Постанова № 28171044, 11.12.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 р. № 2а-9149/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представників позивача -Кунащук І.В.

представника відповідача -Томашівського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Бізнес-центр «Підзамче»до ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Бізнес-центр «Підзамче»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення від 22.06.2012 р. № 0002082320/7578.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправними і підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Вважає, що підставою для включення витрат до податкового кредиту є належно оформлені первинні документи, а також податкові накладні, видані ПП «Коболь»та ТзОВ «Статус 2008».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, вказаних в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржуване повідомлення- рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту вартість робіт, виконаних ТзОВ «Статус 2008»та ПП «Коболь»з огляду на те, що представлені акти виконаних робіт не дають можливості встановити зв'язок цих робіт з господарською діяльністю позивача, та, вказані роботи повинні бути підтверджені актами виконаних робіт форми КБ-2в, та довідками про вартість виконаних робіт за формами КБ-3.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України проведено документальну планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Бізнес-центр «Підзамче»з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності за період 2011 року.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт перевірки № 109/2210-32408191 від 30.05.2012 р., з висновків якого слідує, що ЗАТ «Бізнес-центр «Підзамче»завищено суму податкового кредиту в розмірі 495 987 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення 22.06.2012 р. № 0002082320/7578 року, яким донараховано податкове зобов'язання по ПДВ в розмірі 495 987 грн., як основний платіж, та штрафні санкції в сумі 73 615, 25 грн. Як підставу донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій, в оскаржуваному повідомленні-рішенні вказано п. 198.3 ст. 198, п.123.1. ст. 123, п.7 підроздліу 10 розділу XXПерехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями).

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ГК України, КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є наявність належних первинних документів щодо господарських операцій, які в свою чергу є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; участь позивача у господарських операціях, що прямо пов'язані з його господарською діяльністю товариства, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентами ТзОВ «Статус 2008»та ПП «Коболь»були укладені договори підряду на виконання ремонтних робіт в приміщеннях будівлі адміністративного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176, відповідно до яких, підрядники зобов'язувались виконати ремонтно-будівельні роботи, а замовник -надати фронт робіт та оплатити їх вартість.

На підтвердження факту виконання робіт, між підрядниками та позивачем підписувались акти виконаних робіт, в тому числі окремі за формами КБ-2в, що долучені до матеріалів справи. Факт наявності вказаних актів органом податкової служби не заперечується, оскільки вказані акти, податкові накладні, долучені ЗАТ «Бізнес-центр «Підзамче»до заперечень на акт перевірки. Заперечень з приводу невідповідності актів виконаних робіт, податкових накладних актам чинного законодавства відповідачем не наведено, крім як, вказано що акти, що містяться в матеріалах перевірки та долучені до адміністративного позову не пов'язані з господарською діяльністю товариства.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом, серед видів діяльності ЗАТ «Бізнес-центр «Підзамче», відповідно до Довідки з ЄДРПОУ (серія АА № 570791) основним видом діяльності позивача є «надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна». Будівля адміністративного корпусу належить позивачу на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на адміністративний корпус № ЛР 0154 від 5.05.2003 р. Як вбачається з акта перевірки, відповідачу відомо, що оренда є одним з основних видів діяльності товариства. Як зазначив представник позивача в своїх поясненнях, ремонті роботи позивач проводить регулярно, вони передують та є необхідними для здійснення основного виду діяльності товариства -здавання в оренду офісних приміщень будівлі адміністративного корпусу та підтримання будівлі в придатному для здачі в оренду стані.

На підставі наведеного, доводи відповідача викладені в акті перевірки та запереченнях на адміністративний позов не доводять ту обставину, що виконані підрядні роботи не повязані з господарською діяльністю товариства.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За приписами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Доводи відповідача щодо непредставлення актів виконаних робіт за формами КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формами КБ-3, не беруться судом до уваги, оскільки вимога щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві (типова форма Кб-2в, КБ-3 ) затверджених наказом Мінрегіонбуду від 4.12.2009 р. № 554, підлягає обов'язковому застосуванню при виконанні робіт з будівництва, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ та організацій державної власності. З огляду на роз'яснення, надане листом Мінрегіонбуду від 16.03.2010 р. № 12/19-3-9-14-295, по об'єктах будівництво яких здійснюється за рахунок іних джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду. Судом встановлено, що умовами правочинів укладеними між підрядниками ПП «Коболь»та ТзОВ «Статус 2008»та позивачем, не передбачено обов'язкового застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві -типових форм КБ-2в та КБ-3.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

У відповідності до п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 188.1. ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За приписами п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем були надані та дослідженні в судовому засіданні акти виконаних робіт, податкові накладні, які оформлені згідно вимог чинного законодавства, які діяли в період їх формування та відшкодування, а саме: п.п.14.1.71, п.п.14.1.185, п.п.14.1.191, п.п.14.1.818 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, ст.192, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Податкові накладні виписані зареєстрованими в установленому законом порядку суб'єктами господарювання, платниками податку на додану вартість, чого відповідачем не спростовано.

У свою чергу, ч. 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає сумнів.

Зокрема, як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідачем заперечується правомірність включення сум до податкового кредиту по пдв на підставі податкових накладних у податкових періодах 2011 року : Січень - 15 000 грн.; Лютий - 44 406 грн.;Квітень -47 240 грн.Травень -31 000 грн.;Червень -63 686 грн.;Липень -498 40 грн.;Вересень -74 380 грн.;Жовтень -57 000 грн.;Листопад -51 180 грн.;Грудень -62 057 грн.

Водночас долучені до адміністративного позову позивачем акти виконаних робіт, в тому числі окремі за формами КБ-2в, акти передачі матеріалів, податкові накладні, є належними письмовими свідоцтвами факту здійснення господарських операцій. Відповідачем не доведено, в чому саме акти виконаних робіт чи їх окремі реквізити не дають можливості встановити неповязаність вказаних в них робіт з господарською діяльністю товариства.

Враховуючи наведене, судом встановлено та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та зазначеним у акті перевірки контрагентами, виникли господарські зобов'язання, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, всі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 22.06.2012 року №0002082320/7578.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Бізнес-центр «Підзамче»2146 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

повний текст постанови виготовлено 17.12.2012 р.