Постанова № 28171161, 18.12.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4706/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування рішення від 27.06.2007 року №0002322302, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі ПАТ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем (далі ДПІ) в період з 19.04.2007 року по 05.06.2007 року проведено планову документальну виїзну перевірку ПАТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 18.06.2007 року №01012301/01125821, яким встановлено, крім іншого, порушення ПАТ ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що виразилося у здійсненні торгівельної діяльності на торгових об’єктах, розташованих на суднах: «Україна», «Дніпро», «Волга», «Молдавія», «Дунай», без торгових патентів у січні, квітні, травні, червні, липні, вересні, жовтні 2006 року. На підставі цього акту перевірки, за порушення ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»на підставі п.1 ст.8 цього Закону ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.06.2007 року №0002322302, яким ПАТ були нараховані штрафні санкції в розмірі 9792,00 грн. За наслідками адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ залишено без змін, а скарги ПАТ відповідно без задоволення. Позивач вважає протиправними висновки, викладені в спірному акті перевірки, а також рішення про нарахування йому штрафних санкцій, яке прийняте на підставі цих висновків, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати повідомлення-рішення від 27.06.2007 року №0002322302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9792,00 грн..

Представник позивача в судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (т.1 а.с. 1-4).

Представник відповідача в попередніх судових засіданнях позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1 а.с. 291-294). В останнє судове засідання представник не з’явився. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно (т.3 а.с.17). Причини не явки суду не повідомив.

Суд, з урахуванням думки представника позивача, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України ухвалив про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що на судна закордонного плавання ПАТ не поширюється юрисдикція податкових актів України та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», в тому числі і обов’язок придбання відповідних торгових патентів.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.19 Кодексу торговельного мореплавства України право власності та інші майнові права на судна, що перебувають за межами України, а також виникнення, зміна та припинення цих прав регулюються законодавством держави, під прапором якої плаває судно.

Відповідно до ст.32 цього Кодексу поняття "українське судно" або "судно України" означає національну належність судна, на яке поширюється юрисдикція України. Національна належність судна визначається його державною реєстрацією в Україні і одержанням права плавання під Державним прапором України. Право плавання під Державним прапором України має судно, яке є державною власністю або перебуває у власності фізичної особи-громадянина України, а також юридичної особи в Україні, заснованої виключно українськими власниками, або судно, яке знаходиться у цих осіб на умовах договору бербоут-чартеру.

З зазначеної норми вбачається, що на пасажирські судна, які належним чином зареєстровані та оформлені в Україні, поширюється юрисдикція держави, під прапором якої плаває судно, тобто України.

Судом встановлено, що судна: «Україна», «Дніпро», «Волга», «Молдавія», «Дунай», зареєстровані та оформлені належним чином в Україні, що підтвердив у судовому засіданні представник позивача.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торгівельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Згідно ч.3 цієї статті під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності; стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом; фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування.

Судом встановлено, що співробітниками ДПІ в період з 19.04.2007 року по 05.06.2007 року проведено планову документальну виїзну перевірку ПАТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року.

За результатами цієї перевірки був складений акт від 18.06.2007 року №01012301/01125821, яким встановлено, крім іншого, порушення ПАТ ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що виразилося у здійсненні торгівельної діяльності на торгових об’єктах, розташованих на суднах: «Україна», «Дніпро», «Волга», «Молдавія», «Дунай», без торгових патентів у січні, квітні, травні, червні, липні, вересні, жовтні,2006 року, і загальна вартість торгових патентів за цей період складає 4896,00 грн. (т.1 а.с.26-197).

Згідно п.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

На підставі цього акту перевірки та п.1 ст.8 цього Закону, за порушення ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.06.2007 року №0002322302, яким ПАТ були нараховані штрафні санкції в розмірі 9792,00 грн. (т.1 а.с. 5).

За наслідками адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ залишено без змін, а скарги ПАТ відповідно без задоволення (т.1 а.с.6-10, 11-14, 15-18).

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Перевіривши законність зазначеного рішення ДПІ суд прийшов до висновку, що спірне рішення про застосування до ПАТ штрафних санкцій за порушення вимог ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»було прийнято відповідачем ДПІ частково не обґрунтовано та не на підставі закону, у зв’язку з чим заявлені позивачем вимоги про скасування цього рішення підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2012 року були скасовані постанови суду першої та другої інстанцій по цій справі з тих підстав, що суди цих інстанцій при розгляді справи не перевірили дотримання відповідачем граничних строків для прийняття спірного рішення, встановлених ст.250 Господарського Кодексу України (т.2 а.с. 244-246).

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно-господарських санкцій можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що спірне рішення в частині застосування до ДП штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2592,00 грн. за порушення ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що виразилося у здійсненні торгівельної діяльності на торгових об’єктах, розташованих на суднах: «Україна», «Дніпро», «Волга», «Молдавія», «Дунай», без торгових патентів у наступні місяці 2006 року: січні, квітні, травні, встановлених актом перевірки від 18.06.2007 року №01012301/01125821, відповідачем прийнято з порушенням строків, встановлених ст.250 ГК України, оскільки адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, у зв’язку з чим, вимоги позивача в цій частині обґрунтовані на законі та підлягають задоволенню.

В іншій частині вимог суд вважає необхідним відмовити, оскільки в судовому засіданні ці вимоги не знайшли свого підтвердження і в ході розгляду справи позивачем не було надано заслуговуючих на увагу доказів обґрунтованості цих вимог.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.250 Господарського Кодексу України, Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Кодексом торговельного мореплавства України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції від 27.06.2007 року №0002322302 в частині нарахування Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2592 грн..

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції від 27.06.2007 року №0002322302 в частині нарахування Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2592 грн..

18 грудня 2012 року

.