПП «Артемія», наявність господарської мети та спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача.

Позивачем доведено, що дані господарські операції мали реальний характер, були спрямовані на настання дійсних наслідків, продукція (товар), отримана позивачем за договорами у цей період була оплачена, транспортована і використана для здійснення господарської діяльності.

Тому суд приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Інтеграл-сервіс", ТОВ "Фірма АТТ", ПП "Стальтехсервіс", ПП «Артемія» мали реальний характер, податковий кредит пов'язаний із господарською діяльністю позивача, а надані для перевірки документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" що свідчить про те, що висновок податкового органу про завищення показника від'ємного значення є необґрунтованим.

Натомість відповідачем не обґрунтовані підстави невизнання даних господарських операцій а також підстави для неврахування податковим органом 32 526 грн., заявлених в якості частини показника від'ємного значення податку на додану вартість у квітні 2012 року.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не доведена, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0000862307 та № 0000872307 від 16 липня 2012 року є необґрунтованими, тому підлягають скасуванню.

Як свідчить копія висновку про суми відшкодування податку на додану вартість від 10 липня 2012 року № 0000000197, реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість, переданих до органів Державної казначейської служби України, копія платіжного доручення № 198 від 19 липня 2012 року ДП "Новатор" було відшкодовано з Державного бюджету України (автоматичне відшкодування) за травень 2012 року 746 694,00 грн. податку на додану вартість.

32 526 грн., які на думку податкового органу становили собою завищення платником показника від'ємного значення у квітні 2012 року відшкодовані не були, що підтверджено в судовому засіданні та випливає із розрахунку бюджетного відшкодування.

Зважаючи на встановлені судом обставини, підлягає стягненню на користь позивача частина суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2012 року ( 32 526 грн.), яка не була визнана відповідачем відповідно до актів перевірок та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України. Отже, на користь позивача слід стягнути судові витрати, понесені у зв'язку із зверненням до суду.

Керуючись Податковим кодексом України, ст. ст. 86, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0000862307 від 16 липня 2012 року, №0000872307 від 16 липня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Новатор" (м. Хмельницький, вул. Тернопільська 17, код ЄДРПОУ 22987900) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 32 526 (тридцять дві тисячі п'ятсот двадцять шість) гривень за травень 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Новатор" судовий збір в сумі 975 грн. ( дев'ятсот сімдесят п'ять ) грн. 78 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30 серпня 2012 року

Суддя/підпис/І. С. Козачок"Згідно з оригіналом" Суддя І. С. Козачок