Постанова № 28171043, 14.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 р. № 2а-8745/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого -судді Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Голоднікова О.В.

представника позивача Шандра Ю.Ф.

представника відповідача Пилипюка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «ПМК-14»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство «ПМК-14»звернулось до суду з позовом до податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000172350 від 02.03.2011р. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими та прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства.

01.12.2011р. позивачем скеровано до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000172350 від 02.03.2011р.

В судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як вбачається матеріалів справи, ВАТ «ПМК-14»зареєстровано 30.04.1996р. та Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області.

20.04.2001р. ВАТ «ПМК-14»видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №18546058.

ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області проведено невиїзну перевірку ВАТ «ПМК-14»з питань правомірності нарахування ПДВ по взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К»за грудень 2009р., за результатами якої складено акт від 18.02.2011р. №27/232/03563809.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172350 від 02.03.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 9158 грн., з яких 8126 грн. -основний платіж, та 2032 грн. -штрафні санкції.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ВАТ «ПМК-14»порушило п.п. 7.2.3 п. 7.2., п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п.1, п.5 ст.203, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216,ст.228,626,629,650,655,658,662 ЦК України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за грудень 2009р. в сумі 8126 грн.

Підставою для таких висновків відповідача є те, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що підприємством завищено суми податкового кредиту по ПДВ на суму 8126 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К». Зокрема, на думку відповідача, усі операції між вказаними суб'єктами господарювання не спричинили реального настання правових наслідків, а, відтак, є нікчемними, оскільки за даними податкової звітності у ПП «Львівкомфортгруп-К»відсутні трудові ресурси, основні засоби, інші умови, необхідні для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження реальності укладеного правочину долучено податкову накладну №0926 від 03.12.2009р. на суму 48757,05 грн., в т.ч. ПДВ на суму 8126,18 грн., видаткову накладну від 03.12.2009р. №0765 на суму 48757,05 грн., в т.ч. ПДВ на суму 8126,18 грн., а також акти списання товарно-матеріальних цінностей від 30.12.2009р. 29.01.2010р., виписку з банківського рахунку. Суму ПДВ в розмірі 8126 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту за грудень 2009р. Як вбачається із вказаних накладних, податкову накладну від ПП «Львівкомфортгруп-К»складено директором ОСОБА_3.

Обґрунтовуючи заперечення щодо неправомірності включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту за грудень 2009р., відповідач використовує дані перевірки ПП «Львівкомфортгруп-К», встановлені в акті перевірки ДПІ в Сихівському районі м. Львова від 16.02.2011 р. №115/23-209/35383018 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Львівкомфортгруп-К»з питань формування сум податкового зобов'язання та суми податкового кредиту за період з 10.09.2007р. по 30.09.2010р.

З метою встановлення фактичної діяльності, яку проводило ПП «Львівкомфортгруп-К»були направлені запити до Голови комісії з проведення реорганізації ДПІ в Сихівському районі м. Львова, Управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м. Львова, а також до Управління державної реєстрації Львівської міської ради.

Згідно отриманих відповідей встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру фізична особа ОСОБА_3 був директором ПП «Львівкомфортгруп-К»з 13.05.2009р. по 27.11.2009р. Також, як вбачається із листа УПФУ в Галицькому районі м. Львова від 03.06.2011р. №8567/09-12, ПП «Львівкомфортгруп-К»нараховувало та утримувало внески до ПФУ щодо найманої особи ОСОБА_3, за лютий 2010р. та дати прийняття на посаду директора (01.02.2010р.) і звільнення з такої (01.05.2010р.).

З листа ДПІ в Сихівському районі м. Львова №8468/10-007 від 07.06.2011р. вбачається, що наймана особа ОСОБА_3 прийнятий до ПП «Львівкомфортгруп-К»01.02.2010р. Згідно листа ДПІ у Сихівському р-ні м.Львова № 188470/29-008 від 20.12.2011 року ОСОБА_3 був директором ПП «Львівкомфортгруп-К»з 13.05.2009р. по 27.11.2009р. Крім того, як вбачається із відповіді Управління державної реєстрації Львівської міської ради від 08.02.2012р. №1.7-1530/03/01-вих.586, керівником ПП «Львівкомфортгруп-К»є ОСОБА_4

Пунктом 1.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ВАТ «ПМЦ-14»та ПП «Львівкомфортгруп-К». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питання щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Так, відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Суд виходить з того, що створення юридичної особи є способом (організаційно-правовою формою) реалізації засновниками своїх прав та правомірних інтересів в цивільному обороті. При цьому створення або придбання юридичних осіб з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є фіктивним підприємництвом і визнається злочином (ст. 205 Кримінального кодексу України). Створення таких юридичних осіб не відповідає порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Надані суду видаткова накладна № 0765 від 03.12.2009 року та податкова накладна від від 03.12.2009 року № 0926 від імені директора ПП «Львівкомфортгруп-К»підписані ОСОБА_3, який згідно представлених відповідачем документів, в грудні 2009 року не перебував у трудових відносинах з цим підприємством.

Отже, представлені позивачем на підтвердження здійснення господарської операції з ПП «Львівкомфортгруп-К» документи не відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин наявність у позивача податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, сама по собі не є підставою для включення її до складу податкового кредиту.

Статтею 67 Конституції України закріплений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Наявність у покупця - ВАТ «ПМК-14»лише документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданої продавцем податкової накладної, сама по собі не є підставою для її включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

В свою чергу позивачем не надано суду доказів перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах із ПП «Львівкомфортгруп-К», а , відтак, суд приходить до висновку, що від імені товариства правочин з позивачем укладено невстановленою особою, а тому відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, які зазначені в первинних документах.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ВАТ «ПМК-14»до податкового кредиту сум, сплачених ПП «Львівкомфортгруп-К», є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими, спростованими відповідачем та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. В задоволенні позову відмовити

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 20.02.2012р.

Суддя Костецький Н.В.