Постанова № 28170035, 13.12.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2012 року 2а-5466/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Іванову Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача -Пашко І.І.,

від відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

до Приватного підприємства «Аметістум»

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби з позовом до Приватного підприємства «Аметістум»про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача утворилась заборгованість по сплаті самостійно визначеного податкового зобов'язання та штрафних санкцій у розмірі 13 931, 63 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

13 грудня 2012 року в судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення.

В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що постановою Господарського суду Київської області від 12.01.2011 відповідача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо відповідача. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач не виконав приписи Податкового кодексу України , зокрема не надіслав позивачу, у порядку визначеному Податковим кодексом України, жодної податкової вимоги щодо сплати боргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Аметістум»як юридична особа зареєстроване Бориспільською міською радою Київської області 27.08.2004.

Відповідачем була подана до податкового органу податкова декларація № 2384 від 31.01.2011 зі сплати податку за землю за 2011 рік у сумі 13 843, 81 грн.

Оскільки, відповідач не сплатив суму визначену в поданій ним податковій декларації, позивач на виконання приписів п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, направив останньому вимогу про сплату боргу форми «Ю»від 12.03.2011 № 680 на суму 1071, 47 грн. Вказана вимога вручена уповноваженій особі відповідача 25.03.2011, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа № 0209405629484 (а.с. 12).

20.07.2012 позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю (своєчасності подання податкової звітності). За результатами вказаної перевірки позивачем складено акт від 20.07.2012 № 2803-15/33094834.

У ході перевірки встановлено неподання відповідачем податкової декларації за 2012 рік з плати за землю.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 № 0001001550, яке вручено уповноваженій особі відповідача 29.08.2012, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа № 0209407853420 (а.с. 13).

Враховуючи викладене, доводи відповідача щодо того, що позивач не виконав вимоги приписів п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Однак, як слідує із письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд встановив, що Постановою Господарського суду Київської області від 12.01.2011 у справі № Б22/214-10/24 відповідача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо відповідача (а.с. 31-35). Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 16.08.2012 на виконання Постанови Господарського суду Київської області від 12.01.2011, в газеті «Голос України»№ 36 (50369) від 25.02.2011 розміщено оголошення про визнання Приватного підприємства «Аметістум»банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (а.с. 43-45).

Як вбачається із ухвали Господарського суду Київської області від 16.08.2012, у судовому засіданні під час затвердження мирової угоди представник кредитора Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва в усному порядку заперечив щодо часткового визнання боржником його кредиторських вимог, обґрунтованих мотивів та підстав не зазначив. Ліквідатором Приватного підприємства «Аметістум»арбітражним керуючим Біликом Ю.М. були надані письмові пояснення щодо кредиторських вимог ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 16/08/12 від 16.08.2012, у яких зазначено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, яка була повідомлена листом № 20/04/11 від 20.04.2011 про результати розгляду її кредиторських вимог, не оскаржувала дії (рішення) ліквідатора за результатами розгляду їх кредиторських вимог, а тому це свідчить, що кредитор (ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) погодився із таким рішення ліквідатора.

Відповідно до зазначеної ухвали Господарського суду Київської області було затверджену мирову угоду та встановлено, що в першу чергу було задоволено вимоги одного з кредиторів, а саме ДПІ у Дніпровському районі м. Києва по земельному податку у розмірі 364, 39 грн.

У судовому засіданні представник позивача усно підтвердив сплату відповідачем вказаної суми на користь Державного бюджету України.

Однак, позивач вважає, що у відповідача наявний податковий борг по сплаті земельного податку та штрафних санкцій у розмірі 13 931, 63 грн. та посилаючись на норми Податкового кодексу України просить суд стягнути вказану заборгованість з відповідача на користь Державного бюджету України.

Надаючи нормативно-правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд вважає помилковим посилання позивача на норми Податкового кодексу України, якими податковий орган наділено правом звертатися до суду про стягнення податкового боргу з платників податків, оскільки відповідно до пункту 1.3 ст.1 цей кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року (далі - Закон України №2343-XII), з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону України №2343-XII протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Повноваження ліквідатора визначені ч.1 ст. 25 вищевказаного Закону та членів ліквідаційної комісії, а саме: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог ч.5 ст.52 Закону України №2343-XII ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Кредитори можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором до господарського суду до затвердження господарським судом ліквідаційного балансу. (ч.7 ст.52 вказаного Закону).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не було оскаржено до господарського суду результати розгляду його вимог ліквідатором.

Згідно з ч.1 ст. 26 вказаного Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Нормами ст. 30 цього ж Закону визначено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута, забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.

Згідно з ч.ч.7-8 вказаної статті встановлено обов'язок ліквідатора використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України №2343-XII кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги, забезпечені заставою; вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п.п. 14.1.11. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України вказана позивачем сума недоїмки має ознаки безнадійної заборгованості (заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем щодо стягнення недоїмки з юридичної особи, яку визнано банкрутом є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови виготовлено та підписано - 18 грудня 2012 р.