Постанова № 28171532, 18.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2012 року 08:55 № 2а-15954/12/2670

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2012 року № 0005411740

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Корніюк А.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4 (нотаріальна довіреність від 07.11.2012 р.)

від відповідача: Мильнікова М.М. (довіреність № 4712/9 від 10.10.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.12.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2012 року № 0005411740.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-15954/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 18.12.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 05.06.2012 року № 0005411740.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 41 985,25 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 18.12.2012 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Так, відповідач зазначив, що при проведенні документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. контролюючим органом було встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 41 985,25 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач наголосив на тому, що на підтвердження товарності операцій з контрагентами ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»(код ЄДРПОУ 36887777) та СГД ф/о ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) позивачем ні до перевірки ні до матеріалів справи не було надано доказів транспортування придбаного в продавців товару, а саме товарно-транспортних накладних, а також на підтвердження фактичності передачі такого товару не було надано актів приймання-передачі товару.

Крім того, обґрунтовуючи заперечення на позовну заяву, представник відповідача послався на те, що контрагентами позивача ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»та СГД ф/о ОСОБА_6 не було визначено податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, що відповідно завдало шкоди Державному бюджету, оскільки сума ПДВ в загальному розмірі 41 985,25 грн., що була включена позивачем до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді, контрагентами позивача в податковій звітності не визначалася, а отже до Державного бюджету зазначені суми податку на додану вартість не поступали, а відповідно не можуть бути зараховані в рахунок майбутніх платежів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2012 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р.

Дана перевірка проводилася відповідно до наказу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.03.2012 р. № 179 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки».

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було складено Акт від 20.05.2012 р. № 842/17-1893303573, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 41 985,25 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 05.06.2012 року № 0005411740, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в загальному розмірі 52 481,56 грн., в тому числі за основним платежем -41 985,25 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -10 496,31 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до податкових органів вищого рівня.

Однак рішеннями ДПС у м. Києві та ДПС України оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.06.2012 року № 0005411740 було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Проте, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 05.06.2012 року № 0005411740 -протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п.63.11 ст.63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п.4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з контрагентами ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»(код ЄДРПОУ 36887777) та СГД ф/о ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).

Так, згідно договору купівлі-продажу № 12 від 05.01.2010 р. між ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»(Продавцем) та ФОП ОСОБА_2 (Покупцем), Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.

Згідно п. 4.2 Договору, Товар постачається Покупцю Продавцем власним автотранспортом за власні кошти.

Договору щодо правовідносин із контрагентом СГД ф/о ОСОБА_6 відносно купівлі-продажу товару, позивачем до матеріалів справи надано не було.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, згідно детального аналізу бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»в ході перевірки відповідачем було встановлено розбіжності в Додатку 5 податкової звітності позивача по контрагентах ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»та СГД ф/о ОСОБА_6, а саме те, що зазначеними контрагентами позивача не було визначено податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, що відповідно завдало шкоди Державному бюджету, оскільки сума ПДВ в загальному розмірі 41 985,25 грн., що була включена позивачем до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді, контрагентами позивача в податковій звітності не визначалася, а отже до Державного бюджету зазначені суми податку на додану вартість не поступали.

Крім того, як підтверджується доказами у справі та не було спростовано позивачем, стан платника ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»(код ЄДРПОУ 36887777), що зареєстрований та знаходиться в м. Донецьку, - «8», до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а відносно СГД ф/о ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), стан платника «3»- прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру).

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, на підтвердження товарності операцій з контрагентами ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»(код ЄДРПОУ 36887777) та СГД ф/о ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) щодо купівлі-продажу (поставки) товару, позивачем ні до перевірки ні до матеріалів справи не було надано доказів транспортування придбаного в продавців товару (один з яких знаходиться в м. Донецьку, та договір купівлі-продажу з яким передбачає поставку товару саме силами та за кошти Продавця), а саме товарно-транспортних накладних, та крім того на підтвердження фактичності передачі такого товару позивачем не було надано ні до перевірки ні до матеріалів справи актів приймання-передачі товару.

Зважаючи на таке, при документальній перевірці податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»за липень 2010 р., серпень 2010 р., вересень 2010 р., жовтень 2011 р. та від імені СГД ф/о ОСОБА_6 на загальну суму податкового кредиту 41 985,25 грн., встановлено порушення порядку заповнення податкових накладних, що передбачено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 визначено, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарських операціях, проведених з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податків товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видасться покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів вій покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, вищенаведеними нормами ПК України також передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

З даного приводу суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не може бути єдиною та вичерпною підставою для формування податкового кредиту при відсутності доказової бази щодо товарності операцій та невизначення контрагентом податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із платником податків, який формує податковий кредит.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як було зазначено вище, підтверджується наявними матеріалами справи та не було допустимими доказами спростовано позивачем, контрагентами позивача ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»та СГД ф/о ОСОБА_6 не було визначено податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, що відповідно завдало шкоди Державному бюджету, оскільки сума ПДВ в загальному розмірі 41 985,25 грн., що була включена позивачем до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді, контрагентами позивача в податковій звітності не визначалася, а отже до Державного бюджету зазначені суми податку на додану вартість не поступали, а відповідно не можуть бути зараховані в рахунок майбутніх платежів.

Крім того, як також було зазначено вище, підтверджується наявними матеріалами справи та не було допустимими доказами спростовано позивачем, ФОП ОСОБА_2 ні до перевірки ні до матеріалів справи не надав відповідних документів на підтвердження транспортування придбаного товару та його фактичної передачі, а саме: товарно-транспортних накладних, які мають відображати шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та актів приймання-передачі товару.

Згідно із Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.2004 р. № 1955-ІV зі змінами та доповненнями, перевезення вантажів супроводжуються товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до Правил перевезення вантажів вантажним автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх руху, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за транспортування вантажу та обліку виконаних робіт.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу України та Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», із змінами та доповненнями.

У відповідності до пункту 2 даного наказу, застосування даних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентами не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Крім того, як було зазначено позивачем в судовому засіданні, частина товарів за договірними відносинами з контрагентом ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»на час розгляду даної адміністративної справи лишається не вивезеною зі складу Продавця, відповідно до чого умови такого договору купівлі-продажу (поставки) товару є невиконаними в повному обсязі, хоча суми ПДВ по зазначених правовідносинах із ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»були включені позивачем до складу податкового кредиту не зважаючи на невиконання в повному обсязі договірних відносин та невизначенням і несплатою таким контрагентом відповідних податкових зобов'язань з ПДВ до Державного бюджету.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП», СГД ф/о ОСОБА_6 об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними у справі доказами, позивачем не було доведено товарності зазначених операцій з контрагентами ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»та СГД ф/о ОСОБА_6, а саме не було надано доказів транспортування придбаного в продавців товару та його фактичної передачі від продавця покупцю, та крім того зазначеними контрагентами позивача не було визначено податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, що відповідно завдало шкоди Державному бюджету, оскільки сума ПДВ в загальному розмірі 41 985,25 грн., що була включена позивачем до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді, контрагентами позивача в податковій звітності не визначалася, а отже до Державного бюджету зазначені суми податку на додану вартість не поступали, а відповідно не можуть бути зараховані в рахунок майбутніх платежів.

Також, позивачем не було допустимими у справі доказами доведено суду використання «придбаного»в контрагентів ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»та СГД ф/о ОСОБА_6 товару з метою його подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) (договорів подальшого продажу такого товару тощо) у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентами ТОВ «ТРАНСС-ГРУПП»та СГД ф/о ОСОБА_6 мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 24.12.2012 р.